Інноваційна економіка. Три умови її розвитку

В сучасному світі інноваційна економіка це синонім сильної економіки, вже після першої промислової революції стало очевидно, що країни, які сприяють розвитку та впровадженню інновацій мають технологічну й економічну перевагу в порівнянні з менш розвинутими. Яскравим прикладом цього слугують економічні та військові досягнення в XVIII сторіччі таких країна як: Великобританія,Франція, Португалія, Іспанія та Нідерланди. Сьогодні кордони цих держав та позиції у світових рейтингах дещо змінилися, але очевидним є те, що інновації, які породжує та впроваджує суспільство напряму пов’язані з його добробутом.

Запорукою інноваційного розвитку держави є наступні фактор:

1. Сприятливі умови для ведення інноваційної діяльності;

2. Ресурсний потенціал;

3. Інноваційна культура суспільства.

Всі вони рівносильні і мають однаковий вплив на розвиток інноваційної економіки.

Під сприятливими умовами слід розуміти всі можливі механізми стимулювання науково-дослідної діяльності та відкриття нових технологічних  підприємств. Багато хто одразу подумає про преференції в оподаткуванні, низькі кредитні ставки та гранти, але питання набагато ширше. Воно торкається системи освіти, створення умов для комунікацій та юридичних  аспектів, таких, наприклад, як захист інтелектуальних прав. Створення сприятливих умов на макрорівні це прерогатива органів законодавчої та виконавчий влади, а також громадських організацій, як ініціатива, що йде від самого суспільства.

Ресурсний потенціал для інноваційної діяльності буде представлений всіма матеріальними та нематеріальними активами, які можуть бути використані для створення інноваційних компаній. Інновація це ніщо інше, як нова ідея, що створює нову цінність і може бути запроваджена у реальному житті. Тому для розвитку економіки ключовим є співвідношення інтелектуального потенціалу країни та матеріальної можливості реалізувати цей потенціал. Оскільки відсутність матеріального забезпечення призведе до витоку найталановитіших спеціалістів, а відсутність інтелектуального капіталу призводить до знецінення матеріального. Тож до ресурсного потенціалу можна віднести доступність технологій, наявність виробничих потужностей, природні та інтелектуальні ресурси.

Інноваційна культура суспільства створюється десятиліттями, а можливо й протягом сотень років. Це не тільки окремий світогляд кожної людини та її особисті якості, це сама суть сприйняття суспільством всього нового. Окрім креативності вона включає в себе готовність до впровадження ідей, а саме готовність брати на себе відповідальність за результат та приймати всі існуючі ризики. Саме через надмірний консерватизм або страх перемін багато гарних ідей не було реалізовано, або чекали свого часу занадто довго.

Тож побудова інноваційної економіки це процес, який полягає у побудові системи, яка складається з трьох складових, і ефективність цього процесу залежить в рівній мірі від двох учасників: держави як інституту, та самого суспільства як основної причини існування будь-якої держави.