Мир в Україні понад усе

Нещодавноу стінах Верховної Ради України відбувся «круглий стіл» на тему «Мир в Україніпонад усе». Був запрошений індійський гість миротворець Шрі Шрі Раві Шанкар,який ділився думкою про те як досягти миру в Україні. Передусім, не всі учасники  заходу  могли втямити, як усе-таки миритися з тими хто нас вбиває. Хоча,зрозуміло, що шляхи вирішення проблеми потрібно шукати.

Тещо в Україні має бути мир понад усе зрозуміло. Нашій країні, українській нації,майже всю свою історію довелося воювати і відстоювати своє право на свободу. Ботільки у вільній країні можна відчути що таке мир по справжньому. Нажаль, миру просто так не буває. Мир відбувається у результаті певних перемог,переговорів, консультацій, компромісів та домовленостей.

Щостосується України, то у нас існує два виходи з ситуації у яку ми потрапили врезультаті збройної агресії і окупації частини нашої території Росією. Мирний івоєнний.

Оскільки,ми говоримо про мир, тоді слід говорити про вирішення проблеми мирнимизасобами. В Україні є хороший досвід вирішення мирним шляхом агресивних намірівКремля. Москва постійно намагалася відібрати у нас Крим. Одна із спроб була у1992 році. Тоді теж усе починалося з провокацій російських військових, зокремав Севастополі. Крим тоді став зоною близькою до воєнних дій. Головнимаргументом Кремля було, що в Криму не проживають українці і тому Крим має статиросійським.

Українськіпатріотичні організації, зокрема Народний Рух України вирішують надіслати доКриму групу добровольців з підготовки і проведення Всекримського КонгресуУкраїнців. Гасло Конгресу було: «Україна на шляху до Європейської єдності згідноосновного міжнародного принципу непорушності кордонів». Мета заходу буладовести Росії і світу, що українці в Криму присутні, і те, що українці в Кримузрусифіковані не відповідає дійсності.

Урезультаті дій українських патріотичних організацій, українській владі, на тойчас, вдалося виграти час, ввести армійські підрозділи, зокрема підрозділиНаціональної гвардії. Шукали компроміс, йшлося про те, що півострів Крим мавбути поділений на половину, північна частина мала залишатися українською,південна ставала російською. Але компроміс було знайдено в перейменуванніКримської області на Автономну республіку Крим (АРК).

Можнадовго говорити наскільки це добре чи погано, але обійшлося без війни і великихжертв. А найголовніше Крим залишався українським. Вважаю, що і сьогодні Кримможна повернути саме працюючи з місцевими жителями. Повірте, знаю про що кажу.Звісно, готуючи армійські підрозділи на заміну окупантам.

Нажаль, формула, - хочеш миру готуйся до війни, актуальна і сьогодні. Навряд чими зможемо припинити мирно і спокійно війну на Донбасі, це можливо лише принаявності сучасної, міцної, боєздатної Української армії.

Зрозуміло,що повернути у статус-кво одразу не вдасться, потрібно буде шукати компромісине тільки у Мінську. Міжнародна спільнота має нам не тільки співчувати  і бути стурбованою, а допомогти поборотикорупцію і утвердити демократичні правила гри без олігархів і крадіїв. Тоді,коли в Україні буде порядок, не потрібно буде говорити і ламати списи провибори на окупованих територіях. Прийнявши нову Конституцію, питання вирішитьсяавтоматично. Хоча, це лише моя аналітика і прогноз. Усе не так просто, інколи амбіції сильніші за розум.

Убудь якому разі мир і мирне вирішення проблем в Україні залежить виключно віднас українців. Від того як ми навчимося мирно розв ’ язуватискладні проблеми. Зрозуміло, потрібний і міжнародний досвід і допомога, яккажуть, - вчитися потрібно на чужих помилках.

Непотрібно забувати, що в часи радянської імперії боротьба за незалежністьУкраїни продовжувалася мирним шляхом, шляхом непокори. Багато чого нас можутьнавчити колишні політв’язні московських таборів: Микола Горбаль, Богдан Горинь,Василь Овсієнко, Мустафа Джемільов та інші. Потрібно лише до них прислухатися.

Згадаймопропоновані ними два варіанти зміни комуністичної влади в Україні. Першийваріант пропонував Михайло Горинь, це коли в існуючу владу комуністів потрібнобуло делегувати своїх підготовлених патріотичних представників. Друга ідея булаВ ’ ячеславаЧорновола, - перемогти комуністів на виборах патріотичною більшістю.

Іперша і друга ідея була правильна, але, на жаль, не всім зрозуміла в Україні, іне всі її сприйняли за потрібне.

Тожвчимося мирних ініціатив в інших народів, але й, не забуваймо своїх.