Заготівля лісу: чи є привід хвилюватись?

В кінці минулого року дехто з екологів бив на сполох. Чи не призведе рекордне збільшення заготівлі дров до знищення українських лісів? Чи справдились апокаліптичні прогнози?

Нарешті опалювальний сезон позаду, є можливість перевірити, чи справдились апокаліптичні прогнози.

Сумарно було відвантажено 3,3 млн кубометрів дров. Ми повністю задовільнили потреби, населення, соціальної сфері та військових. Але це менше, ніж планувалось на початку осені минулого року.

Загальна заготівля деревини у минулому році порівняно з 2021 роком обсяги навіть зменшилась.

Причини очевидні. Зупинилась будівництво в середині країни, закрились можливості для експорту пиломатеріалів. Потреби військової сфери не перекрили падіння попиту з боку переробників.

Отже, причин для хвилювання не має. Лісівники навіть не освоюють затверджені Міндовілля ліміти на заготівлю деревини. Не має сенсу заготовляти деревину і дивитись, як вона гниє на складах. В лісах України щорічно приростає близько 35 млн кубометрів деревини, сьогодні заготовлюється менше половини. Для порівняння, використання щорічного приросту деревини у Швеції становить 95 %, Австрії – 87 %, Фінляндії – 81 %

Не відбулось і спрощення погоджувальних процедур, що нібито могли призвести до завданню шкоди лісам. Процедури стають більш прозорими та відкритими, а вимоги та рівень контролю лише підвищуються.

Свідчення тому - нещодавно затверджені Кабміном нові правила лісовпорядкування. Основна новація - значно більша увага природоохоронному аспекту. Зокрема, при здійсненні лісовпорядкування буде враховуватися як необхідність збереження окремих видів рослинного і тваринного світу, так і біорізноманіття в цілому. Ще одна нова вимога — матеріали лісовпорядкування розроблятимуться в електронному вигляді й будуть вноситися в єдину електронну таксаційну і картографічну базу даних. Представники громадськості зможуть не лише ознайомлюватися з проєктом, але й надавати пропозиції та зауваження: проєкт впорядкування має обов’язково оприлюднюватися територіальним органом Держлісагентства.

Як відомо, пропозиції та відповідні обґрунтування щодо розрахункової лісосіки готуються лісовпорядними організаціями при здійсненні базового лісовпорядкування і подаються на затвердження. Тобто, складні та багатоетапні «довоєнні» процедури погодження заготівлі не послаблені, а скоріш навпаки. Більш вагомі важелі впливу отримала громадськість.

Зазначу, що громадськість може долучатись не лише до процесу розроблення матеріалів лісовпорядкування, але й до процедури відведення ділянок для проведення заготівлі, яке проводиться спеціалістами філій ДП «Ліси України». Якщо виявлені порушення –  про це можна повідомити на нещодавно створену гарячу телефонну лінію.  Департамент безпеки ДП «Ліси України» обов’язково перевірить повідомлення.

На етапі прийняття знаходиться проект постанови Кабінету Міністрів України щодо впровадження електронного лісорубного квитка, який кардинально спростить контроль за використанням лісових ресурсів та дозволить громадськості в режимі реального часу бачити всі без винятку процеси по заготівлі деревини на території України.

Ніяких «спрощень» не відбулось і щодо заходів поліпшення санітарного стану лісів. Процедура незмінна з 2016 року після прийняття в новій редакції Санітарних правил в лісах України.

До речі, у минулому році на підприємствах Держлісагентства збережена тенденція до збільшення відсотку саме вибіркових систем рубок. У середньому у державних лісах це співвідношення складає 50 на 50. У Карпатському регіоні відсоток вибіркових систем ще більше.

Єдиний напрям, де звичайні процедури сьогодні об’єктивно не можуть використовуватись – це військова сфера.

Напередодні війни Держлісагентство розробило нові правила рубок в лісах України, які передбачали розширення саме вибіркових та поступових систем, зокрема, і рубок переформування. Ми планували наблизитись до практик європейських країн, які забезпечують безперервне існування лісу, коли окремі дерева прибираються, а територія залишається постійно вкритою лісом.

Але погодити нові правила не встигли. Почалась війна, документ довелось доповнювати новим розділом, який стосується рубок для потреб Сил оброни та безпеки. У лісах сьогодні розміщуються військові об’єкти, будуються фортифікаційні споруди. В таких випадках потрібні особливі процедури, адже завдання захисту країни є пріоритетом.  Проте зазначу, що навіть допрацьований документ ще не ухвалений і на даний час проходить чергове коло погоджень.

Не змінилась і нормативна база щодо захисту природніх лісів! Просто, на жаль, у ЗМІ іноді трапляється плутанина у термінах. Є так звані ліси природнього походження. Це ліси, які після проведення суцільних рубок, відновились шляхом природнього поновлення (самосів, коренева поросль). Таких лісів в  Україні приблизно 50%. В них абсолютно обгрунтовано проводиться лісогосподарська діяльність. А є дійсно природні ліси (праліси, квазіпраліси), які або взагалі не зазнавали антропогенного впливу, або цей вплив був незначним і не змінив природної структури. Таких лісів по всій України не більше 100 тис. га. Як правило такі ліси мають бути оголошені пам’ятками природи, які відносяться до природно-заповідного фонду, де взагалі не можливо здійснювати будь-яку господарську діяльність .

Підсумую – всі побоювання, щодо того, що під час війни «тишком нишком» щось вирубають і вивезуть за кордон, абсолютно безпідставні.

Насправді, загрози полягають в іншому.

В Україні дуже незбалансована вікова структура лісів. Після другої світової війни здійснювались масові вирубки і масова висадка лісу. Тепер у нас дуже багато середньовікових, пристигаючих і стиглих насаджень. Як і люди ліси старіють та хворіють. І ці процеси лише поглиблюються внаслідок змін клімату. Площа осередків всихання сосни в Україні складає приблизно 200 тис га. Це щорічно десятки мільйонів кубометрів втраченої деревини.

Наслідки другої проблеми – замінування лісів – можуть бути не менш загрозливими та масштабними. Найбільша небезпека це неконтрольовані лісові пожежі, які неможливо своєчасно локалізувати та ліквідувати.

Це дійсно проблеми, про які варто постійно говорити, та які вимагають об’єднання зусиль всього суспільства – великої та кропіткої роботи.