Що не можна випустити в новому законі про місцеві вибори?

Верховна Рада України змарнувала шанс на проведення комплексної та відкритої реформи законодавства про місцеві вибори, ухваливши за основу законопроект про місцеві вибори № 2831-3 (авт. Денисенко, Попов та ін.).

Підготовка законопроекту здійснювалася без незалежних експертів, громадських організацій, представників ЦВК та інших зацікавлених сторін. До другого читання законопроект  також готувався непублічно. Натомість проект закону про місцеві вибори № 2831-2 (авт. Черненко, Парубій та ін.), який готувався із залученням представників парламентських фракцій, експертів Реанімаційного Пакету Реформ, провідних громадських організацій та членів ЦВК парламентом підтриманий не був.

Всупереч Коаліційній угоді, ухвалений за основу законопроект не передбачає проведення місцевих виборів за пропорційною системою з відкритими списками. А також, ліквідує можливість самовисування кандидатів на більшості рівнів місцевих виборів, створює поживний грунт для зловживань, підкупу виборців та застосування адміністративного ресурсу. 

Проведення виборів за запропонованою законопроектом виборчою системою, яку автори законопроекту 2831-3 помилково або з метою маніпуляції громадською думкою відносять до пропорційної системи з "відкритими списками", призведе до того, що значана кількість виборчих округів не буде представлена у відповідних місцевих радах взагалі. Окремі округи будуть представлені значною кількістю депутатів, а в деяких округах обраними стануть не кандидати, за яких проголосувала більшість виборців, а кандидати, обрані меншістю.

Справжні відкриті списки залишаються вимогою суспільства. Разом з тим, розуміючи, що на найближчих місцевих виборах справжніх відкритих списків не буде, в процесі цьогорічної зміни законодавства про місцеві вибори необхідно передбачити мінімальні вимоги демократичних змін виборчих правил:

1) Двотурову систему виборів мерів великих міст. Людина, що має вплив на розподіл величезних коштів, що зосереджені у столиці та обласних центрах, повинна бути обрана більшістю, а не меншістю.

2) Заборону або суттєве обмеження платної політичної реклами на радіо і телебаченні. Як відомо з партійних звітів, витрати на політичну рекламу на радіо та телебаченні сягають 84% усіх витрат партій на виборах. Заборона або обмеження таких витрат для партій та кандидатів сприятиме зменшенню рівня їх залежності від олігархічного фінансування.

3) Ефективний механізм боротьби з політичною "джинсою". За оперативну реакцію на зумисно приховану політичну рекламу повинен відповідати один орган - Нацрада з питань телебачення та радіомовлення.

4) Особливі умови проведення виборів у прифронтових населених пунктах, які контролює Україна. Доки є загроза обстрілів - вибори там проводити не можна. Перелік населених пунктів, що знаходяться на лінії зіткнення, вказаний у відповідній постанові Кабміну.

5) Спрощення участі у виборах внутрішньо-переміщених осіб. Переселенці з Донбасу тривалий час житимуть в інших громадах, за владу яких вони мають право голосувати без додаткової бюрократії.

6) Посилені вимоги щодо прозорості фінансування виборчих кампаній. У тому числі шляхом оприлюднення виборчих фінансових звітів у повному обсязі - як до, так і після виборів.

7) Дієві механізми представництва у місцевих радах обох статей - жінок та чоловіків. Законопроект 2831-2 пропонував до кожної трійки кандидатів у списку включати представників обох статей. Ці норми - вимоги часу, і повинні знайти своє відображення у законі, що діятиме на місцевих виборах 2015 року.

Також, слід врахувати досвід кампаній 2014 року на позачергових президентських та парламентських виборах при удосконаленні ключових виборчих процедур: щодо організації голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів виборів.

Змарнувавши вже двічі шанс на запровадження відкритих списків, Верховна Рада повинна нарешті приступити до створення Виборчого кодексу, який дозволить зменшити космічну швидкість радикальних змін у виборчому праві з політичних мотивів. А зараз треба докладати зусиль, щоб ті норми що не потрапили у проект закону до ІІ читання, в разі його прийняття, були проголосовані на пленарному засіданні як поправки.