Глобальні процеси: варіанти для України

В Україні, у засобах масової інформації, йдуть дискусії про вектори щодо глобальної політики країни. Речник української делегації у Тристоронній контактній групі (ТГК) Олексій Арестович нещодавно заявив, що якщо проросійські настрої в Європі і на Заході будуть посилюватися, то Україна переорієнтує свої інтереси на Схід. Уточнюючи Арестович сказав, що мається на увазі вибудовування системи відносин з Китаєм, В’єтнамом, Туреччиною, Об’єднаними Арабськими Еміратами, Катаром та іншими країнами Далекого і Близького Сходу. Що, Європейський Союз не завжди послідовний у підтримці України, а намагається мати хороші взаємини з Російською Федерацією, тут і лобіювання запуску російського газопроводу «Північний потік – 2», намагання незабаром зустрітися лідерам Франції і Німеччини з російським президентом Володимиром Путіним. Навіть у США є представники влади, які б хотіли мати добрі відносини з Росією і таке ін.

У свою чергу, речник Міністерства закордонних справ України Олег Ніколенко, коментуючи слова Олексія Арестовича, сказав: «Україна не має наміру переглядати свій геополітичний вектор. Стратегічний курс нашої держави закріплений на рівні вибору українського народу та Конституції України. Це набуття членства в ЄС та НАТО. Питання про те, Захід чи Схід, у парадигмі української зовнішньої політики не стоїть». Одне слово, Україна закріпивши законодавчо свої політичні і геополітичні наміри в Конституції, досі, шукає варіанти виживання в цьому бурхливому світі.

Спершу потрібно розуміти що таке глобалізація і чим вона може нам прислужитися чи зашкодити. Глобалізація стосується нас і вона неминуча. Глобальний соціальний процес, який передбачає взаємозв’язок та взаємозалежність національних економік, національних соціальних та політичних систем, структур, при цьому переплітаються і національні культури, не говорячи вже і про стан довкілля та проблеми, які виникають з екологією. Затим, найголовніше у глобалізаційних процесах, це ринки збуту продукції, товарів, послуг, рух грошей та створення чи скорочення робочих місць. Глобалізація може бути як позитивною так і негативною. Для країн які ми називаємо супердержавами глобалізація, як правило, має позитивний характер, оскільки їхній Валовий внутрішній продукт (ВВП), у деяких країнах, надходження до державного бюджету перевищує 50% саме від транснаціональних компаній, штаб-квартири яких, головні офіси (податки) розташовані на їхній території.

Потерпають ті країни, що розвиваються, тому що, доволі часто, залежні від позик Світового Банку і Міжнародного Валютного Фонду (МВФ). Американський економіст, лауреат Нобелівської премії Джозеф Стігліц чи не найкраще показав наслідки глобалізації у своїх роботах. Саме він зупиняється на тому, що країни, які залежні від ліберального ставлення до них з боку супердержав, не можуть довести справу до кінця, оскільки, їхні політичні системи зазнають сильного тиску і не можуть впоратися з ним.

Україна, країна що розвивається. На жаль, ми не стали супердержавою із суперекономікою, українські фірми і підприємства, на сьогодні, не є транснаціональними, або, роблять перші кроки (олігархи). Нас не називають геополітичними гравцями, з нами рахуються – аби як. Тому, попри законодавство, минула і сучасна українська влада, громадськість, шукає шляхи аби втримати наш човен Україну у цій великій геополітичній грі. Що стосується законодавства з цим усе зрозуміло, його потрібно виконувати. Наш шлях прописаний у Конституції України і, на сьогодні, не може бути змінений. Геополітично ми належимо до Європи, і за способом мислення (демократія), і за географією, ми у центрі географічної Європи. Але, якщо цей шлях буде призупинено, або, навіть змінено? Змінено не нами, не українцями, а зовнішніми обставинами. Що робити? Мабуть, мають бути варіанти.

На сьогодні вимальовується декілька варіантів. Один із них, це коаліція з Великобританією. Сама Великобританія, це не тільки острів, а велика впливова міждержавна система до якої належать Австралія, Індія, Канада і ін., країни. А найближчим другом Великобританії признано вважати Сполучені Штати Америки. Інша вісь, це Туреччина і країни близького Сходу. Ще один, на сьогодні найбільше обговорюється Китай. У Європі, можливе міждержавне утворення – Балто-Чорноморський союз, Балто-Чорноморська дуга: Україна, Польща, Прибалтика, зокрема Литва, Словаччина, Чехія, Болгарія, Хорватія і інші середземноморські держави.

Щоб не загубитися у глобілізаційних інтересах і не розчинитися в інших державних утвореннях, Україна має розумно розв’язувати як свої внутрішні проблеми, так і, не забувати про виконання зовнішніх домовленостей. Маючи декілька варіантів своєї участі у світовому порядку, дотримуючись міжнародних правил поведінки, у нас є шанси вирости у глобального гравця, а не шукати лідера, щоб прямувати за ним.