Агресія Росії не посилює ворожості українців до росіян

Сьогодні, через два з половиною року після початку російсько-української війни на Донбасі, трохи більше половини українців (51,1% за даними центру Разумкова) вважають росіян братнім народом. При цьому навіть 28% мешканців західної України дотримуються такої ж думки.

Мабуть, для другої половини наших громадян з іншою позицією подібна статистика може здатися, щонайменше, нечуваною. Тут можна довго копатися і вишукувати безліч причин, наприклад, родинні й товариські зв’язки, трудова міграція, велика частина громадян, що сформувалася в СРСР і т.д. Все це так чи інакше впливає на думки українців, котрі вважають північних сусідів братами. Зрештою, ще задовго до революції і війни в Україні, як російські, так і українські соціологи в унісон підтверджували, що громадяни України краще ставляться до росіян, аніж ті до них. І це не випадково, адже антиукраїнська пропаганда в РФ активізувалася задовго до подій 2013 року. Якоїсь вродженої, генетичної ворожнечі росіян до українців не існує, як багато хто намагається нас переконати. Ця ворожість тривалий час виховувалася телевізором.

Розуміння цього дозволяє краще збагнути і ситуацію з нашою «любов’ю» до старшого брата, незважаючи на тисячі смертей, ним спричинених. Такий стан справ свідчить лише про те, що українська контрпропаганда виявилася вкрай неефективною, що інформаційна війна за уми наших же людей програна. Принаймні на цьому етапі протистояння. І прямим наслідком поразки є переважаюче нерозуміння більшістю населення того, що насправді відбувається на нашій же території, хто до цього спричинив і хто це підтримує. Якщо давно затертий, зашкарублий міф про братні народи все ж пересилює постреволюційний ідеологічний наратив України, значить наша інформаційна машина просто не здатна культивувати останній.

Ще одне можливе пояснення доволі неочікуваної статистики полягає в тому, що, на відміну від росіян, українці ніколи не ідентифікували себе з будь-якою владою. Для нас неможливі формули єдності влади і народу, в нашій історії це завжди опозиційні сторони. Тому для українця є путінський режим, Путін, хворобливі плани якого спровокували анексію Криму і війну на Донбасі, а є росіяни, які просто купилися на принади авторитарного режиму. Перше – безумовне зло, друге – звичайні, такі ж як ми люди.

В підсумку, як би там не було, той факт, що, попри війну і міждержавне протистояння, багато українців змогли не пробудити в собі ненависті, ворожого ставлення хай навіть до ворожого сусіда, однозначно не применшує наших кращих рис як народу.