Чому аграрії країн ЄС відстоюють свої права, а українські не можуть (чи не хочуть)?
За таких умов на українському ринку виживуть лише два-три агроолігархи
Бізнеси країн ЄС у 2024 році продовжують організовано тиснути на свої уряди та Єврокомісію з вимогами обмежити потрапляння української агропродукції на їхні ринки. 10 січня шість громадських організацій сільгоспвиробників ЄС звернулись до Єврокомісії зі спільною заявою, в якій називають імпорт продуктів з України загрозою для виживання європейських виробників та вимагають його обмежити. Також до “дружньої” політики країн ЄС по периметру нашого кордону приєднались фермери Румунії, які блокують вже два пункти пропуску.
Проблеми з закриттям кордонів для нашої агропродукції почалися ще на початку минулого року. Проте з боку українського аграрного бізнесу за весь цей час немає жодних реакцій на це, хоча б мінімально співмірних діям бізнесів по той бік кордону.
Є декілька причин, чому агробізнес Польщі, а тепер і Румунії знає як захищати свої права і вимагає у своїх урядів поступок, а український - не протестує й взагалі не висловлює свого ставлення до цієї ситуації. Причини не у війні.
Однією з організацій-підписантів заяви до Єврокомісії з вимогою обмежити імпорт української агропродукції, є Copa-Cogeca, яка обʼєднує профспілки сільгоспвиробників та конфедерацію сільськогосподарських кооперативів країн ЄС. Ця найсильніша лобістська група європейських фермерів існує понад 60 років та змушує уряди рахуватись з їхньою позицією.
Українські ж дрібні агровиробники, які становлять 53% ринку, за понад 30 років Незалежності так і не спромоглися консолідуватись та організовано захищати свої інтереси. Значна частина дрібних агровиробників зосереджена винятково на виробництві та не бажає заглиблюватися в причинно-наслідкові звʼязки між економічною політикою України (радше її відсутністю) та рентабельністю свого бізнесу. Ще одна специфічна риса нашого аграрного ринку зумовлена його ментальністю й цінностями: найуспішнішими вважаються ті, хто домовиться за кращі умови для одного себе, а не досягне змін на краще для всіх. Українські аграрії роз'єднані, розбилися за різними асоціаціями, і в кожній асоціації обовʼязково є гравець, хто хоче поглинути всіх інших. Тому немає консолідованої позиції, а є “договорняки” окремих гравців, що сподіваються зʼїсти конкурентів, які покірно приймають чинні правила та умови.
Через це не бачимо жодного протесту української агроспільноти проти блокад кордонів. Внаслідок цього не бачимо й проактивності Міністерства аграрної політики, а тільки констатацію наявних проблем. Адже власники бізнесів, виробники, не вимагають зміни правил.
У 2022 році Україна експортувала продукції на суму 44,15 млрд доларів, а імпортувала – на 55,27 млрд доларів, і негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило 11,3 млрд доларів. Статистики за весь 2023 рік ще немає, але тенденція чергового падіння експорту очевидна: за січень-жовтень 2023 року імпорт товарів в Україну (52,2 млрд доларів) майже вдвічі перевищив експорт (29,8 млрд доларів).
Українські аграрії переживають одночасно кілька криз (війна, дорога логістика, руйнування шляхів на світові ринки, блокада по периметру кордонів ЄС), але не можуть обʼєднатись, щоб змусити Уряд провадити таку політику, яка дасть змогу зберегти їх бізнес в таких надто складних умовах.
Поки українські виробники не навчаться обʼєднуватись і захищати свої справедливі вимоги, й не стануть субʼєктом економічної політики (як фермери в Польщі, Румунії та інших країнах ЄС), вони будуть лише обʼєктом тиску, причому з усіх боків. І виживуть у таких умовах лише два-три агроолігархи. Але це буде вже зовсім інша історія.
- Аудит українських надр. Відзив "сплячих" ліцензій. Передача надр іноземцям Віталій Соловей вчора о 22:24
- Чому корпоративна форма — це не про одяг, а про людей: новий підхід до HR у медицині Павло Астахов вчора о 19:05
- Як підготуватися до співпраці з дизайнером: 5 кроків до успішного ресторану Алеся Карнаухова вчора о 12:54
- Поточні проблеми тайм-менеджменту власників малого та середнього бізнесу в Україні Катерина Мілютенко вчора о 12:45
- Договір між батьками стосовно дитини: філософія та роздуми Світлана Приймак вчора о 09:55
- Стоїцизм папороті у перетвореннях декартової геометрії Олег Короташ вчора о 07:22
- Податкові пільги як драйвер розвитку молодіжного підприємництва: досвід Польщі Юлія Мороз 26.03.2025 14:59
- Шукати ресурси для повоєнної відбудови потрібно вже зараз Дмитро Соболєв 26.03.2025 13:33
- Законопроєкт 13120 позбавляє дітей конституційного права на освіту Лариса Білозір 26.03.2025 11:51
- Як зміни в лісовому законодавстві ЄС вплинуть на "зелене" повоєнне відновлення України Олена Криворучкіна 26.03.2025 10:57
- Тіні хаосу: що об’єднує архітекторів руйнувань і влади? Дмитро Зенкін 26.03.2025 09:56
- Коли батьківство тане в сутінках: закон як останній промінь Світлана Приймак 26.03.2025 09:55
- Контролюйте землю безпечно Сергій Пагер 25.03.2025 12:37
- Лише 160 світових брендів не хочуть мати імідж "спонсора тероризму" Володимир Горковенко 25.03.2025 11:34
- Alibaba і Maersk відкривають нові горизонти у сфері контейнерних перевезень Володимир Гузь 25.03.2025 08:49
- Полтавський Мамай, СБУ, "октябрята", ДБР… Що скаже Вища рада правосуддя? 806
- Законопроєкт 13120 позбавляє дітей конституційного права на освіту 184
- Чому нас має навчити замороження USAID і "Голосу Америки"? 137
- Податкові пільги як драйвер розвитку молодіжного підприємництва: досвід Польщі 97
- Резервні копії під загрозою. Що ви можете зробити прямо зараз 86
-
Злочин без кари. Як Трамп хоче миру ціною України, і куди це веде світ
4070
-
Глава TotalEnergies "не здивується", якщо Північний потік відновлять
Бізнес 3684
-
Як німці з досвідом роботи в Росії розширюють контакти з Україною
3347
-
Канада заморозила всі виплати знижок для автомобілів Tesla – Reuters
Бізнес 2905
-
Яким є єдиний реальний результат переговорів у Ер-Ріяді
Думка 2432