Я ЗА ЗАКОНОДАВЧИЙ ЗАХИСТ СУРОГАТНИХ МАТЕРІВ

Шановні колеги!

Деякі кажуть, що народити дитину можна тільки для себе. А що робити тим жінкам, яким природа не дала матки або її видалили лікарі, а ще й проти волі?

Деякі кажуть, що то не по Божому закону, коли інша жінка надає своє черево для народження дитини для своїх рідних а інколи і зовсім невідомих осіб, що потерпають без дітей.  А що тоді робити із біблейською історією, коли Авраам отримав першу допомогу від допоміжної матері Агарі (історія Авраама і його сина Ізмаїла, народженого від наложниці Агарі, Бут.16)?

Деякі кажуть, що то бізнес, коли жінка народжує немовля для іншої і за це отримує гроші. А хіба ми не даємо донорську кров, працюємо за гроші або лікуючи людині рак не даємо цій людині не природній шанс на життя?

Я, народний депутат України Каплієнко Володимир, дитина своєї матері, батько свого сина, народжений в православній родині і Божій країні не можу не звертати увагу на проблему бездітних родин. Тому що можливість мати дитину  - право, що надане самою природою. Впевнений, що допомога однієї матері іншій в народженні є настільки ж добрим вчинком, наскільки  любов є вищим досягненням  людини.

Вношу на ваш розгляд статтю про сурогатне материнство. Перед тим, як розпочати, зверну увагу на те, що  відповідний закон внесений мною до Парламенту, буде розглянуто впродовж найближчих 3-х тижнів.

Для написання цієї статті мене спонукали неправдиві дані, що було розповсюджено після моїх інтерв’ю телеканалу ICTV, із яких з огляду на програму «Факти тижня» 14 червня 2009 року виходить, що мій закон про сурогатне материнство має на меті поставити сурогатне материнство на конвеєр проти справжньої ідеї, яку я закладав в закон: захистити права допоміжних матерів, генетичних батьків та дітей, народжених в такій спосіб, надати рівні права матерям,  ввести державну підтримку цієї інтимної і доволі природної допомоги.

Задля того, щоб уникнути непорозуміння, прошу вас, шановні колеги уважно перечитати цей закон та розпочати обговорення. Сподіваюсь на підтримку. Дякую.

І так. Розпочнемо.

Українців щороку меншає, тому що  народжується менше ніж вмирає. Причин фахівці визначають декілька, зокрема демографічну кризу, збільшення безпліддя, економічну нестабільність в родинах. При цьому, надвисоку смертність в Україні пов’язують з  чотирма основними факторами: тютюнопаління, зловживання алкоголем, незбалансоване харчування та гіподинамія (малорухомий спосіб життя). Але серед низки пояснень фахівців щодо причин скорочення нації, я звернув увагу на страшні цифри: кожної години в Україні помирає 84 людини на тлі надвисокої кількості патологій в сімейних парах, рівень якої в молодих родинах сягнув 13 відсотків!

Ось тоді я вперше звернув увагу на проблему багатьох родин – неспроможність мати власних дітей за медичними показниками.

Безпліддя в родині – проблема двох людей, як чоловіка так і жінки. Але щоб народити дитину, треба її виносити. Тому, серед проблем відновлення репродуктивних технологій, які до речі на мій погляд знаходяться в загоні на теренах України, особливу увагу треба привернути саме до жінок, як носіїв дитини та майбутніх матерів. Чому?  

Серед причин низької народжуваності зараз все більше йдеться про частоту аномалій розвитку матки та патологій матки, що постійно збільшується, здебільшого серед жінок репродуктивного віку. Різноманітні патологічні стани матки є показаннями до видалення останньої. Так в Україні щороку діагностується майже 200 випадків, коли перед дівчатами стає проблема абсолютної неможливості вагітності та пологів звичайним шляхом, а лише з участю допоміжної матері. Також щороку майже у 3000 жінок репродуктивного віку в Україні видаляється дітородний орган, або реєструється стан, що унеможливлює вагітність та пологи. А скільки при цьому виявляється захворювань, що унеможливлюють вагітність – не рахується. Але ця цифра на декілька порядків вища. Таким чином, або через аномалію матки, або через її відсутність, можливість мати власну дитину таке подружжя має лише через методи запліднення в пробірці та переніс ембріонів до матки іншої жінки – допоміжної матері.

Цілі та завдання проекту, шляхи втілення.

Давайте почнемо з назви проекту закону: ЗУ «Про регулювання питань щодо допоміжного материнства та забезпечення державними гарантіями рівних прав та можливостей матерів» . Закон має на меті врегулювати існуючу інституцію допоміжного (сурогатного) материнства, поширюється на громадян України і покликаний запобігати будь-яким формам дискримінації суспільних та державних відносин у цій сфері.

Закон  надає програмі -  статус державної програми, вирішує питання щодо забезпечення прав матерів та сімей, що отримують немовля за допомогою сурогатної матері, так і допоміжних матерів. Зокрема, для родини, що отримує немовля мова йде про дотримання конфіденційності, забезпечення захисту прав на дитину, фінансову, яка б дорівнювала рівню виплат будь-якій матері та правову державну підтримку.

Захист сурогатної матері та її прав також забезпечується дотриманням конфіденційності та державну підтримку через  внесення строків, в які допоміжна мати надавала послугу, до трудового стажу, матеріальну допомогу з боку держави, обов’язковий медичний  та психологічний супровід. Навіть не виключається створення профспілки сурогатних матерів.

Основна ціль і завдання законодавчої ініціативи:

·               на рівні закону врегулювати питання щодо допоміжного (сурогатного) материнства, умов його існування та державної політики в області допоміжних репродуктивних технологій за допомогою сурогатної матері;

·               розробити запобіжники для будь-яких форм дискримінації суспільних та державних відносин у сфері материнства;  

·               запровадити державну та приватну програми допоміжного материнства;

·               визначити медичні, соціальні та юридичні показники, у відповідності до яких жінка та замовник можуть прийняти участь в програмі допоміжного материнства;

·               надати чіткий алгоритм визнання походження дитини при застосуванні допоміжних технологій;

·               забезпечити захист прав генетичних батьків, сурогатної матері та дитини;

·               забезпечити захист сурогатної матері та її прав через: дотримання конфіденційності та державну підтримку, внесення строків, в які допоміжна мати надавала послугу, до трудового стажу, матеріальну допомогу з боку держави, обов’язковий медичний  та психологічний супровід;

·               створити спеціальний державний орган з материнства при Міністерстві охорони здоров’я, який повинен регулювати програми допоміжного материнства, забезпечити ведення відповідної статистики та моніторингу у сфері материнства, без урахування та з урахуванням сурогатного материнства.

·               закріпити вимоги до: конфіденційності; відповідальності; державної підтримки; забезпечення прав і соціального захисту осіб, що скористалися програмою сурогатного материнства; державні гарантії рівних прав та можливостей матерів в усіх сферах суспільного життя; застосування положень щодо допоміжного материнства до норм сімейного та цивільного законодавства.

Додатково закон дає відповіді на наступні питання:

·               Чи має право сурогатна мати не віддати майбутнім батькам виношену дитину?

·               Як поступати з ембріонами у разі смерті одного із подружжя?

·               Що робити у разі розлучення або смерті подружжя, дитину яких виношує сурогатна матір?

·               Які вимоги до  сурогатної матері по медичним та соціальним показникам?

·               Як здійснювати репродуктивні програми для одиноких батьків?

·               Як поступати з ембріонами що не були використані, і чи морально їх використання в подальшому для проведення фундаментальних досліджень?

Хочу привернути увагу, що в програмі «Допоміжне материнство» не може використовуватись методика внутрішньоматкової  інсемінації яйцеклітини сурогатної матері спермою чоловіка – члена родини замовника, оскільки в даному випадку дитина буде генетично рідною допоміжній  матері.

Якщо говорити про результати обговорення, так би мовити наслідки цього законопроекту, хотілося б щоб ми відверто, мабуть вперше подивилися на проблеми в репродукції як Божі люди, а не чиновники. Щоб ми першими на теренах СНД та Європи надали своїм матерям подібний захист. Якщо хтось думає, що ринок сурогатних програм відсутній, то він глибоко помиляється. Наших жінок використовують. Але ЖОДНОГО  захисту з боку держави їм не надано. Мало того, частіше за все сурогатна мати надає послугу таємно, як шахрай. А після пологів може тяжко хворіти, як фізично так і психологічно. Можуть мати місце випадки оспорювання прав на дитину, втручання в приватне життя.

Впевнений, що більшість колег підтримують цю ініціативу, хоча дискусії будуть доволі гострі.

Яким чином пропонована ініціатива зробить доступнішою репродуктивну допомогу держави безплідним українським парам?

Зменшити частоту аномалій або патологічних станів, через які видаляється матка ми навряд чи зможемо. Тим більше, що діагностичні і інші можливості медицини зростають, тому аномалії та патологічні стани будуть діагностуватись частіше. Проте зараз ми маємо усі можливості для забезпечення процесу народження дитини/дітей саме в таких випадках.

Якщо держава делегує лікарю право на видалення дітородного органу, то держава повинна забезпечити жінку можливістю мати дитину.

В розвинених країнах існує розгалужена системи допомоги жінкам у випадках, коли перед ними постає проблема народження дитини за допомогою допоміжної матері.

УКРАЇНЦІ  МАЮТЬ ПРАВО НА КРАЩЕ ЖИТТЯ.

ТОМУ ЦЯ ІНІЦІАТИВА ПРИРОДНЯ.