Відшкодування збитків: реальність чи міф

Законодавством України гарантується право споживачів на безпечний товар, роботи та послуги, а також передбачений захист їх майнових та особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів від порушень, що пов’язані з дефектами товарів, недоліками виконання робіт та надання послуг.

Зокрема, ст. 1209 ЦКУ визначає, що продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них, ст. 614 ЦКУ зазначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Аналогічні норми знайшли своє відображення й у нормативних актах щодо захисту прав споживачів.

При укладанні договорів, Сторонам бажано погодити їхні дії щодо визначення якості товару (робіт та послуг) та порядку заміни такого товару або доопрацювання робіт (послуг). Крім того, постачальник (виконавець) зобов’язаний дотримуватися вимог щодо якості товару (робіт, послуг) відповідно до технічних регламентів, ДСТУ та інших профільних положень щодо даного товару (робіт та послуг).

На практиці часто виникають спори, коли постачальник передає неякісний товар покупцеві, а дефекти товару не були виявлені відразу. Покупець може понести збитки, зокрема упущену вигоду, штрафні санкції від контрагентів, шкода репутації тощо.

Якщо сторони не змогли дійти згоди щодо компенсації збитків та заміни товару шляхом переговорів, спір може вирішуватися у судовому порядку. Одним із найважливіших умов для задоволення даних спорів є доведення факту понесення збитків.

Так, у справі № 920/1295/14   Вищий   Господарський   Суд   України прийняв рішення відмовити позивачу у задоволенні його вимог щодо відшкодування збитків внаслідок неналежної якості продукції. Суд зазначив, що підставою настання господарсько-правової відповідальності є правопорушення, елементами якого є наявність збитків, протиправність поведінки особи, причинний зв'язок між збитками і поведінкою особи, а також її вина. Відповідач не зміг довести, що саме поставлена відповідачем продукція призвела до виготовлення непридатних до використання виробів, а отже недоведені причинний зв'язок між збитками, які поніс позивач і поведінкою відповідача, а також його вина у завданні збитків.

При визначенні якості товару, можуть залучатися експерти та треті особи. У справі № 906/955/14 судом прийняті висновки незалежного експерта, встановлено невідповідність товару вимогам нормативної документації, а позивачем було доведені понесені збитки. Як наслідок був задоволений позов про односторонню відмову від зобов’язань, стягнення передплати та збитків.

У випадках, коли виконавець або постачальник не виконує свої зобов’язання щодо гарантійного ремонту або товар не відповідає якості, а ремонт (виправлення недоліків) здійснюється за власний кошт покупцем, останній має право на відшкодування таких збитків. Прикладами є справа № 910/18726/14, за якою з відповідача стягнуті збитки за ремонт неякісного товару – електрообладнання, а у справі № 905/956/15 з відповідача стягнуті збитки, спричинені усуненням недоліків неякісного товару.

Отже, за для можливості задоволення вимог щодо відшкодування збитків, що виникли внаслідок недоліків товару, необхідно прописати у договорі вимоги щодо якості товару (робіт та послуг), дії сторін, якщо будуть виявлені недоліки, а у суді - довести зв'язок між недоліками товару та понесеними збитками.