Страхіття ракетного вівторка

Немає нічого страшніше й огиднішого за удари балістичними ракетами, «Шахедами» по житлових масивах столиці. Де зосереджена основна маса українців і переселенців з тимчасово окупованих територій. Як стверджують експерти, сьогоднішня (2 січня 2024 року) атака ворога розпочалася о 6.25 запуском вогненного смерчу через кордон у районах Сумської області. Удар спершу був начебто спрямований у бік Миргорода Полтавської області. Але вже на льоту, либонь, зазнали рекогносцировки стратегічні орієнтири прицілу. Всі ракети, аж до їхнього цілковитого розвороту на льоту враз виявилися спрямованими на Київ. Сказати б, сталося так, гейби хто зайшов до центру диявольського управління смертоносними вантажами і зажадав: «Бити виключно по золотоглавому Києву!»

Телеграм-канали раз-по-раз писали: група ракет заходить на столицю з півдня… з півночі. Летять з боку Фастова… З району Броварів. Загроза зі сходу… Зараз буде гучно…

І кияни опинилися в кам’яних мішках своїх багатоповерхівок. Не рятувало ні козирне місце висотки, на район розташування помешкання. Навіть через закриті ущільнювачами на зиму вікна і двері було добре чути, як в небі з шумом пролітають у різних напрямках величезні смертоносні ракети, «подарунки москви». Як їх гучно відстрілюють над містом засоби ППО (честь і слава вам, хлопці, Герої!). Десь за 7.40 був неподалік від нас удар такої виняткової сили, що наша багатоповерхівка захиталася, як суха липа в ураган. Оце, скажу вам, страхіття. В усіх вікнах враз спалахнуло. Через кілька хвилин в телеграм-каналах написали, що палає один з висотних будинків неподалік – у нього влучили уламки знищеної військовими ракети.

Кілька днів тому ми пережили жахи 29 грудня, влаштовані недолугою московською воєнщиною. Але мені здається, що вівторок, 2 січня-24 виявилося ще страшнішим за концентрацією вогню у небесах над столицею тоді. І тому ми вирішили, що таки треба негайно тікати до укриття. Воно, до речі, розташоване буквально поруч, метрів за 70 від нашого будинку. Це величезний підвал на всю ширину і довжину дев’ятиповерхового житлового будинку.

Але варто було нам із домашнім улюбленцем французьким бульдогом Арчі відкрити вхідні двері, ступити на поріг будинку, спробувати вийти на вулицю, як десь над головами, над довгов'язими деревами, над висотними будинками так вибухнуло, так сильно тріснуло, так тарахнуло, що ледве не збило нас із ніг вибуховою хвилею. Пес присів із переляку. Я теж завмер на місці, ноги підкосилися, я вхопився за двері. Хотів було заспокоїти свого четверолапого друга, як тим же слідом гримнуло з такою новою неймовірною силою, що мене аж кинуло на стіну парадного. За секунд 5-7, подібне страхіття повторилося з новою силою. Стояти, перечікувати лихоліття не було сенсу, позаяк жах повторювався: уже щось зашурхотіло по гіллю дерев, мабуть, уламки від ракет чи «Шахедів». Ми з Арчі щосили кинулися через подвір’я, геть забите автомобілями, до дверей укриття.

Сюди набилося вже чимало людей. Помітив декого з сусідів. Багато, як я зрозумів із уривків розмов, потрапило людей з маршрутних автобусів і тролейбусів, які зупинилися. Кияни поспішали на роботу, а тут тривога. От і заховалися в укритті. Застрягли надовго...

Усе б нічого, якби можна було б хоч десь присісти. В окремих районнних держадміністраціх столиці чиновники поспішили виділити, знаю, сотні тисяч гривень начебто на чайні сервізи, овочерізки, на фешенебельні стільці для укрить. Як нещодавно сповістила преса, в Подільському районі на такому нагріли руки на 1,3 млн гривень, потім ще на 400 тисяч. (Стріляти за таке потрібно мародерів!!!) Добре хоч судять...по

А тут, хоч би поставили з десяток навіть необтесаних лавок. Бо були у сховищі люди, котрі марудилися на ногах по 2,5 уже, по чотири години поспіль. До того ж у цій величезній ямі (так воно все виглядає, коли з вулиці відкриваєш двері в укриття), стоїть постійна, важка задуха. Вентиляція, як мені здалося, зовсім не працює. Моя дружина організувала людей, щоб постійно майже відкритими тримали вхідні двері. Нам з Арчі і цього виявилося замало. Ми частенько, зачувши, що нова хвиля ракет ще десь на межі Черкаської і Київською областей, чи за Житомиром, вискакували на 3-4 хвилини подихати свіжим повітрям…

Що ж, і цього разу, Слава Богу, пронесло!

Але я не вірю, що безумця путлєра і все це його божевільне шаленство не можна зупинити. Де той нарешті Гаазький трибунал? Не хочуть цим займатися США, Європа. У такому разі зберіться хлопці-українці. Скиньтеся своїми мільйонами, знайдіть серед наших вояків ССО загін відчайдушних лицарів, які виїдуть у бік Кремля і різних там бункерів. Не доводьте до того, щоб українців москвороті телепні відстрілювали немовби куропаток уже двічі на тиждень.