Гроші зі сміття, які ми втрачаємо
Коли пересічному українцю говориш про те, що ми втрачаємо гроші на смітті, він може уявити будівництво нових островів з побутових відходів, як це роблять в Японії.
Коли пересічному українцю говориш про те, що ми втрачаємо гроші на смітті, він може уявити будівництво нових островів з побутових відходів, як це роблять в Японії. Поспішаю розчарувати. Маю на увазі не ті кошти, які ми теоретично могли б заробляти, а реальні гривні, які вже сьогодні ми платимо закордонним компаніям. Адже поки українці бездумно позбуваються побутових відходів, а країна плодить квадратні кілометри звалищ, переробники змушені закуповувати
вторсировину, що є частиною побутових відходів (склобій, макулатуру, використаний пластик), у спеціалізованих компаній з інших країн. Замисліться: ми викидаємо вторсировину, як непотріб, сплачуємо за це, нищимо і забруднюємо власну природу, а водночас за валюту завозимо цю саму вторсировину для переробних підприємств в Україну. Це ж нісенітниця! Проте давайте розберемося з цим детальніше.
Щорічно в країні утворюється близько 10 млн тонн твердих побутових відходів. 96% обсягу спрямовується на полігони та нелегальні звалища для захоронення. Те, що залишилося, спалюється (1,2%) або переробляється (2,5%). У разі збереження чинної практики поводження зі сміттям і динаміки збільшення його обсягів у найближчі 10–15 років Україні доведеться подвоїти площі, зайняті полігонами ТПВ.
Скептики можуть заперечити, мовляв, а що нам робити зі сміттям, якщо в країні немає можливості його переробляти. На жаль, вони абсолютно не розуміють суті питання, але із задоволенням слухають аргументи популістів, які заробляють на цій необізнаності.
Насправді, в країні працює близько 40 підприємств з переробки вторинних полімерів, близько 20 компаній з переробки ПЕТ-тари, а також по 15 заводів з переробки паперу, металу і скла відповідно. До того ж розподілені ці потужності по країні досить рівномірно. Їх цілком достатньо для того, щоб позбавити країну від «сміттєвої» проблеми. Більш того, сьогодні ці підприємства недоотримують вторсировину. Щоб не простоювати, вони змушені завозити її в Україну.
Показовими є числа: у 2016 році в країну імпортовано 272 тис. тонн макулатури (на $46,7 млн), 22 тис. тонн вторинних полімерів (на $8,9 млн), 55 тис. тонн склобою (на $2,7 млн).
Неймовірно, але тільки за ці три позиції в минулому році ми віддали «чужому дядькові» майже $60 млн. Для довідки: це можна порівняти із сумою, яку Київ в поточному році витратив на всю столичну систему ЖКГ, включаючи заміну ліфтів, програму енергоефективності, ремонт інженерних мереж та ін.
Така ситуація склалася через те, що українці не сортують побутові відходи. Звалюючи все сміття в «одну купу», кожен із нас робить свій внесок у погіршення вітчизняної екології та втрату грошей переробниками, а отже, українською економікою. Якщо не використовувати європейську практику сортування відходів на рівні домогосподарств, то подальші кроки малоперспективні. Наведу кілька показників. Ручне сортування змішаних відходів на виробництві дозволяє витягти не більше 7–10% утильної фракції, що підлягає подальшій переробці. Сортність отримуваної фракції досить низька, оскільки при змішуванні цінних компонентів відходів з біологічними відходами перші втрачають свої якості (наприклад, макулатура намокає і починає розкладатися). У підсумку, щоб отримати менше ніж 10% вторинних ресурсів, необхідно провести сортування 100% відходів, потім більшу частину з них (близько 90%) відправити на полігон, що пов'язано з високими витратами на сортувальну техніку і персонал, а так само транспортування великих обсягів неутилізованих фракцій («хвостів»).
Фактично, це значно дорожче, ніж за валюту привезти вже відсортоване сміття з-за кордону. Деякі читачі знають, що в інших країнах, звідки ми імпортуємо цю сировину, роздільне збирання побутових відходів – норма для кожного громадянина мало не з дитячого садка. Здивую багатьох, сказавши, що подібна система масово почала впроваджуватися в країнах Старого світу не більше ніж 30 років тому. І стартували європейці з вельми низьких показників.
Так, відходи упаковки на перших етапах впровадження відповідних програм переробляли на рівні 10–15% загального обсягу. Нині цей показник становить 75–85%. Якщо починати вчити і вчитися правильному поводженню з побутовими відходами вже зараз, то протягом 3–5 років ми можемо досягти досить непоганих результатів (до 50%).
Пілотний проект коаліції, який реалізовує УКРПЕК у місті Вишгороді (Київська область), показує: українці з великим ентузіазмом долучаються до подібних програм, якщо забезпечені всі умови – як мінімум, наявні контейнери для роздільного збирання й організовано вивезення ресурсоцінних відходів на сортувальні станції.
Таку практику можна і потрібно розширювати, і тоді ми перестанемо платити «чужим людям» за те, що самі просто викидаємо. Я вже говорив про втрату майже $60 млн на імпорті сировини для переробників. Так ось дивуйтеся ще одному показнику. Зараз Україна недоотримує лизько $180 млн – саме така прогнозована вартість продукції, що можуть виготовляти вітчизняні підприємства із вторинної сировини, яку сьогодні ми бездумно вивозимо на сміттєві полігони...
- Альтернативи децентралізації енергогенерації в Україні не існує Олексій Гнатенко вчора о 15:31
- Відкриті дані: прозорість проти корупції Діана Граділь вчора о 13:39
- Способи захисту прав власника від самочинного будівництва на земельній ділянці Євген Морозов вчора о 10:45
- Власть, наука, интеллект – инвестиции в средний и малый бизнес и устойчивое развитие Вільям Задорський вчора о 04:01
- Прифронтовий Миколаїв. Яку допомогу можна отримати у місті, де лінія фронту зовсім близько Галина Скіпальська 25.07.2024 13:53
- На що дивляться інвестори? Олександр Висоцький 25.07.2024 12:22
- Де нормальний начпрод, там якісні продукти харчування Дана Ярова 25.07.2024 12:06
- Розвиток європейського ринку водню: Нові ініціативи та перспективи Олексій Гнатенко 25.07.2024 10:17
- Внесіть зміни у свій щоденний "to do list" Катерина Кошкіна 25.07.2024 09:59
- Гранти на відновлення та енергоефективність житла: можливості від Фонду енергоефективності Єгор Фаренюк 24.07.2024 21:44
- Порушення прав власника земельної ділянки внаслідок самочинного будівництва Євген Морозов 24.07.2024 19:48
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? Євгеній Сільверстов 24.07.2024 18:00
- Кого підтримуватиме Ізраїль під час виборів у США? Олег Вишняков 24.07.2024 13:22
- Європейська рада схвалила висновки щодо інфраструктури електромережі ЄС Олексій Гнатенко 24.07.2024 12:30
- Спільна власність чоловіка та жінки, які проживають без реєстрації шлюбу Євген Морозов 23.07.2024 19:26
- Boris Johnson: Запрошення до усвідомлення – домовлянь з РФ не буде 1883
- Суди проти рф – реалії, фантазії, міфи. Перспективи Арбітражу 299
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? 91
- Чому конкурентні закупівлі – це більше ніж просто вимога закону 65
- Дизайн дитячого простору 63
-
11 млрд доларів тому, кого немає. На що просила гроші Україна в Берліні
Бізнес 87049
-
У Харкові обрали нові назви для трьох станцій метро
Бізнес 11247
-
Помпео виклав своє бачення мирного плану Трампа: лендліз на $500 млрд і реальні санкції
Бізнес 9246
-
Криза мобільного зв’язку. Скільки коштуватиме подовження зв'язку під час відключень
Бізнес 5717
-
Київський підприємець почав розбирати Tesla, щоб заряджати оселі – FT
Технології 5422