Винесли вперед ногами

Настав той день, коли можна описати в деталях жахливу історію однієї людини, яка прийшла за повісткою в РТЦК, а винесли вперед ногами із подальшим доставленням в медичний заклад.

Серйозно? Таке може бути? 

В один із літніх днів 2023 року, людина прийшла із документами оформлювати бронь в РТЦК, надавши повний перелік документів. Попри надані документи було здійснено психологічний тиск, де було вручено під розписку бойову повістку із подальшим направленням в обласний РТЦК. Після проходження в обласному РТЦК комісії  повідомлено, що за станом здоров'я повинен повернутися у своє місто.

Прийшовши із документами, працівниками РТЦК було здійснено повторний психологічний примус отримати іншу повістку. На разі людина відмовила в протиправних діях працівникам РТЦК в присутності сина. На жаль виник конфлікт із нецензурною лайкою, де надалі стало погано і він втратив свідомість при синові, який в той момент знаходився поруч.

Виникає закономірне питання: а що було далі? 

Протягом 30 хвилин жоден із працівників РТЦК не здійснив виклик швидкої, в свою чергу в будь-якому РТЦК знаходиться медичний працівник, який має змогу не лише надати медичну допомогу, а відповідно є передбачувана відповідальність до норм Кримінального кодексу України містяться статті 135 («Залишення в небезпеці») та 136 («Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані») карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Проте норми статі Кримінального кодексу України не для "особливих" працівників РТЦК. Під час війни в країні, більшість військових під особливим імунітетом, навіть тоді, коли вони порушують закон.

Такого не може бути, подумає читач. Проте реалії роботи показують багато неприємних та не поодиноких випадків. 

Факт звернення в лікарню був зафіксований дружиною. Адвокатом було подано щодо неправомірних дій працівниками РТЦК запит, де працівники РТЦК надали діаметрально протилежну інформацію щодо обставин, які виникли в той день. Ось тут і розпочинається реалії однієї української сім'ї, де Сті́вен Е́двін Кінг — американський письменник стоїть в стороні та нервуючи курить сигарету.

З даними обставинами було подано заяву про вчинення злочину щодо неправомірних дій з боку працівників РТЦК до спеціалізованої військової прокуратури. Ось тут "прокурор" повеселив адвоката. Відмовивши в реєстрації заяви про вчинення злочину, всупереч вимогам ст. 214 КПК України.

Де, злочин реєструється протягом 24 годин з моменту надходження заяви про вчинення злочину.

Підстави для відмови були наступні: відповідно до вимог Закону "Про звернення громадян", Ваша заява за належністю направлено до військової прокуратури, де інша прокуратура заяву про вчинення злочину направила до військової служби правопорядку. 

Керуючись ст. 7 Закону "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" у даної служби відсутні повноваження щодо внесення відомостей в Єдиний реєстр досудового розслідування про злочин.

Надалі, підготовлено та подано скаргу на бездіяльність військового прокурора спеціалізованої військової прокуратури до слідчого судді. Читаючи обставини заяви про вчинення злочину та обставини скарги на бездіяльність прокуратури виніс Ухвалу, де прокурора зобов'язано внести відомості щодо вчинення злочину.

Станом на сьогодні, людина пройшла одну операцію, де надалі буде здійснення наступна операція в медичному закладі, обставини візиту в РТЦК суттєво вплинули на його здоров'я. 

Проте історія на цьому не закінчилась, на жаль наші прокурори "білі комірці" не діють в рамках Кримінально-процесуального кодексу України, а діють в рамках власних інтересів, де справу не можна було реєструвати, щоб вона не викликала суспільного резонансу.

Тут все зрозуміло й очевидно. Державна служба керується  не ЗАКОНОМ, а інтересами керівництва, яке дає вказівки, що можна робити, а що не потрібно.

На разі отримано Витяг з ЄРДР, де справу передано до Державного бюро розслідувань.

Тоді б в новинах був гучний заголовок: Прийшов, помер за висновком лікаря (серцева недостатність). Ніхто не винен, а РТЦК тим паче.

Чим більше суспільство буде казати в голос, тим більше  суспільство буде мати права визначені Конституцією України.