Україна, як фінансовий заручник Приватбанку

У переговори про умови реструктуризації і стягнення з колишніх власників «Приватбанку» проблемних кредитів можуть залучити зовнішнього гравця. І він може радикалізувати комунікацію нинішнього власника банку – держави – із колишніми акціонерами.

Меморандум, укладений Україною з Міжнародним валютним фондом,  передбачає залучення із весни 2017-го міжнародної визнаної компанії для аудиту всіх операцій ПриватБанку, із початку з 2010 року. Ця компанія від імені чинного керівництва банку вестиме перемовини із колишніми власниками щодо умов реструктуризації і стягнення із них проблемних кредитів. Обсяги таких кредитів, за оцінками експертів, можуть сягнути 155 млрд гривень.

У понятті міжнародної визнаної компанії, яке міститься у Меморандумі, ідеться про наявність у неї значної частки ринку у кількох країнах. Впливовість позицій визначається історією, досвідом, економічним рейтингом, фаховими досягненнями.

Безумовно, залучення західних аудиторів посилить позиції нинішньої команди ПриватБанку і сприятиме глибшій комунікації із попередньою. Принаймні, цей фактор точно робитиме її стійкішою і успішнішою. Адже держава продемонструє як відкритість процедур стягнення і реструктуризації, так і забезпечить максимальну неупередженість процесу. Наявність в команді міжнародних аудиторів дозволить владі будь-коли делегувати їм вирішення питань, які можуть виявитися надскладними для українських фахівців.

Реальність повернення 155 млрд за сприяння посередника наразі оцінити складно. Але можна прогнозувати дії, які, імовірно, ініціює посередник. Очевидно, що рано чи пізно виникне необхідність порушення і супроводу відповідних кримінальних проваджень. Вони можуть стосуватися як екс-менеджерів банку, так і урядових держчиновників фінансово-банківського блоку.

Важливо розуміти, що процес доведення провини топ-менеджерів у виникненні проблемної заборгованості непростий. Без наявності досвідчених, вузькопрофільних фахівців він практично неможливий. Тому на цьому етапі команда ПриватБанку потребує досвідченого міжнародного посередника. По-перше, у того повинні бути необхідні знання і досвід. По-друге, він має бути незалежним від впливів українського банківського ринку. І, по-третє, - він буде налаштований на досягнення результату, а не його приховування. Гроші в Україні йому заплатять саме за це. І він їх намагатиметься не втратити.

Залучення посередника стане певною гарантією неупередженого розгляду питання. Там, де може «здригнутися» рука українського службовця, зовнішній експерт має встояти. Тому судова перспектива справ щодо Приватбанку залежатиме від об'єктивності його висновків.

Нагадаю, що Закон «Про банки і банківську діяльність» передбачає цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність посадової особи за порушення вимог законодавства, зокрема нормативно-правових актів НБУ. Ідеться про ризикові операції, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку або доведення банку до неплатоспроможності. Навіть поверхневий аналіз ситуації з банком показує наявність цих дій.

Я допускаю виявлення невідомих фактів видачі високоризикових кредитів посадовими особами ПриватБанку на пов'язані структури. Можуть проявитися інші операції, а також факти викривлення фінансової звітності. Вони могли із різних причин не включатися в аудиторські звіти за попередні періоди. Якщо згадані факти будуть виявлені, у держави виникнуть додаткові питання не тільки до колишніх менеджерів банку, але і до аудиторів, які в різний час інспектували ПриватБанк.

Потрібно розуміти і те, що в разі доведення провини певних осіб, у винних може не виявитися активів для стягнень. Але це вже наступна проблема. Поки потрібно зосередитися на збиранні доказової бази.

Я поділяю думку про те, що економічні розслідування не вплинуть негативно на подальший розвиток фінансової установи. Вони не зашкодять фінансовій стабільності ПриватБанку. Вкладникам нема чого хвилюватися. Але майбутнє банку все ще залишається заручником його небездоганного минулого. І цього «заручника» необхідно звільнити ...