Мобілізація автомобілів – анахронізм та корупційні ризики
Не варто силою відбирати «залізних коней» у співгромадян. Є кращий вихід
Сили оборони України постійно потребують колісного транспорту. Це не новина. Позаяк, майже кожен українець або збирав на «корч» для своїх близьких або знайомих, чи то незнайомих захисників.
На жаль, Українська держава виявилася не здатною під час широкомасштабного вторгнення забезпечити ЗСУ таким витратним матеріалом як автомобіль. Факторів багато. Авто в зоні виконання задач потрібні для військово-побутових цілей. Система волонтерської допомоги дозволяла бути значно більш гнучкими з використанням автівок. Це підвищувало мобільність підрозділів, давало можливість отримувати волонтерські передачі, робити закупки, а також звісно підвозити окреме спорядження туди, де це безпечно.
Нещодавно розпочалось так зване «впровадження в Україні порядку виконання військово-транспортного обов’язку». Фактично - безоплатне залучення транспорту та техніки підприємств на умовах повернення після демобілізації. Для цього видали окремий наказ Міністерства оборони України.
Очевидно, що ця мобілізація авто є пережитком радянської системи. У СРСР автомобілі перебували у власності державних транспортних підприємств. Забирати сьогодні автомобілі у приватних перевізників чи фермерів – крок абсолютно неефективний.
Є пряма загроза знищення логістичних ланцюгів, які є основою стабільного функціонування економіки. Це може призвести до економічних негараздів, паралізує процеси постачання сировини та відвантаження готової продукції, спричинить масові зриви контрактів, штрафні санкції та знищення довіри міжнародних партнерів, що вдарить по репутації українських компаній всередині країни на світовому ринку. Принагідно нагадаю, що чимало підприємств і без того допомагають нашим захисникам своїм транспортом.
Вилучення транспортних засобів з підприємств повертає Україну до моделі закритої економіки радянських часів, де централізоване керування та вилучення ресурсів призводило до економічної стагнації та деградації. Навіть під час війни ми не можемо допустити руйнування економіки, адже саме наші підприємства забезпечують країну ресурсами для боротьби та виживання.
Але є і інший бік: подібний підхід спричиняє корупцію. Якщо в тебе на фермі заберуть дві машини, а на сусідській - жодної, чи це означатиме, що сусід «заніс»? Навіть, якщо не заніс, то ти будеш переконаний що так і відбулось, і спробуєш піти «запропонувати». Це лише розкрутить маховик корупції. Додайте повне ігнорування запиту на справедливість, який існує в суспільстві.
Якщо держава вже вирішила розвантажити волонтерів і нарешті зайнятись питанням автомобілів в армії, то є зрозуміле рішення. Україна повинна негайно звернутися за допомогою до міжнародних партнерів для забезпечення Збройних Сил України необхідними транспортними засобами. У країнах НАТО достатньо автомобілів, і це, зрештою, не летальне озброєння. Цілком вірогідно, що кілька тисяч авто ЗСУ можна отримати в максимально короткі терміни. Перевагою є і абсолютно зрозуміла система не лише отримання, а й поставки до підрозділів транспорту. За нього не треба буде потім платити власникам, він буде кращої якості. Бо уявити собі, в якому стані автомобілі у наших аграріїв, промисловців, портовиків, перевізників, неважко. Який там пробіг, і скільки вони ще проїдуть. Чому досі такого запиту не було - таємниця, нам відомі лише окремі випадки ініціатив окремих урядів чи донорів.
Замість радянської системи «забрати», необхідно створити систему залучення партнерів. Тобто ефективних комунікацій міждержавного рівня. Нагадаю, що саме автотранспорт був основним пунктом ленд-лізу під час Другої світової війни – близько 450 тис. позашляховиків, вантажівок, мотоциклів тоді отримав СРСР від союзників. Нам зараз може вистачити і десятої частини від цього обсягу.
- Діадема Української Слави: шлях ідентичності Мар'яна Томин вчора о 17:45
- Простіше, швидше, зрозуміліше: як онлайн-сервіси допоможуть дітям виховуватися в сім’ях Катерина Фролова вчора о 17:25
- Жесткая Перестройка Китая Володимир Стус вчора о 16:17
- Відстрочка для військовозобов'язаних, які мають батьків з інвалідністю І-ІІ групи Анна Даніель вчора о 12:00
- Двадцать восьмой месяц войны Джейхун Маммадов вчора о 11:22
- Багаторічні насадження на земельній ділянці як окремий об`єкт цивільного обігу Євген Морозов вчора о 11:17
- Ілюзорні спогади: коли наш мозок вигадує минуле Ольга Ярхо 26.06.2024 15:49
- Скасування арешту майна в рамках кримінального провадження Фелікс Аронович 26.06.2024 13:02
- Закупки починаються не з моменту оголошення торгів, а з моменту написання технічних умов Дана Ярова 26.06.2024 12:36
- Потенціал для міжнародного зростання Сильвія Красонь-Копаніаж 26.06.2024 11:32
- Якість бізнесу = якість управлінських рішень Ольга Гулая 26.06.2024 10:30
- Одной командой. Где интеллекта волонтеры? Вильям Задорский 26.06.2024 01:50
- Міжнародне патентування. Як захистити винахід у кількох країнах світу? Ірина Ортинська 25.06.2024 14:40
- Звільнення директора товариства за його ініціативою (ч.2) Євген Морозов 24.06.2024 21:16
- Закон щодо вдосконалення порядку здійснення кримінального провадження: що врахувати? Фелікс Аронович 24.06.2024 17:37
- Про що треба повідомити Пенсійний фонд, щоб не втратити пенсію 367
- Енергетика: ефект гіркої пігулки 324
- Відстрочка для військовозобов'язаних, які мають батьків з інвалідністю І-ІІ групи 213
- Coca-Cola реєструє свої товарні знаки в Росії. Зрада чи вимушений крок? 181
- Діадема Української Слави: шлях ідентичності 100
-
Дев'ять свіжих українських слів, які прикрасять вашу мову
Життя 23212
-
Вже є частина "кліщів". Що буде, якщо впаде Костянтинівка, і куди розростеться фронт
7831
-
Податковій службі відкривають доступ до банківських рахунків українців за кордоном
Фінанси 7209
-
Епідемія самотності. Чому люди відмовляються від стосунків і чи може ізоляція нашкодити
Життя 6024
-
"Привіт" для Путіна та Кіма. Як південнокорейські Hyundai та LG можуть озброїти Україну
4125