Україна – НАТО: все крім членства

Візит Генерального Секретаря НАТО Йенса Столтенберга став знаковим для України, оскільки підтвердив стратегічний характер партнерства з Альянсом, надав поштовху для його подальшого розширення та засвідчив повну підтримку НАТО у протистоянні України російській агресії. Однак, слова щодо можливого членства України в Альянсі звучали хіба що з вуст українських лідерів, хоча й були висловлені не у декларативній формі. Чому ж НАТО уперто не хоче бачити Україну своїм потенційним членом?
 
Перша відповідь на це запитання, яка напрошується, тому що причиною є неоголошена війна України з Росією. Так, дійсно, Антитерористична операція насправді є війною проти агресії Росії. В Альянсі це усвідомлюють і те, що відбувається на Сході України, називають конфліктом або гібридною війною, але не «антитерористичною операцією». Це словосполучення не звучало з вуст Столтенберга, як і не згадується в документах Альянсу. А отже країну у стані конфлікту, та ще й з однією з найбільших країн світу і постійним членом РБ ООН, в НАТО не візьмуть. Звісно, що такого критерію офіційно немає, і формально конфлікт не є перешкодою для членства в Альянсі, адже пост-конфліктні та все ще нестабільні Боснію і Герцеговину, Македонію і навіть Грузію Альянс розглядає в якості потенційних членів. Однак, можна не сумніватись, що деякі країни-члени НАТО не підтримають рішення щодо членства України, а в Альянсі усі рішення приймаються консенсусом. Підтвердження цьому знаходимо у Декларації Парламентської Асамблеї НАТО щодо розширення від 18 травня цього року, у якій відзначено надання до кінця 2015 року запрошення на членство Чорногорії, приєднання Грузії до Плану дій щодо членства (ПДЧ) як наступний крок та спонукання БіГ і Македонії до активніших дій в плані набуття членства. Україна ж згадується тільки в плані проведення реформ за євроатлантичними стандартами.
 
Принцип одноголосності у прийнятті рішення в НАТО є другою причиною, чому Альянс зараз не розглядає Україну як кандидата на вступ. Уявімо, що Україна стала членом НАТО і має можливість заблокувати будь-яке рішення Альянсу. Цієї можливості й побоюються в НАТО, адже Україна тільки стала на шлях створення демократичної держави. Ми ще повністю не очистились від пост-радянського минулого. Цей болючий процес триває. Потенційно двері Альянсу відкриті для України, що закріплено було ще у Декларації Бухарестського саміту 2008 року. Однак, НАТО може погодитись на членство України, коли процеси демократичних перетворень в нашій державі стануть незворотними, а стратегічний зовнішньополітичний курс України не буде залежати від бажання одного взятого політика, як це трапилось у 2010 році, коли за вказівкою Януковича на законодавчому рівні була фактично зупинена євроатлантична інтеграція України. На сьогодні, як відзначив Президент Порошенко під час зустрічі із Генсеком НАТО, курс України на євроатлантичну інтеграцію вже закріплено в Стратегії національної безпеки й Воєнній доктрині нашої держави, а більше 60 відсотків українців хочуть бачити Україну членом Альянсу. Але ж і до 2010 року євроатлантична інтеграція була документально закріпленим пріоритетом зовнішньої політики України, а потім була викреслена попередньою владою, що фактично зняло нашу державу із порядку денного НАТО як його потенційного члена. Й до сьогодні Україна чітко не заявила про намір вступити до НАТО – однією з основних цілей Стратегії національної безпеки України визначено лише «формування умов для вступу в НАТО».
 
Демократичні перетворення і реформи – це те, на чому неустанно наголошує Альянс. «НАТО може покластися на Україну, а Україна може покластися на НАТО… НАТО продовжить підтримувати Україну у її реформах», - наголосив Йенс Столтенберг. В Україні має бути встановлене і закріплене верховенство права, створена дієва система державного управління, система народовладдя, а не управління однією чи декількома політичними силами. Така система має забезпечувати стабільне існування держави, надійне і прозоре функціонування державних інституцій, незмінність зовнішньополітичного курсу.
 
В цілому ж, НАТО наголошує тільки на поглибленні стратегічного партнерства, адже Україна перебуває на передовому рубежі протидії російській агресії. Альянс усіляко підтримуватиме і допомагатиме Україні у цій боротьбі. «Незаконна анексія Криму Росією і її військові дії на Сході України є серйозним викликом Україні, але й також безпеці Європи», - наголосив Столтенберг. Але членство Україні поки що не світить, та й не чітко визначене як вектор зовнішньої політики. До членства Україні треба перемогти у протистоянні російській агресії, відновити територіальну цілісність і перетворитись на дійсно європейську державу. В нинішній ситуації не НАТО гарантуватиме нам безпеку, а саме Альянс очікує, що ми забезпечимо безпеку його країн-членів і не допустимо розповзання російської агресії до його рубежів. НАТО не хоче прямого військового зіткнення з Росією. «НАТО не шукає конфронтації з Росією», - заявив Генсек Альянсу. Ця роль відведена Україні, а тому й членом її в Альянсі поки що не бачать, адже членство вимагатиме втручання усіх країн-членів в конфлікт з Росією. Поки що ж НАТО допомагатиме Україні в протистоянні Росії, подальшому зміцненні обороноздатності та реалізації внутрішніх реформ.