Як нас дурять? Синергетика корупції

Зустрілися мені нещодавно два мисливці за телеінтерв'ю і просто в лоб запитали лише «як перемогти корупцію в Україні». Відповів їм, що як журналіст вважаю - це не питання для вуличного інтерв'ю. І що гуманними методами повністю перемогти корупцію поки що не вдалося нікому. Пообіцяв взяти участь у дискусії. Ось і беру участь.

Отже, традиційно вважають, що корупція (від лат. corruptio – псування, підкуп), злочин, який полягає у прямому використанні посадовцем прав, наданих йому за посадою, з метою особистого збагачення,а також на користь близьких або довірчих осіб. До корупційних діянь зазвичай відносять не лише зловживання службовим становищем та повноваженнями, а й дачу хабара, комерційний підкуп. до них можна, можливо відносити також здирництво чи одержання хабара посадовою особою та її використання в особистих інтересах.При цьому не зовсім ясно, чому йдеться лише про посадових осіб, які можуть бути корупціонерами. Втім, ще недавно міцно діставалося за корупцію юристам, вчителям та працівникам вищої школи, лікарям. А тепер все частіше почали говорити про корупцію у службі побуту та при наданні всіх та всіляких послуг, аж до інтимних.

Обслуговування корупціонерів стає дуже важливою та відповідальною справою. Якось довелося мені бути у відрядженні за кордоном разом із одним молодим юристом. Він мені розповів, що зараз найбільш прибутковим і безпечним для хабарників, що дають і приймають, варіантом діяльності є гарантована доставка хабарів готівкою в валізках (раніше вони називалися дипломатами), прикутих до зап'ястя кур'єра, як кажуть, з рук в руки. Але, судячи з нинішньої інформації, ці методи вже пішли в минуле. Хитрі корупціонери вигадують нові більш небезпечні форми реалізації їхніх злочинних задумів. Проте форми корупції від цього мало змінюються. Хіба що стали більш поширеними такі методи, як  незаконна участь у підприємницькій діяльності, організоване казнокрадство («розпил» бюджету), здирство та системний додатковий дохід. А зараз навіть у словники доводиться вносити зміни. На слуху “хабарництво (bribery), дарування (gift giving), фаворитизм, блат (favouritism),непотизм (кумівство), протекціонізм, лобізм, незаконний розподіл та перерозподіл громадських ресурсів та фондів, незаконне присвоєння громадських ресурсів в особистих цілях, незаконна приватизація, незаконна підтримка та фінансування політичних структур (партій та ін.), вимагання, надання пільгових кредитів, замовлень, знаменитий "блат" (використання особистих контактів для отримання доступу до громадських ресурсів - товарів, послуг, джерел доходів, привілеїв, надання різних послуг родичам, друзям, знайомим) та ін.

Мабуть, час "реабілітувати" державну владу, переставши прив'язувати корупцію тільки до її діянь, і зробити висновок про те, що коррупція- це  термін, який служить визначенню процесу зловживання між суб'єктами тієї чи іншої системи з метою отримання особистої вигоди. При цьому корупцію можна розглядати лише як найпоширеніший метод  усунення протиріч у системі  (тут і далі в цій статті я звертатиму увагу читача на конкретні конструктивні пропозиції щодо питань, що їх обговорюють). Зауважимо, що корупційні проекти- це зазвичай найуспішніші проекти через перспективну тематику і, будемо чесними, найбільш кваліфікованих виконавців.

На жаль, у тій чи іншій мірі корупція є в більшості країн, далеко не лише в Україні. Перемогти її вдалося хіба що Сінгапуру, а зменшити її прояви та наслідки вдалося в багатьох країнах, на жаль, не в Україні. А зараз навіть допомогу багатьох наших друзів у війні із загарбниками пов'язують із нашими успіхами в антикорупційній політиці. При цьому друзі підказують, що навіть передача цієї діяльності від численних нещодавно створених антикорупційних організацій, що давно існують, Службі безпеки України може виявитися неефективною.

Однією з причин цього є те, що у боротьбі з корупцією ми якось не враховуємо, що корупція – не лише форма діяльності учасників процесу, а й спосіб їхнього мислення, а воно, це саме мислення, формується не у зрілому віці корупціонера, а з дитинства. Вже в колисці дитина тягне ручку до яскравої іграшки або іншого предмета і вимовляє перше слово. Це – не “мама” чи ”тато”, як мріють наївні батьки, а коротке слово “дай”. А зовсім скоро в пісочниці підросла дитина відбере у ровесника іграшку, що йому сподобалася, і (о жах!) закопає її в пісок, щоб потім дістати. І лише найрозумніші батьки не розчулюються цим корупційним інстинктам свого чада, а намагаються якось вплинути на нього. Наприклад, умовляють не тільки повернути вкрадене, а й подарувати скривдженому малюкові іншу, яскравішу іграшку і разом порадіти цій події.

А потім буквально з молодших класів школи починаються ”ринкові” досліди дітей в обміні, торгівлі, крадіжці, а потім і силових діях з вилучення сподобаного. І тут вже зовсім важко стає щось змінити і вилікувати дитину, яка захворіла на хворобу, звану корупцією, як би вона не виявлялася.

У моїй педагогічній практиці були випадки, коли на корупцію хворіли навіть успішні студенти. Якось один дуже добрий студент, староста групи, колишній афганець, потрапив під час виробничої практики на спробах організації, ні – ні – не крадіжки, а торгівлі серед студентів якоюсь наркотичною травою. Ректор негайно вигнав його з вишу без вихідної допомоги. Мені стало шкода хлопця, який, безсумнівно, пішов би далі второваною доріжкою. Вирішив спробувати його врятувати (мабуть, спрацювали гени мого батька – чудового педагога з великої літери) і попросив ректора під мою особисту відповідальність повернути хлопця до інституту. Не розповідатиму, як мені вдалося досягти успіху, але хлопець успішно закінчив навчання, став чудовим фахівцем і через кілька років приїхав до мене разом із красунею дружиною та двома малюками. Ось така зворушлива історія, але я пишаюся нею більше, ніж іншими науковими успіхами.

От і думаю я про те, що, окрім СБУ, слід розпочинати боротьбу з корупцією з виховної роботи не лише з дітьми, а й із їхніми батьками. Не беруся за конкретні рекомендації – вже є у нас педагогічні академії та інші подібні заклади, втім, вони теж можуть бути корумповані.

Про недоліки нашої роботи з підростаючим поколінням поки що говорити не прийнято. А давно час. Чи багато нашого ТБ приділяє увагу молодіжним програмам. Багато шкіл у боротьбі з проявами нашого недавнього минулого забули про поширені в усьому світі форми виховної роботи з молоддю, що добре зарекомендували себе, у шкільних колективах, спільнотах за інтересами, ігрових, трудових і т.д. Не будемо говорити про слабкий розвиток роботи в галузі літератури для дітей та юнацтва, популярних видів мистецтва. Ми запізнюємося з усією цією роботою з молоддю, і вже нове покоління молодих людей, “натхнене” нашим корупційним життям, перехоплює у покоління штурвал нашого корумпованого корабля і, на жаль, зберігає колишній маршрут його руху.

Тим часом, країна наша вже повністю занурена в ринкову економіку з усіма її принадами, і було б невірним намагатися керувати нею, використовуючи закони соціалістичної системи господарювання та управління складними економічними та іншими системами країни. Насправді, все могутнішим стає системний аналіз і, головне, один із головних його методів - синергетика, що займається питаннями взаємодії систем. Ринкова економіка, на жаль, активно стимулює також корупційні прояви під час реалізації будь-яких договірних відносин. Так, може, варто спробувати не карати корупціонерів, а впорядкувати ділові відносини між ними, обклавши всіх учасників корупційної угоди найжорстокішими прогресивними податками. А не сплатиш – зона. Тут і СБУ стане в нагоді, а країна стане однією з найбагатших у світі. Адже, я зовсім не випадково, дуже скупо, з побоюванням дав дещо несподіване нове визначення корупції вище за текстом:  коррупцію можна розглядати лише як поширений метод  усунення протиріч у системі”.

Втім, при визначенні розміру прогресивного податку за корупційну угоду на її учасників доведеться враховувати традиційну нелюбов народу до влади у всіх її формах та проявах, у тому числі щодо міри покарання для корупціонерів. Очевидно не на словах, а на ділі, при такому рішенні доведеться боротися з корупцією, потрібно буде не створенням найчастіше також корумпованих антикорупційних організацій, а вивченням системного аналізу, методів синергетики для управління та оптимізацією протиріч. Ліквідувати доведеться не наслідок корупції, а причини, фактори, що сприяють її появі, методи гармонізації протиріч та фактори вибору оптимальних. І тут проблема антикорупційної боротьби тісно стикається з питаннями забезпечення превентивного характеру при боротьбі з нею.

Ні-ні, читачу! Я не про те, що ви подумали. Я тільки про нашу службу побуту, як завжди, найпослужливішу в світі і особливо уважну до наших привабливих загальними турботами пенсіонерам. увагу громадськості і, може, навіть допоміг цим службам зреагувати на критику і щось змінити на краще. Але вже не перший рік країна в жорстокій, виснажливій війні,  зупинилися багато промислових підприємств. Дуже важко сьогодні нашій освіті та, особливо, освіті дітей. А ось побутові служби, що надають послуги населенню, навіть у прифронтових містах, мабуть, процвітають, з кожним днем ​​їх стає дедалі більше. Навіть діджиталізація всього нашого життя в умовах війни йде надзвичайно швидко та успішно та допомагає нашій майбутній перемозі. 

Я не збираюся в цьому пості основну увагу приділяти антикорупційній боротьбі з вищими ешелонами влади, бо корінь питання не в них, сьогодні корупційні явища стали надзвичайно поширеними не тільки у владі, а й у багатьох сферах діяльності. Наприклад, у роботі цих служб з'явилися гримаси в роботі з особливо незахищеною групою населення - пенсіонерами, про яких і мені вже час поговорити як пенсіонеру, колишньому професору ВНЗ, а тепер небайдужому журналісту і блогеру. Спробую це зробити без прийнятих, на жаль, у багатьох блогерів, перебільшень та спотворень фактів, але з конструктивними пропозиціями щодо усунення найсерйозніших недоліків.

Йтиметься про корупційну діяльність у сфері побутового обслуговування населення.  Виявляється фраза “Вільному воля, врятованому рай» має глибоке значення. Мовляв, “ людина вільна чинити так, як їй хочеться”. Але кочує у сфері обслуговування ще інша фраза -“клієнт завжди правий”. Її спочатку придумав Гаррі Гордон Селфрідж, засновник універмагу Selfridge у Лондоні, ще в 1909 р., і її зазвичай використовують усі тренінгові компанії на самому початку тренінгів для працівників сфер обслуговування.

Працює в нашій країні і, начебто, досить успішно розвивається одна велика сервісна компанія (назву її далі В.), що надає населенню майже всю сучасну гаму послуг у галузі ІТ-технологій, зареєстрована ще в 2001 році з використанням популярних і зараз принципів злиття та поглинання , як товариство з обмеженою відповідальністю В. з недержавною формою власності.Види діяльності: надання комерційних послуг, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, рекламна діяльність та, нарешті, діяльність у сфері радіомовлення та телебачення. Ось про останній, начебто, і неосновний вид діяльності, який отримав у компанії найбільше поширення, і говоритимемо на прикладах моїх контактів з нею. А вони були досить тривалими хоча б тому, що ще недавно було зручне для мене розташування офісу поблизу місця проживання.

Спочатку надання послуг ТБ. Не буду про багато тертя з В. Спочатку, якість зображення, підбір каналів. Потім, технічні обслуговування, що кожного разу призводять до якихось пригод то з орендованої в компанії технікою, то з технікою абонента, і далеко не завжди спокійно залагоджені до взаємного задоволення учасників договору про сервіс. Зрештою, довелося відмовитися від послуг з надання ТБ та повернутися до використання для прийому ТБ супутникової тарілки. Залишився лише Інтернет, що ніколи не відрізнявся у В. гарною якістю, мабуть, через стару техніку, затримки з переходом на більш сучасні скловолоконні кабелі тощо. 

Це було б півбіди, якби одного прекрасного дня В. не почала розсилку дивних оголошень про те, що з такого числа тариф на надання інтернету збільшується в кілька разів і жодних цвяхів. Без погодження з клієнтами, без пропозиції альтернативних варіантів, без надання можливостей відмови від послуг без виснажливого ходіння інстанціями для оформлення розірвання договору (цей процес у фірмі відпрацьовано вишукано для клієнтів, особливо пенсійного віку). Лише одна була можливість, нібито, обійтися без ходіння по муках (офісах фірми) для розірвання договору про сервісне обслуговування - запис у так званому "особистому кабінеті" про бажання змінити тариф, мабуть, аж до повної відмови від обслуговування. Зрадів я запобігливості фірми і написав, що прошу перервати контракт зі мною через непосильне для пенсіонера неузгоджене з ним збільшення вартості послуг фірми та низьку їхню якість. Жодних боргів перед В. у мене не було. Я спокійно відразу перейшов до іншого провайдера, де була сучасніша техніка, скловолоконна оптика і набагато нижча вартість послуг. 

Але я не врахував чудових борцівських якостей В. у боротьбі за збереження контингенту. Моє прохання негайно зникло з мого кабінету нібито за несплату без жодної відповіді по суті і почалися численні лякаючі, що зобов'язують, залякують листи В. із зазначенням мого нібито зростаючого боргу фірмі за послуги, що не надаються нею. Листи чергувалися з дзвінками, мабуть, чарівних співробітниць фірми, які вимагали моєї особистої появи в їхньому офісі, уточнення адреси, номера контракту, особистих даних, хіба що, без уточнення відомостей про предків. Мене зацікавила тупа одноманітність всіх цих численних дзвінків і листів і я регулярно відповідав на все, чекаючи, коли вичерпаються настільки працьовиті менеджери В. Зробив навіть у PC папку, куди скидав всю цю писанину на випадок реалізації В. грізних обіцянок. Так ця історія і тривала і за обіцянкою Менеджерів В. буде, нібито, продовжуватися аж до закінчення військового стану в нашій країні. 

Виникло у мене кілька питань не тільки до менеджерів В., але й до інших сервісних організацій. 1. Чи розуміють вони, що, уклавши договір, вони стають сервісною організацією і зобов'язані ОБСЛУГОВУВАТИ замовника, стати “слугами народу” з усіма наслідками, і вже, принаймні, без права обмежувати права замовника на співпрацю або її припинення. 2. Чи розуміють вони, що робота з пенсіонерами, частка яких у країні, на жаль, значно збільшилася через стан війни в якій знаходиться наша країна, потребує особливої ​​їхньої уваги з урахуванням хоча б фізичного стану багатьох пенсіонерів. (Мені, наприклад, вже 84 роки і давно можна було б всі питання зі мною з урахуванням усіх принад диджиталізації або навіть (о жах!) пославши до мене, молодого менеджера, можна на велосипеді навіть без жовтого ящика за спиною Адже я вже втратив на контакти з Волею десятки годин, у тому числі Інтернету, і зможу пред'явити у разі потреби відповідний зустрічний позов. 

Зацікавили мене тоді й листи, що посипалися від В., із запрошенням мене до них у гості для конфіденційного вирішення питання на взаємовигідних умовах. Відмовився, повторили кілька разів. Мене цікавила, яка ціна цієї послуги з таким корупційним душком і скільки гривень при цьому не дорахується багатостраждальний бюджет. Не відповіли. Продовжувалися дзвінки та листи теж з мерзенними корупційними натяками. Вирішив припинити цей балаган і оплатити недоїмку, що немовби  накопичилася, за ненадані мені послуги постачання Інтернету. Жінки з В. радісно повідомили мені, що це небагато (для кого, як, а для пенсіонера – пристойно). Все ж таки сплатив. Жінки подякували мені і, мабуть від надлишку радості єхидно попросили повідомити їх про якість мого обслуговування ними. Тоді ж помітив на дверях під'їзду кілька оголошень про те, що фірма (яка - не вказувалося) обіцяє кілька місяців постачати Інтернет за ціною в 5 разів менше, ніж здерли з мене. Дивно, що ціни в оголошеннях були невеликі, але різні, а ось телефони – одні й ті самі – все тієї ж В. Що буде після закінчення терміну, в листах не вказувалося. Мабуть, те саме, що зі мною, читай цей розділ спочатку. Ось невдача! Подумав знову про зменшення бюджету країни та згадав, що подібні кулуарні корупційні домовленості з клієнтами – пенсіонерами у В. нерідко траплялися раніше, зокрема, на жаль, і зі мною.

І подумав я, чому допускається така нерівноправність договірних сторін. Адже є якісь закони і за ринкової економіки. Мало того, саме за умов ринку права обох сторін зазвичай свято виконуються. Знову згадав про бюджет. Подібна поведінка одного з учасників договору, мабуть, завдає великої шкоди бюджету через величезну кількість пенсіонерів, які користуються послугами В. І ще подумав, ось би прочитав про це наш успішний Міністр діджиталізатор М.Федоров, та й вжив превентивного заходу – придумав би типовий договір на цифрові послуги, де права учасників договору були однаковими і не дозволяли б знущатися над клієнтом і здійснювати корупційні діяння. І ще мрія, ось би прочитали про цю або подібні епопеї трудівники наших соціальних служб і якось пояснили тітенькам з В. і подібних фірм і фірмочок, що потрібно, давно настав час вжити спеціальних превентивних заходів захисту чесних трудівників – пенсіонерів від знущання подібних суб'єктів і їх організацій.

Довго не наважувався написати про ці корупційні проблеми побутового обслуговування. Вони надто глибоко проникли у наше життя і надто хвилюють суспільство. Відсутність касових апаратів чи терміналів у ФОПів, єдиний податок призвели до того, що ціни на послуги населенню зросли в десятки разів, а якість різко впала. Під дахом сумнівної реклами в Інтернеті процвітають випадкові люди, які не мають жодного відношення до фірм, від яких вони нібито працюють. Приймають замовлення на обслуговування на свої телефони, які не зареєстровані у фірмах і не мають до них жодного відношення. Втім, це не так, вочевидь не обійшлося і тут без корупційної складової.

Насамкінець і на доказ написаного наведу кілька нещодавніх прикладів корупції, пов'язаної з наданням послуг населенню, що трапилися з членами моєї сім'ї буквально протягом кількох останніх тижнів.

Забився фільтр пральної машини. Дружина телефоном, знайденим в Інтернеті, запросила майстра для чищення. Прийшов, не показав ані посвідчення фірми, ані прайс, одразу взявся до роботи. Швидко почистив фільтр, потім подумав і навіщось замінив справний шланг подачі води. На запитання дружини навіщо відповів – “так треба”. Потім повідомив нечувану ціну послуги, але зупинився і сказав, що ще треба міняти замок кришки бака і що прийде завтра. Завтра замок у майстра дружина не помітила, але майстер сказав, що змінив замок (старий не показав і не залишив) і вартість його роботи з урахуванням вартості замку зросла в 2 рази. Дружина зателефонувала мені, і я попросив хлопця показати документи та старий замок мені, після чого вирішиться питання про повну оплату. Хлопець обмежився першою чималою сумою та зник. Поки що не з'являвся. Скільки грошей потрапило до бюджету, не варто і обговорювати.

Другий випадок. У моєму нетбуку настав час поставити більш сучасну операційну систему. Віддав у майстерню через свою зайнятість. Лише за тиждень повернули. Через кілька днів на екрані з'явився напис про те, що встановлена ​​програма – піратська, а потім екран зовсім погас. Відніс нетбук до майстерні Після криків  (працюють без квитанцій) все ж таки взяли у гарантійний ремонт. Повернули через місяць після багатьох нагадувань. Повернули не відразу, а після повторної оплати робіт, пояснивши, що в нетбуку було коротке замикання, і я його винуватець. Знову крики, погрози. Якось не думалося про багатостраждальний бюджет та корупцію. А на жаль, у таких випадках також допомогли б найпростіші превентивні заходи (договір, прайс, квитанції тощо). 

Розповідями про подібні подвиги телемайстрів, слюсарів-сантехніків, будівельників тощо. забито все Інтернет – видання. Може, час і влада вжити. Адже це теж корупція і її наслідки анітрохи не менші, ніж збитки від звичної нам усім корупції влади, з якою ми вже десятиліттями так безуспішно боремося.