Кому вигідно поставити рекламу "поза законом"?

Саме Петром Симоненком вперше був внесений подібний законопроєкт в Раду. Далі «правоє дєло» в своїх скликаннях продовжили Олександр Пресман, Антон Яценко та Віктор Балога. І ось зараз естафету підхопили нардепи з фракції «Слуга народу». Вони зареєстрували відразу два майже тотожних законопроєкти -  №  4535 та №  4348. 

Якщо такий закон приймуть, Україна стане унікальною країною, яка замість того, щоб прописати чіткі правила, просто заборонила рекламу як таку.  Прийняття подібних законів зажене ринок зовнішньої реклами у «сіру зону»,  сприятиме зростанню  корупції та призведе до «ручного управління» і перерозподілу ринку. 

Прикриття добрими намірами

Щоб гарантувати безпеку на дорогах, потрібно виконувати три головні вимоги.  По-перше, безпечними мають бути самі дороги – слід витримувати стандарти при будівництві і утриманні автошляхів. По-друге, безпечною має бути  культура водіння, треба дотримуватись правил при підготовці і ліцензуванні водіїв. І по-третє, безпечними мають бути автомобілі, вони повинні проходити відповідну сертифікацію. Також мають бути якісні послуги – надання екстреної допомоги і  робота поліції. 

Аргументи ж про те, що законопроєкт про регулювання ринку зовнішньої реклами направлений на підвищення безпеки на дорогах  не витримують жодної критики.  Автори  документа не наводять ніякої статистичної інформації, жодної цифри, яка  б підтверджувала, що водій скоїв ДТП через розміщення засобів зовнішньої реклами. Більше того, наукові й експертні дослідження спростовують наявність взаємозв’язку між станом і розвитком рекламної інфраструктури  та безпекою дорожнього руху. Статистика Нацполіції також підтверджує, що до причин ДТП не входить зовнішня реклама. Тож можна зробити висновок, що справжня мета законопроєкту – це ніяк не турбота про безпеку на дорогах.

Шлях до «ручного управління»

У разі прийняття законопроєкту 90% усіх рекламоносіїв перейде у статус «поза законом». Не важко здогадатись,  що відсутність законних можливостей розміщення конструкції заганятиме ринок у тінь  і  це призведе до корупційних схем та  «ручного управління». Простішими словами, на присутність реклами одних власників просто  закриватимуть очі, а конструкції інших будуть зносити.

У кінцевому етапі ми побачимо перерозподіл ринку.  Сьогодні структура зовнішньої реклами децентралізована, вона не має ні олігархічної, ні політичної залежності. Лише в обласних центрах працює понад 1000 компаній. Очевидно, це не влаштовує тих, хто хоче монополізувати ринок зовнішньої реклами.

Безробіття і втрати бюджету

Зовнішня реклама – це не просто білборди і вивіски, це близько 10 тисяч робітників, які безпосередньо працюють на цьому ринку, і близько 30 тисяч, які задіяні  у суміжних галузях, починаючи з друкарень і закінчуючи рекламними агентствами. Отже ми говоримо, що 40 тисяч сімей ризикують залишитись без доходу.

Втратять і місцеві та державний бюджети, адже легальний бізнес сплачує щороку близько  500 млн податків.

Постраждає також дрібний і середній бізнес. Щороку зовнішня реклама демонструє пропозиції 10 тисяч торгових марок. 70% рекламних замовлень припадає якраз на невеликі компанії. Знищення зовнішньої реклами для них означатиме втрату можливості конкурувати з великим бізнесом за покупців.

Замість висновку

Регулювання ринку має відбуватись так, щоб збалансувати інтереси місцевих бюджетів і локального бізнесу. Правила  і процедури мають бути прозорі, чіткі та стабільні. Тоді галузь буде інвестиційно привабливою і можна буде впорядкувати розміщення рекламних конструкцій, контролювати їх кількість і якість.

Нам потрібен комплексний законопроєкт, який впорядкує систему видачі дозволів, як  у межах, так і за межами населених пунктів, і визначить вимоги щодо розміщення реклами у межах смуг автомобільних доріг.

Зараз же ми бачимо безглузді ініціативи, які призведуть до перерозподілу ринку і втрати доходів тисяч людей.