Чи можливо притягти до відповідальності несумлінного директора?

Що робити, коли директор підприємства, нехтуючи своїми обов’язками, вчиняє дії, які спричинюють збитки для підприємства?

За загальним правилом, керівник підприємства повинен діяти добросовісно та розумно, а також в інтересах компанії.

На жаль, в Україні непоодинокими є випадки зловживання з боку директорів своїми повноваженнями: укладення правочинів із заінтересованістю, перевищення ними своїх повноважень, що в результаті призводить до завдання збитків товариству.

Що ж робити, коли директор підприємства, нехтуючи своїми обов’язками, вчиняє дії, які спричинюють збитки для підприємства?

Яким чином підприємство може захистити свої інтереси від недобросовісних дій керівника?

З метою захисту від вищевказаних дій керівника чинне процесуальне законодавство України дозволяє звертатись до суду з так званим похідним позовом про стягнення збитків, які завдані недобросовісними діями директора підприємства.

При цьому, правом подавати зазначений позов в інтересах підприємства наділені виключно власники (учасники, акціонери) такої юридичної особи, яким належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків. Інший учасник (акціонер) цієї компанії, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу, може приєднатися до поданого позову.

Вказані позови розглядаються за правилами господарського судочинства, оскільки наявність трудових відносин між власником (учасником, акціонером) юридичної особи та керівником цього підприємства не впливає на визначення юрисдикції таких спорів. Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12217/19, яка викладена у постанові від 14.04.2020 року.

Таким чином, звертатись до господарського суду з вказаним позовом можливо як після звільнення недобросовісного директора, так і під час виконання ним посадових обов’язків керівника підприємства.

Для стягнення з керівника завданих підприємству збитків під час судового розгляду необхідно встановити наявність одразу 4 складових:

а) протиправність дій посадової особи;

б) наявність реальних збитків;

в) причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою керівника та збитками;

г) вини посадової особи.

З огляду на довірчий характер відносин між господарським товариством та його керівником протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №910/21493/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі № 911/2129/17).

Тобто, вирішуючи питання про протиправність дій посадової особи, суд зважає на те, що кожне бізнес-рішення керівника повинно мати своє розумне пояснення з урахуванням ситуації, яка існувала на момент прийняття такого рішення.

Слід відмітити, що у період з початку 2016 року по 2019 рік до суду було подано більше 100 похідних позовів, але, як правило, в задоволенні більшості з них було відмовлено.

Ситуація дещо змінилась лише у листопаді 2019 року, коли Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/20261/16 нарешті створила позитивний прецедент та захистила інтереси підприємства від недобросовісних дій його керівника.

У цій справі директор відмовився від виданої підприємству ліцензії на розробку надр на користь іншого підприємства, в якому він був власником. Вартість ліцензії складала 1 509 600 грн. У результаті суд постановив стягнути з керівника суму збитків у розмірі вартості отримання ліцензії, плюс судові витрати.

При цьому, суд дійшов висновку, що такі дії директора підприємства явно вчинені поза межами нормального господарського ризику з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом). Крім того, суд зазначив, що прийняття такого рішення очевидно є необачним, марнотратним та завідомо корисливим, що є підставою для стягнення з керівника завданих підприємству збитків.

За таких обставин, зважаючи на вищевказані висновки Великої Палати Верховного Суду, наразі при якісному юридичному супроводженні справи у власників бізнесу є реальні можливості стягнути з керівників підприємств завдані ними збитки.

Більш того, власникам бізнесу необхідно пам’ятати, що для того, щоб мінімізувати ризики недобросовісної поведінки керівника необхідно не тільки запровадити на підприємстві ефективний контроль за його діяльністю та сучасну систему діловодства, а й передбачити у статуті товариства і у трудовому договорі (контракті) з директором відповідні положення, які б детально регламентували його повноваження.

У випадку недобросовісних дій керівника в майбутньому, вищевказані дії стануть тим правовим підґрунтям, яке дозволить належним чином захистити права підприємства у суді.