Як не стати заручником безнадійної заборгованості

Шахраї проявляють чудеса винахідливості, крадії намагаються бути непомітними, грабіжники користуються силою, наглістю і самонадійністю. Різні типи людей, різні способи заволодіння матеріальними цінностями, але результат один – втрати майна та необхідність його повернення або компенсації власнику.

Законодавство та норми моралі вказують на першочерговість відшкодування завданої шкоди винними особами, які з певного моменту переходять у категорію боржників. Боржників можна поділити на різні види, в залежності від критеріїв, але найтяжче з тими, які зникли, переховуються, відсутні. З ними неможливо почати переговорний процес чи стягнути кошти в примусовому порядку. Заборгованість переходить у безнадійну і покривається за рахунок інших ресурсів.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 408 затверджено Порядок розшуку боржника – фізичної особи, але вказаний нормативний актвизначає засади організації діяльності територіальних підрозділів служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб з установлення місцеперебування відповідачів у справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, на підставі ухвали суду про їх розшук.

Якщо ж це категорія обвинувачених, підсудних, безвісно зниклих, то розшук проводитиметься підрозділами органів внутрішніх справ з наданими їм повноваженнями відповідно до наказу МВС України № 3 ДСК.

Але як бути організаціям чи установам, де відбувся факт розкрадання чи шахрайські дії, які призвели до значних втрат? В кращому випадку, є внутрішній нормативний документ, який регламентує порядок проведення службових розслідувань або ж положення про відшкодування завданих збитків. Та виконання всіх цих мір є ефективним при наступних умовах:

- дії проводяться по «гарячих слідах»;

- дії проводяться із забезпеченням доказової бази;

- компетентності осіб, які проводять заходи.

Невиконання належним чином хоча б одного із перелічених пунктів призводить до виникнення безнадійної заборгованості. Потрібно пам’ятати, що працівник може звільнитись, як до так і після виявлення правопорушення або померти. В результаті – борг є, винного немає! Таким чином, виникає необхідність розшуку особи або пов’язаних з нею осіб.

Звичайно, розглядається можливість підготовки та подання заяви у правоохоронні органи, для проведення досудового слідства, пошуку винного, направлення матеріалів кримінального провадження до суду і т.д. Але такий варіант далеко не завжди:

1) ефективний (в силу кричущої бездіяльності ОВС);

2) не сприймається керівною ланкою компанії (репутація; виїмка документів, яка може вийти за рамки кримінального провадження; можливість виявлення органами інших невідповідностей в діяльності організації; боязнь накладення санкцій вищестоящим керівництвом та інші).

Саме тут і доводиться справно діяти службі безпеки компанії, проявляючи всі свої навики і творчість. Адже чіткий інструктивний матеріал по розшуку осіб, з відповідними повноваженнями, відсутній, як і можливість делегування частини функцій по територіальному принципу.

Тож, чи варто легковажити… Як говорив класик: «Куй залізо, не відходячи від каси».