Різати, панове, припікати!

Чи незворотньо мелють жорна Господні?

Одним із перших суддів, у яких закінчився 5-річний термін повноважень, що проходять співбесіду у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, виявилась суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Яненко Галина Миколаївна.

ВККСУ вирішила визнати суддю Яненко такою, що не відповідає займаній посаді, внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді.

Із цією суддею боровся протягом кількох років. Це був той випадок, коли опонентом у судовій справі є суддя, що діє за учасника справи, із ким мав би бути спір.

Дві цивільні справи за позовом мого клієнта про визнання права власності на майно у порядку спадкування були серед перших у судді Яненко. Вважаю, що вони показові у тому, чим може бути судочинство у виконанні конкретного судді за неналежної роботи Вищої ради правосуддя.  

 Буремні справи і толерантна ВРП

Під час співбесіди у ВККСУ 20 листопада 2023 року було оголошено, що на Яненко було подано 17 дисциплінарних скарг, лише за однією скаргою оголошено догану за притягнення невинуватого до адміністративної відповідальності.

Я підготував для клієнта 6 дисциплінарних скарг на цю суддю.

Спочатку коротко вкажу про обставини судових справ, у яких брав участь. Із документів було видно, що спадкодавець відповідачів був людиною зі зв’язками, міг вирішувати різні питання. Наприклад, отримати через шість років після смерті матері сертифікат на земельний пай на її ім’я. За рішенням суду, яке не має номеру справи, встановити родині відносини із матір’ю без жодних документів (матеріали цієї судової справи чомусь були знищені). Отримати у державного нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на земельний пай без подачі заяви про прийняття спадщини, зате із подачею заяв від братів і сестри про відмову від прийняття спадщини, посвідчених секретарем сільської ради, однак без зазначення про них у реєстрі нотаріальних дій сільської ради. Отримати за спадщиною 4 гектари землі у натурі. А будинок матері цей чоловік вирішив не успадковувати, а подати до сільської ради заяву про визнання за ним права власності, як збудований ним, без надання жодного документу. І сільська рада визнала за ним право власності на будинок, щоправда, у архіві сільської ради такого рішення не виявилось, та й сесія не проводилась у той день, коли начебто прийняте рішення.

У справі № 220/2381/16-ц суддя Яненко ухвалою від 26 січня 2017 року відмовила у задоволенні заяви мого клієнта про забезпечення позову про накладення арешту на будинок і у резолютивній частині ухвали написала про неможливість її апеляційного оскарження, що не відповідало дійсності, ухвалою від 8 лютого 2017 року повернула апеляційну скаргу на попередню ухвалу, ухвалою від 22 лютого 2017 року  відмовила у задоволенні заяви про відвід судді, ухвалою від 22 лютого 2017 року виправила описки в ухвалі від 26 січня 2017 року щодо можливості її апеляційного оскарження. 

Те, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову була за надуманими підставами, свідчить наступне задоволення такої заяви цією ж суддею через півтора року  із помилками у тексті ухвали, щоб її не можна було виконати і треба було виправляти описки кілька місяців.

Зміст першої дисциплінарної скарги зводився до того, що допущені порушення процесуального закону суддею зроблені на користь відповідачів, суддя діє за домовленістю із відповідачами. Попередню перевірку проводив член ВРП Шапран В.В., який вніс пропозицію залишити скаргу без розгляду та повернути. Інші члени ВРП Лесько А.О., Гусак М.Б., Маловацький О.В. погодились із цим, про що постановили ухвалу № 213/1дп/15-18 від 29 січня 2018 року. Ось кілька доводів із її мотивування і мої думки про них:

1) «З урахуванням того, що на момент подання дисциплінарної скарги та проведення попередньої перевірки цивільна справа № 220/2381/16-ц не розглянута, доводи автора скарги про вказані порушення суддею норм процесуального права підлягають перегляду під час розгляду апеляційної скарги на рішення суду». Тобто члени ВРП визначили, що оскільки у справі не ухвалене остаточне рішення, то й розглядати дисциплінарну скаргу на порушення суддею, допущені під час ухвалення проміжних процесуальних рішень, не варто. Це суперечить здоровому глузду, вже не кажу про підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 106 «Про судоустрій і статус суддів».

2) «доводи автора скарги щодо порушення суддею Яненко Г.М. норм процесуального права при постановленні ухвал… можуть бути перевірені судом вищої інстанції, оскільки Вища рада правосуддя діє в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст». Доречно навести мої міркування до попереднього пункту. Члени ВРП не вказали про явну необгрунтованість дисциплінарної скарги щодо порушень суддею процесуального закону.

3) «Дисциплінарна скарга не містить фактичних даних на підтвердження вчинення суддею Яненко Г.М. умисних чи внаслідок недбалості дій щодо позасудового спілкування з відповідачами у справі № 220/2381/16-ц  ОСОБА-1 та ОСОБА-2». Позасудове спілкування судді із відповідачами стало очевидним під час подальшого розгляду позову мого клієнта, коли Яненко оголосила перерву у судовому засіданні за моїм клопотанням. Я брав участь у розгляді справи у режимі відеоконференції. Клієнт вийшов у коридор, щоб поговорити зі мною телефоном і забув виключити диктофон на столі у залі судового засідання. Яненко почала спілкуватись із відповідачами, інструктувати, як їм діяти, висловлювалась негативно про мого клієнта.

Після виявлення розмови судді із відповідачами я заявив їй відвід, навів зміст записаної розмови. Яненко відмовила у задоволенні заяви про відвід, це питання передала на вирішення іншому судді, навела такі мотиви:

«Суд критично оцінює посилання скаржника на випадковість здійснення звукозапису розмов, оскільки як вбачається зі змісту роздруківки аудіозапису, пристрій був вімкнений ОСОБА_1 не з початку судового засідання а лише за сикунду до його клопотання про оголошення перерви для надання можливості вийти з залу для спілкування з адвокатом, а проведення запису потребує наявності, підготовки та застосування спеціального обладнання, що виключає їх випадкових характер.

Не заслуговує на увагу і посилання позивача на зміст таких розмов, оскільки вони стосувались процесуальних дій які вже були вирішені судом і доведені до відома усіх учасників процесу, у т.ч. й ті, які стосувались попередження щодо можливості застосування заходів процесуального примусу».

Інший суддя відмовив у задоволенні заяви про відвід, вказав, що позивач мав право використовувати портативні аудіотехнічні пристрої під час розгляду справи. Однак, поза межами судового засідання, відповідно до норм чинного законодавства повинен був попередити суддю про здійснення аудіозапису їх розмови. Крім того, зміст розмов на аудіозаписі стосувались процесуальних дій, які вже були вирішені судом і доведені до відома всіх учасників процесу, а тому ніяким чином не свідчать про неупередженість головуючого судді по справі.

Яненко та її колега вирішили замилити очі із включенням диктофону за одну секунду до оголошення клопотання про перерву. Аудіозапис на диктофон вівся моїм клієнтом із початку судового засідання. Оскільки для розгляду питання про відвід важливим було лише сказане у перерві, то разом із заявою про відвід був наданий диск із копією аудіозапису, який розпочато із потрібного моменту. Яненко так сподобалась вигадка про вирішальну «сикунду», що вона саме це виклала у наступній ухвалі про самовідвід:

«Як вбачається зі змісту роздруківки записаної розмови, пристій було увімкнено не на початку судового засідання, а за одну сикунду до заявленого позивачем клопотання про оголошення перерви для надання йому можливості поспілкуватись в телефонному режимі з його адвокатом, тому випадковий характер аудіозапису виключається.

Такі дії сторони у справі слід розцінювати як вкрай негативне ставлення та особиста неприязнь до мене, що може викликати сумнів у моїй неупередженості та об`єктивності під час розгляду справ за участю ОСОБА_1 та стали підставою для заявлення саомвідводу».

Ось так Яненко образилась і пішла. Хоча перед оголошенням мною заяви про відвід, яка вже була не першою у цій справі, Яненко вдала із себе безневинно ображену із таким зауваженням: «Хто ви такий, щоб заявляти мені відводи?! Ви лише адвокат. А я – суддя, якого на цю посаду призначив Президент!».

Про аудіозапис розмови судді із відповідачами я написав у дисциплінарній скарзі. Член ВРП Артеменко І.А. склав висновок про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи, який підтримали його колеги Худик М.П., Блажівська О.Є., Грищук В.К., Прудивус О.В. і в ухвалі від 25 листопада 2019 року № 3129/2дп/15-19 визначили, що в діях судді не вбачається ознак дисциплінарного проступку, бо очевидною метою подання скарги є спонукання судді до ухвалення певного судового рішення у справі № 220/2381/16-ц. Це абсурдне твердження, бо членам ВРП було відомо, що Яненко заявила самовідвід відразу після того аудіозапису і вже ніяк не могла ухвалити судове рішення у цій справі.

У іншій справі № 220/27/17, у якій були ті ж відповідачі, мала місце така ж боротьба із Яненко. Зокрема, вона повернула заяву про забезпечення позову 8 вересня 2017 року. Ми подали апеляційну скаргу, яку було задоволено, скасовано ухвалу від 8 вересня 2017 року і передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Після цього Яненко відмовила у задоволенні заяви про забезпечення позову, проте апеляційний суд скасував цю ухвалу і задовольнив заяву про забезпечення позову, наклав арешт на земельну ділянку.

Яненко задовольнила позов мого клієнта у справі № 220/27/17, відповідачі на дебати не з’явились. Перед їх проведенням Яненко оголосила, що є докази повідомлення відповідачів. Але у справі їх не виявилось, а відповідач у апеляційній скарзі послався на те, що його не повідомлено про час розгляду справи і тому апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції. Отже, Яненко або обманула перед проведенням дебатів про наявність доказів повідомлення відповідачів про дату і час судового засідання, або умисно приховала такі докази. Вважаю, що такою була домовленість судді із відповідачами, бо перед проведенням дебатів суддя оголосила про наявність доказів їх повідомлення.

Повертаюсь до роботи ВРП. Вище я писав про ухвалу судді Яненко від 26 січня 2017 року про відмову у задоволенні заяви мого клієнта про забезпечення позову у справі № 220/2381/16-ц, на яку ми подали апеляційну скаргу. Суддя Апеляційного суду  Донецької області Мальцева Є.Є. повернула цю апеляційну скаргу, бо такого роду ухвали начебто не можуть бути оскаржені у апеляційному порядку. На таке порушення процесуального закону ми відреагували дисциплінарною скаргою на суддю Мальцеву. Попередню перевірку також проводив член ВРП Шапран В.В., який вніс пропозицію відмовити у відкритті дисциплінарної справи за цією скаргою. Інші члени ВРП Лесько А.О., Гусак М.Б., Комков В.К., Маловацький О.В. погодились із цим, про що постановили ухвалу № 429/1дп/15-18 від 12 лютого 2018 року. Ось яке мотивування вони вважали достатнім:

«У письмових поясненнях суддею Мальцевою Є.Є. зазначено, що в ухвалі про повернення апеляційної скарги нею було помилково взято до уваги роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства». За змістом статті 293 ЦПК окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають. При прийнятті вказаної ухвали суддею помилково не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010, яким регламентовано можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про відмову у забезпеченні позову.

…Надаючи правову кваліфікацію діям судді Мальцевої Є.Є., варто зазначити, що відповідно до статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у разі допущення умисного або внаслідок недбалості порушення, проте в цьому конкретному випадку під час попередньої перевірки в діях судді Мальцевої Є.Є. не встановлено умислу або недбалості.

Вища рада правосуддя… не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст.

Доводи автора скарги стосовно допущення суддею Мальцевою Є.Є. умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови у доступі до правосуддя, порушення прав людини і основоположних свобод не підтвердились під час попередньої перевірки. 

Встановлені попередньою перевіркою обставини дають підстави для висновку, що доводи скарги зводяться до незгоди з ухвалою апеляційного суду від 10 липня 2017 року.

Незгода автора скарги із прийнятими суддею судовими рішеннями не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності».

Отже, суддя Мальцева сама визнала помилку, але члени ВРП визначили, що це нічого, і так зійде, а скаржнику треба погоджуватись із незаконним судовим рішенням.

 Незграбна співбесіда

Тепер ВРП знову буде вирішувати щодо Яненко. Поки що у питаннях відповідальності Яненко ВРП виявляла вміння спрощувати, відмовляти, не хотіти бачити, відводити увагу. Як буде цього разу?

Щоб відповісти на це питання, викладу своє враження від відеозапису співбесіди Яненко у ВККСУ, із якої можна зрозуміти суть того, на підставі чого цю суддю рекомендовано до звільнення.

На YouTube-каналі «Є ПИТАННЯ» у випуску за 1 грудня 2023 року Олена Трибушна розповіла про результати оцінювання судді Яненко, визначила це за перемогу, бо рішення ВККСУ співпало із висновком Громадської ради доброчесності. Трибушна входить до цієї ради і голосувала за її висновок.

Члени ВККСУ виявили, що суддя Яненко не внесла до декларації відомості про своє майно чи члена сім'ї, значно занизила його обсяг і вартість. Аргументи членів ВККСУ далі називатиму «обвинуваченням».

Зокрема, суддя у майнової декларації за 2019 рік не вказала точну адресу  місця фактичного проживання у смт. Велика Новосілка Донецької області. Яненко пояснила, що орендувала житло, яке двічі змінювала. Цей пункт обвинувачення не можна сприймати серйозно у контексті притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади. Навіть не хочу говорити про те, що цей населений пункт зараз знаходиться у прифронтовій зоні, що унеможливлює перевірку.

Також на співбесіді обговорювалось питання про придбання чоловіком судді у 2017 році нерухомого майна, вартість якого у декларації була заниженою. До декларації не внесені відомості про придбання свекрухою квартири у Афінах. Яненко із суддівською майстерністю відповіла, що невідповідність вартості майна підлягає доказуванню, на той момент вона вже фактично припинила із чоловіком сімейні відносини, вони розірвали шлюб у 2020 році, тому й розпитувати не було потреби і можливості. Кілька разів вона посилалась на виснаження організму, від цього погіршився зір, тому не роздивилася у декларації, де треба було поставити галочку. Погодилась із зауваженням члена ВККСУ про те, що у декларацію треба було записати слова, а не поставити галочку. Визнала, що не внесла певні відомості до декларації, готова нести за це відповідальність, але умислу на приховання відомостей у неї не було. Із таких пояснень судді видно, що вона налаштована отримати догану, але не втратити посаду.

Цікавим могло видатись обговорення причин пропуску суддею строків розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо водіїв, визнаних винними у керуванні транспортними засобами у стані сп’яніння. Це призвело до уникнення відповідальності у зв'язку із закінченням строків. Таких справ виявилось 18. Цього, на мою думку, було б достатньо для звільнення судді. Але Яненко пояснила, що у деяких випадках вона хворіла, подекуди невчасно були вручені повістки, вона була зайнята у кримінальних справах. Присутній на співбесіді представник Громадської ради доброчесності не був готовий до такого, не навів спростувань цього, а члени ВККСУ також не перевірили ці обставини, не витребували ніяких документів щодо цього. Принаймні, нічого із цього не було озвучено під час співбесіди. Отже, у Яненко є можливість творчо опрацювати цей пункт обвинувачення у ВРП.

По-суддівському повелася Яненко щодо обговорення купівлі 10-річного автомобіля Hyundai Accent за 35 тисяч гривень (1283 доларів), коли за оголошеннями він коштував понад 6 тисяч доларів. Яненко це пояснила тим, що автомобіль на момент придбання був у незадовільному стані, її син витратив кошти на покращення, встановив газове обладнання, нічим не доведено занижену вартість автомобіля. Вважаю, що роздутим виглядає обвинувачення судді у приховуванні дійсної вартості 10-річного бюджетного автомобіля, як підстави звільнення.

Ще було обговорення про придбання суддею автомобіля Volkswagen Touareg за 70 тисяч гривень. Технічні характеристики і рік виготовлення автомобіля не були озвучені на співбесіді, ринкова вартість такого автомобіля може складати від 500 тисяч до 2 мільйонів гривень. Яненко пояснила, що купівлею займався її син, придбав за гроші її бойфренда, який служить у ЗСУ на передовій, вносила відомості про нього до декларації із 2021 року. Бойфренд переказував їй кошти на картку. Ні члени ВККСУ, ні Громадська рада доброчесності ці відомості не перевірили. Молодець Яненко! Чи зможе тепер ВРП звинуватити суддю, що взялася допомогти коханому-фронтовику здійснити мрію у придбанні автомобіля? Великі шанси, що кохання переможе.

Члени ВККСУ ще допитувались про придбання у 2015 році сином і чоловіком земельних ділянок по 2 гектари, подрібнення на менші ділянки і відчуження. Знайшли, про що питати. Яненко ще суддею тоді не була.

Смішним аргументом, як для перспектив звільнення судді, у висновку Громадської ради доброчесності є посилання на конфлікт інтересів, коли Яненко розглянула справу про адміністративне правопорушення щодо співвласника квартири, якою тимчасово користувалася, визнала його винним і наклала штраф 34 грн. Вона визнала його винним! Призначення найменшого покарання не доводить конфлікту інтересів. Зеленський має вчитися у Яненко, як розглянути матеріали на суддю Львова про припинення українського громадянства. Молодець Яненко!

Якщо стисло, то співбесіда була не зовсім тим, на що очікував від нового складу ВККСУ.

Резюме

То ж чи звільнить ВРП суддю за такими напрацюваннями ВККСУ? Час покаже. Якщо ні, то мене це не здивує, бо те, що було озвучено на співбесіді, не виглядає надто переконливими для звільнення. Не те, що я виправдовую суддю. Як адвокат, який має досвід участі у справах під головуванням судді Яненко, я хотів би, щоб таких суддів було якомога менше. Хотів би, щоб Яненко звільнили з посади судді. Однак питання, на мою думку, варто поставити інакше: чи стане можливе рішення ВРП про звільнення судді найбільшим можливим внеском у досягнення мети покращення стану судочинства в Україні?

Віра у можливість раптового покращення після звільнення окремих суддів грунтується переважно на тому, що занадто довго суспільству доводиться терпіти суддівське свавілля. У цій статті я намагався показати, що у ВРП були можливості погамувати і «перевиховати» суддю, аби ризик покарання і можливого звільнення змусив задуматися і повернутися до нормальної поведінки. Однак доводи дисциплінарних скарг ігнорувалися. Співбесіда у ВККСУ не вирішує питання якості роботи суддів. Те, що судді приховують майно і не можуть пояснити його походження, є наслідком порушень закону, яких вони припускаються під час розгляду справ.

Римський філософ Сенека у «Моральних листах до Луцілія» дає пораду щодо пошуку лікаря: «Хворий шукає не того лікаря, який гарно говорить, а того, який добре лікує. Не варто себе вітати з тим, що трапився саме красномовний лікар. Навіщо лоскочеш мені вуха? Навіщо розважаєш мене? Тут потрібне щось цілком інше: мене треба припікати, різати, тримати в голоді! Для того і покликали тебе. Маєш лікувати задавнену, важку, заразливу хворобу» (лист LXXV, 6 і 7).

На мою думку, питання дисциплінарних покарань для суддів, менших за звільнення, повинні бути предметом уваги ВРП. Має бути створений стандарт нетерпимості до порушень, які зараз називаються «процесуальними» і про які ВРП не хоче знати. Такий підхід створить умови поступового покращення якості роботи суддів, звільнення тих суддів, які мають неодноразові порушення.