Чорний четвер

14 липня увійде в історію Києва як Чорний четвер. Святкуючи взяття Бастилії, корупційна більшість Київради штурмом «взяла і забудувала» рекордну кількість Київської землі.

Формально справа стосувалася затвердження чотирьох детальних планів територій (ДПТ) у столиці.   Зокрема, йдеться про ДПТ Лівобережного масиву, Оболонь-Петрівка, Феофанії-Пирогово та Експоплаза.

Детальні плани для розвитку міста є неоціненно важливими документами, оскільки вони забезпечують прозорість ухвалення рішень у земельній царині, деталізують усі штрихи Генерального плану, захищають життєвий простір киян. Для інвесторів ДПТ – це інструмент розрахунку своїх прибутків. Місто не може бути інвестиційно привабливим без ДПТ.

Це в ідеалі. Проте в Києві усе відбувається з точністю до навпаки. Замість охоронної функції, через ДТП намагаються легалізувати незаконні забудови, знищення зелених зон, порушення містобудівних умов. Фактично хочуть легалізувати ракові пухлини на тілі міста. Власне, тому в Київській міській раді найбільші політичні баталії відбувалися саме довкола затвердження детальних планів територій. Біля стін Київради неодноразово відбувалися акції протесту з цього приводу. Спроба протягнути потрібні забудовникам рішення супроводжувалися скандалами під час засідання профільної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Попри гучні протести, 14 липня в раді сформувалася ситуативна корупційна більшість, яка протягнула усі вищезазначені скандальні ДПТ.

Чому ці ДПТ не можна було затверджувати категорично?

1) Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення Генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Закон, зокрема, не дозволяє внесення навіть змін до ДПТ без їхньої кореляції з Генеральним планом: внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території (частина 10 статті 19 ЗУ).

Утім, жоден із пропонованих до розгляду ДПТ і близько не відповідає чинному Генплану-2020. Жоден. В усіх проектах ДПТ є посилання на міфічний неіснуючий, нечинний документ – проект Генплану-2025. Тому будь-яке з ухвалених рішень може, має і буде оскаржене в судовому порядку. Так, наприклад, згідно з ДПТ Феофанія-Пирогово, землі площею близько 7-8 га в буферній зоні музею “Пирогово” відводяться під малоповерхову та громадську забудову в той час, як за Генпланом-2020 ця територія має перспективу для розширення мережі зелених зон загального користування. І такі «художні» зміни на користь великих забудовників є в усіх п’яти проектах ДПТ.

2) Через ДПТ розробники проштовхують фрагменти злочинного Генплану- 2025. Як відомо, ще за минулої каденції Київради ідея Генплану-2025 провалилася, так і не знайшовши належної підтримки в депутатського корпусу, попри те, що правляча партія мала більшість у 82 голоси зі 120-и.

Наразі ж стратегію змінено. Через ДПТ, які не відповідають Генплану-2020, розробники ДПТ просто включають фрагментарні забудови промзон, забудови значних площ зелених зон на території міста. Знову ж таки приклад: ідея загнати в колектор історичну річку Почайну, згідно з ДПТ “Оболонь-Петрівка”, знайшла своє перше відображення саме в Генплані-2025.

3) Тотальне ігнорування функцій Архітектурно-містобудівної ради (АМР) при Департаменті містобудування та архітектури. Так, АМР наразі використовують просто як печатний станок для візування скандальних ДПТ замість того, аби виконувати функцію експертного середовища. Ситуація доходить до маразму, коли ми бачимо протоколи засідань АМР, на яких її члени першим пунктом протоколу надають десятки зауважень до проектів ДПТ. А вже другим пунктом протоколу рекомендують чинний проект ДПТ до розгляду на засіданні земельної комісії.

Сторінка АМР на сайті Департаменту містобудування може викликати хіба усмішку. Так, на ній розміщено інформацію про склад АМР, датовану 2011 роком – разом із Целовальником (колишній головний архітектор міста) і компанією. А останній опублікований протокол засідання АМР датується груднем 2013 року. Функціонал АМР треба докорінно перетворити та створити з неї реальний експертний орган, а не фікцію.

Зараз Київрада зіткнулася зі значною кризою. З одного боку, без затвердження ДПТ не можливе залучення адекватних інвестицій у місто. З іншого – голосування за подібні ДПТ є просто знищенням міста.

Власне, тому голосування минулого четверга за ДПТ є очевидно незаконним і злочинним рішенням, під яким, на жаль, підписалися депутати усіх фракцій Київради, окрім ВО «Свобода».

Скрін голосування депутатських фракцій Київради за ДПТ біля м. Нивки

Тим паче, такий поспіх в ухваленні ДПТ не має жодного пояснення. Київ уже перейшов межу необхідної житлової забудови (в розрахунку квадратних метрів на киянина). Києву навпаки бракує соціальної інфраструктури (шкіл, дитсадків, лікарень, розв’язок, зелених зон). Як зазначають державні посадовці КМДА, українська столиця вже вичерпала потребу в житлових забудовах, але це аж ніяк не зупиняє корисливих забудовників та їхніх посіпак у владі.

Ці «архітектори» так завзято забудовують київську землю, що іноді забувають про свої зобов’язання щодо соціального будівництва. На сьогоднішній день у столиці недораховано 56 об'єктів (дитячі садки, школи тощо), які компанії-забудовники не втілили в життя, хоча це було складовою їхніх інвестзобов’язань із пайової участі. Але  швидкість хаотичної забудови міста і далі стрімко росте. Переважно це відбувається за рахунок столичних парків, історичних місць та водойм. І як показало останнє пленарне засідання міської ради, Київська влада зовсім не проти таких перспектив.

Без перебільшення, 14 липня можна назвати чорним днем для киян, бо такого «дерибану» і такої кількості незаконних рішень Київрада не бачила з часів Черновецького!