Пес віртуоз і його фанати

Я маю вельми серйозне сімейне завдання щодоби, мінімум двічі — вранці і ввечері виводити на прогулянку нашого чарівного пса — французького бульдога Арчі, якого знає вже замало не пів столиці через його просто таки не собаче, а віртуозно людське захопленням грою з м'ячем. Вправами, коли він може до п’яти-шести разів артистично ударяти гумовим м’ячиком над головою. Майстерно, як воротар карколомне сельфі, ловити його на льоту, високо вистрибуючи для цього. Приносячи кульку в руки чи під ноги тому, з ким він забавляється. Особливо від того мліють малі діти. Це ж треба, щоб справжній учений пес показував перед ними такі дивні піруети.

Відома німецька спортсменка Аліца Шмідт

—Ого, вибачайте, будь ласка, мила панно, — кажу, напевне ж, дещо розгублено — їй-право, не знав. Дякую, що просвітили. Заодно й вельми приємно з вами познайомитись, чарівна Аліцо… А коли не таємниця, з ким ви прийшла сюди? — справляюся.

—Із мамою. Он вона сидить, — і показує Аліца на лавочку, що стоїть першою в ближньому боковому ряду до нашого кругу в центрі парку. Мені не видно обличчя милої молодої пані, тільки бачу гарну, показну фігуру. Доладні стрункі ноги в шортах. У бік дочки й не дивиться…

—А де твій тато, мама ж сидить одна? Мабуть, на роботі, — висловлюю припущення…

Відповіді знову немає. Аліца кидає м’ячик раз і вдруге. Арчі старається з усіх сил, проявляє перед дівчинкою особливу старанність. І тут наша нова знайома враз каже:

—Наш тато на фронті…

—Де саме? — несподівано виривається в мене…

—Під Херсоном…

​—​Гарний у тебе тато, —​ кажу через паузу...

—​Дуже гарний і розумний, сміливий, —​ погоджується моя співрозмовниця.

Я відчуваю, що мені стає наче соромно. Але Аліца не звертає на це уваги. Ще трішки пограла з моїм футбольним вундеркіндом і відбігла кудись. За декілька хвилин майстерно прикотила до нас на самокаті. Арчі на неї дивиться з усіх очей. Мабуть, теж хотів покататися…

—Арчі, до побачення, — каже чарівна, ніжноброва Аліца. — Гарний ти і розумний песик. А ми із мамою вже направляємось додому, будемо готувати обід… Я її виводжу регулярно на прогулянки...

Закінчуючи учорашній день я постійно мимоволі ловив себе на тій думці, що чогось начебто не зробив цієї доби. І нарешті зрозумів: не сфотографував нашу київську Аліцу, аьи показати вам. Розповідь про неї уже викреслилась у мене в свідомості, викресталізувалася в діалогах, а світлини, на жаль, немає. Тьху! Та як же ж немає?! Є, скільки хочеш, хоч гать гати з фото неповторної німкені, найвродливішої спортсменки світу Аліци Шмідт, а наша Аліца дуже схожою хоче бути на неї…

Так, думаю, в українській сім’ї оборонця її виховали. І це вельми похвально!

На фото: спорсмен-футболіст Арчі.