Військовий, воєнний, міжнародний – що це за злочини. Частина 2

Ми останнім часом часто чуємо про воєнні злочини, вчинені щодо українців. В цьому контексті згадуються розстріли цивільних в Бучі, Ізюмі, обстріли цивільно інфраструктури по всій Україні, тортурні, в тому числі щодо дітей. ЗМІ публікують інформацію про порушення більше ніж 40 тис кримінальних справ за результатом вчинення окупантами таких злочинів. І досить часто воєнні злочини, навіть в експертному середовищі, помилково називають “військовими”. 

На варто їх плутати. 

Що ж таке воєнні злочини і до чого тут Римський статут?

Вважається, що поняття «воєнний злочин» виникло у другій половині ХIХ століття, коли було прийнято Женевську конвенцію 1864 р. про поліпшення долі поранених і хворих воїнів в діючих арміях та ряд інших документів, що регулювали порядок ведення воєнних дій.

Саме поняття «воєнний злочин» з’явилося у 1945 році у ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу в Нюрнбергзі, де зазначалося, що такими слід вважати порушення законів і звичаїв війни, що включають вбивства, жорстоке поводження або депортацію цивільного населення на окупованих територіях, вбивство або жорстоке поводження з військовополоненими, вбивство заручників, розкрадання державної або приватної власності, безглузде руйнування населених пунктів, що не зумовлене військовою необхідністю.

Сьогодні за скоєння воєнних злочинів передбачено кримінальну відповідальність на національному і міжнародному рівні.

На міжнародному рівні питання воєнних злочинів визначене в Статуті Міжнародного кримінального суду (Римський статут). В ньому ж закріплено загальний перелік воєнних злочинів:

- умисне вбивство;

- тортури чи нелюдське поводження, включаючи біологічні експерименти;

- умисне завдання сильних страждань чи заподіяння важких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю;

- незаконне, безглузде та значне за обсягами знищення чи привласнення майна, що не викликане воєнною необхідністю;

- примушування військовополоненого чи іншої особи, яка користується міжнародним захистом, служити у збройних силах ворожої сторони;

- незаконне обмеження свободи;

- взяття заручників;

- умисний цілеспрямований напад на цивільне населення чи окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях;

- умисний напад на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, які не є воєнними цілями;

- цілеспрямоване завдавання ударів по персоналу, об’єктам, матеріалам, підрозділам чи транспортним засобам, задіяним у наданні гуманітарної допомоги чи місії по підтриманню миру відповідно до Статуту ООН;

- депортація або переміщення частини чи всього населення окупованої території як в межах відповідної території, так і за її межі;

- умисне завдавання ударів по будівлях, що мають релігійне, освітнє, культурне, наукове чи благодійне призначення, історичним пам’яткам, госпіталях та місцях зосередження хворих та поранених, за умови, що вони не є воєнними цілями;

- примушування громадян протилежної сторони до участі у воєнних діях проти їх власної держави, навіть, якщо вони знаходились на службі воюючої сторони до початку війни;

- пограбування міста чи населеного пункту навіть, якщо він захоплений штурмом;

- застосування задушливих, отруйних чи інших газів та будь-яких аналогічних рідин, матеріалів чи засобів;

- посягання на людську гідність, в тому числі ставлення, що ображає чи принижує людську гідність;

- зґвалтування, навертання в сексуальне рабство, примушування до проституції, примусова вагітність,  примусова стерилізація та будь-які інші види сексуального насильства;

- умисне вчинення дій, які піддають цивільне населення голоду, як способу ведення війни шляхом позбавлення його предметів, необхідних для виживання, включаючи умисне створення завад для допомоги та ін.

Українське законодавство не містить визначення поняття «воєнний злочин». Проте в Кримінальному кодексі України передбачена відповідальність за мародерство, насильство над населенням у районі воєнних дій, погане поводження з військовополоненими незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання ними. Особа, яка вчинила ці злочини, може бути засуджена на національному рівні українським судом.