Земля, як товар, може легко бути згрупованою в одних руках

Земельне питання сьогодні досить тяжке, глибинне і дискусійне. З одного боку, найважливішим елементом держави є забезпечення права власності, захист права власності. Людина за своєю природою ефективно бореться за те, що справді її. І фактично земля може ефективно використовуватися, коли перебуває у власності людини. Але ефективна господарська діяльність на землі почнеться лише з тих людей, які цю саму землю обробляють, використовують у фермерстві, а не спекулюють. Найголовніша небезпека сьогодні в Україні – зосередження величезних наділів землі в одних руках, в руках спекулянтів. А це – рабство, це – феодалізм! Поруч із цією проблемою постає ще одне проблемне і болюче питання української влади - корумпованість системи держави.

Якщо дивитися в глобальному плані, на довгостроковій основі, то я вважаю, що земля має бути товаром. Все-таки це ефективність. Але на сьогодні, на завтра і навіть на післязавтра, в нинішніх умовах я противник того, щоб земля була товаром. Бо це швидкий перехід до абсолютно феодальної системи. Хто визначатиме ціну? Хто визначатиме, кому продавати землю? І що робити коли буде порушено закон? Найстрашніше те, що при нинішніх умовах - при корупції, при відсутності виконання закону – неможливо передбачити наслідки!

Сьогодні Україна потребує зміни судової, силової систем, коли закон буде дійсно виконуватися, тоді можна буде розглядати питання продажу землі і в той же час забезпечення людям права власності. Якщо простим людям землю спочатку дати, а потім забрати – буде революція.

Сьогодні своїми силами я завойовую народну довіру в 196 мажоритарному окрузі на Черкащині. Черкащина є серцем України. Але навіть порівняно з сусідніми регіонами, не люблю слово «депресивний», але є частково проблемним регіоном. При тому, що тут гарна природа, недалеко від столиці, прекрасна земля, але при цьому зубожілі люди. Це є такою квінтесенцією проблем, які зійшлися в одному регіоні. Не дивлячись на багатства землі і потенційні можливості – проблем багато. Навіть якщо порівняти з Вінницькою областю по рівню зарплати, то вінничани отримують у півтора рази більше. І це реальна велика проблема.  На Вінниччині працюють потужні агропромислові корпорації, тому там є розвиток і вищі зарплати. На Черкащині такого не відбулося. На Черкащині діють люди, яких називають латифундистами: тобто крупні «власники» земельних наділів. Проте, використовуючи дешеву людську працю, латифундії не націлені на результат, а особливо - на забезпечення найманих працівників достойними умовами праці. Великому агропромисловому комплексу необхідно мати найменшу витратну частину, необхідна земля, пересувна моторизована частина, яка відпрацювала і поїхала. З точки зору людей, які там живуть, це дуже погано, бо є всередині великих масивів землі села, жителі яких ніяк не задіяні у роботі крупного агрокомплексу, у людей в принципі роботи немає. І з цією проблемою селяни залишаються віч-на-віч. А це загрожує вимиранням. Ось і приклад господарювання крупних землевласників.

Для Черкащини і подібних регіонів сьогодні більш актуальними є невеликі фермерські господарства, які працюють на результат. Невелике фермерське господарство, використовуючи найману працю селян околичних населених пунктів, здатне забезпечити людей роботою і зарплатнею. На сьогодні є попит на екологічно чисті продукти. Але, наприклад, для жителів столиці їх знайти практично нереально. Немає такого місця, щоб можна було купити у півтора рази дорожчу картоплю, але точно знати, що вона не оброблялася хімікатами чотири рази за літо. Ми купуємо цибулю і часник з Китаю, груші з Туреччини… А я хочу, щоб моя дитина їла чисті продукти!   

А що нам заважає вирощувати чисті зернові, на які зараз є великий попит в Європі? Чому не зробити зернопереробне підприємство, щоб продавати готове борошно, а не зерно. Так само доцільніше продавати не яблука, як дешеву сировину, а готові соки або дитяче харчування, як якісну, екологічно чисту продукцію.

Для визначення ефективної концепції розвитку фермерства і розробки проекту ринку землі сьогодні йде діалог і співпраця з фермерами, керівниками невеликих фермерських господарств. Адже важливо мати діалог з тими, хто насправді працює на землі. Сьогодні позиції представників великого аграрного бізнесу і невеликого дуже різняться. І важливо почути сьогодні кожного селянина, кожного фермера, щоб не було так, що нагорі вирішили, а люди як хочете, так з цим і працюйте.  

Йде діалог і всередині самої партії: щоб зробити найкраще, щоб кроки партії у цьому напрямку дали можливість формувати нормальну ціну продукту, щоб продукт був представлений на внутрішньому ринку споживання, щоб була переробка сільгоспсировини у готову продукцію. Це одне з програмних завдань партії.

Я добре розумію, що крупний бізнес, в тому числі і аграрний, має сильне лобі у парламенті, має налагоджену схему вирішення «своїх» питань.  Тому необхідна критична маса людей, здатних змінити ситуацію. Не почавши роботу ми нічого не змінимо. Система багатьох ламає, але не можна виключати роль людини в історії. Наприклад, у Грузії прийшла одна людина і ще десять чоловік, які змінили країну. Якщо в Україні на своїх місцях працюватимуть 25-30% справжніх професіоналів, до їхньої думки приєднаються і ті, хто досі визначається. І разом, ми сила, що здатна змінити ситуацію в країні.

Для мене важлива перемога в самому тяжкому місці, праця в окрузі з людьми, і перемога як результат цієї праці! Цей результаті є показовим і для партії, і для кандидата. Адже свідчить про довіру. І коли робляться конкретні кроки і є результат, його видно в проблемному місці – це гарний ідентифікатор, чого насправді варта людина, яка балотується по округу, чого варта партія.