2017: рік невисоких соціальних стандартів

На сьогоднішньому, післясвятковому засіданні уряду прем’єр вкотре наголосив – рішення про підвищення заробітних плат було вчасним і в інтересах українського народу.

Насправді, ніхто в цьому не сумнівається. Але ж якщо називати речі своїми іменами, все, що ми зробили – спільно, і уряд, і парламент, який підтримав це рішення – це всього лише трошки підігнали мінімальний рівень зарплати до фактичного прожиткового рівня. До тих цін, які люди щодня бачать на полицях магазинів. Майже 3,7 мільйонів українців, які отримують мінімалку, до сьогодні фактично перебували за межею виживання.

Говорити про реальне підвищення соціальних стандартів зарано. Згоден, хід уряду з двократним збільшенням мінімалки – максимальне, що можна було зробити в сьогоднішніх реаліях економіки. При рості ВВП України у 2016 році на 2% і з аналогічним прогнозом на рік 2017-ий навіть цей крок виглядає дискусійним. Але суть в тому, що самі ці реалії потрібно змінювати. 

Усі знають китайську приказку: "якщо хочеш допомогти голодному, дай йому не рибу, а вудку". Якщо ми хочемо справжнього підвищення рівня життя українців – це можливо лише за рахунок розбудови економіки, перетворення країни із сировинного придатку на сучасного виробника продукції із доданою вартістю. 

Чому українці працюють по часу майже так само, як працівники у Південній Кореї, однак ефективність  праці за обсягом ВВП на окремого робітника менша за ту ж Корею у 4,5 рази, а Сполучених Штатів – у сім разів? І це при тому, що у Штатах люди працюють взагалі на 10% менше часу! Тому що технологічно ми у багатьох сферах лишились на рівні 60-70-их років. Тому й конкуренцію на сьогодні можемо скласти хіба що на світовому ринку сировини. 

Україні як повітря потрібні інвестиції. Причому це стосується як приходу іноземних компаній, так і створення умов для внутрішнього інвестора. У світі триває постійна боротьба за інвестора, в яку нарешті повинна включитися й Україна. На початку 2000-х Чехія виділила 55,8 мільйонів євро на будівництво заводу PSA Peugeot Citroen/Toyota. Це дозволило залучити до національної економіки інвестицій у 1,5 мільярди євро, завести в країну автовиробника зі світовим ім’ям. Завдяки цьому сьогодні Чехія – один із лідерів в Європі за кількістю вироблених авто на душу населення. У США Адміністрація у справах малого бізнесу щороку витрачає 20 мільярдів доларів на позики і гарантії на підтримку місцевих приватних компаній. 

Є приклади і менш розвинутих країн, які втім вельми актуальні для України. Знецінення національної валюти в Нігерії змогло привабити до неї інвесторів, які почали вкладати гроші у порівняно дешеве сільське господарство країни. Як результат експорт сільгоспвиробництва з Нігерії виріс майже вдвічі, а мільйони фермерів отримали роботу і прибутки. Для України, яка через конфлікт на Сході практично втратила вугільну промисловість, вкрай важливо розвивати усі галузі, спроможні забезпечити доходи в державний бюджет і робочі місця.

Ми бачимо дуже багато прикладів у світі, як забезпечувати сприятливий інвестиційний клімат. Лишилося взяти найефективніші практики і впровадити їх у життя тут, в Україні. Я щиро бажаю успіхів у роботі тому ж Національному комітету з промислового розвитку України, який розпочав свою роботу при Кабміні. 2017 рік вже точно не стане роком високих соціальних стандартів. Нехай він принаймні стане роком економічного відродження для України.