Сьогодні о 10 годині за київським часом мав закінчитися часовий проміжок мирного плану «А» , за яким слідувало припинення вогню на тиждень всіма підрозділами Збройних сил, Національної гвардії та Прикордонної служби. Проте сьогодні вранці в РНБО повідомили, що режим припинення вогню на сході закінчиться о 22 годині 27 червня.
Але…
Перемир’ям цей тиждень можна назвати лише умовно, адже українська кров продовжувала проливатися. 23 червня відбулися тристоронні переговори Україна – Росія - ОБСЄ, незважаючи навіть на прізвища людей, які брали участь у переговорному процесі , вони були безрезультатними. Проте увесь тиждень політична еліта, експерти, спостерігачі та звичайні українці хоч мали що обговорювати, адже участь у переговорному процесі одіозних осіб не залишила байдужим нікого.
Військові дії з боку сепаратистів продовжувалися увесь тиждень. Сталося десятки випадків нападу на сили АТО, терористи більше 60 разів відкривали вогонь по українським військовослужбовцях та техніці, представники ДНР і ЛНР за цей час встигли захопити декілька адміністративних будівель. За сім діб на сході країни загинуло 18 військовослужбовців, а в заручниках знаходиться більше 200 українців. Стало зрозуміло, що наказу з Москви про складення зброї не було. А може Москва уже не контролює події на Донбасі?
Чим же завершиться перемир’я Президента? Чи врахує він думку жителів Сходу, більшість з яких - 65,7% воліють жити в єдиній Україні, а 50,2% хочуть збереження унітарного устрою і лише 4,7% донеччан ладні жити в незалежній від усіх Донецькій республіці?
Є декілька варіантів розвитку подій, але як саме діятиме Верховний головнокомандувач України покаже час. Можливо після сьогоднішнього дня, замість мирного сценарію, який отримав умовну назву – план «А», буде введений в дію «про рекламований» військовий план «Б», який передбачає повну ліквідацію бойовиків. Крім того вже є третій сценарій Президента, так званий план «В», який передбачає до кінця серпня введення на сході країни військового стану, а переговорники тим часом вестимуть публічні перемовини про припинення вогню.
Проте реалізації будь-якого плану має передувати об’єктивний аналіз ситуації і моделювання наслідків його реалізації. Наприклад, у випадку, коли дійсно більшість мешканців Донбасу хочуть жити в Україні, то тоді слід запроваджувати план «Б» чи «В» і знищувати усіх бойовиків, яких «дружня» РФ надіслала в регіон. При цьому повністю захистити сусідні регіони від проникнення на їхню територію терористів і сепаратистів.
Але якщо дії бойовиків масово підтримують мешканці Донбасу, які називають українських військових «захватчиками», то що робити тоді?
Тоді варто розглянути ще один план - «Г». Проведення всеукраїнського референдуму про зміну території України, як це передбачено статтею 73 Конституції України. Але для цього спочатку потрібно організувати захист територій України, які на цей час не піддалися терористичній і сепаратистській активності, з тим, щоб мешканці Донбасу, які готові помирати «за путіна», «за рассєю» не поширилися Україною і не за заважали нам жити і розвиватися за європейськими принципами. Усі ж проукраїнські мешканці Донбасу, які не брали участі у підтримці сепаратистів і безладу на сході, мають отримати можливість розселитися по інших областях і розвивати справедливу і потужну Україну.
Тоді ми маємо розуміти що окрім АР Крим, де відбувається масове заселення чеченцями, ми отримаємо «уявну Чечню» ще й на східних рубежах України.
Може вже прийшов час тверезо оцінити ситуацію, припинити кланятися в ноги окупантам та задовольняти чиїсь імперські амбіції, і, врешті – решт, перестати жити ілюзіями єдності!