Витік даних Facebook: про що варто знати українцям

Скандал з несанкціонованим використанням особистих даних майже 87 мільйонів користувачів Facebook по всьому світу допоміг нам зрозуміти фундаментальну різницю у...

Скандал з несанкціонованим використанням особистих даних майже 87 мільйонів користувачів Facebook по всьому світу допоміг нам зрозуміти фундаментальну різницю у ставленні до подібних кейсів з боку громадськості і влади в США, Європі, а також в Україні. Адже в реальності нам виявилося абсолютно начхати на маніпуляції даними мільйонів людей, і прямо пов'язані з цим ризики для безпеки нашої країни.

Історія з Facebook та дослідницькою компанією CambridgeAnalytica почалася тоді, коли Алекс Коган, викладач психології з Кембриджу, запустив в інтернеті невеликий тест із простими запитаннями. Люди з цікавістю відповідали на них.

За досить короткий термін Когану вдалося зібрати майже 270 тисяч анкет. Способом авторизації в цьому дослідженні служив акаунт на Facebook.

Здавалося б – це дуже зручно, і сьогодні багато програм працюють саме так. Однак коли людина погоджувалась на авторизацію в тесті Когана, вона ділилась не тільки своїм ім'ям, прізвищем або датою народження, а й усіма фото, лайками і коментарями в соціальній мережі.

Разом з відповідями на тест, ця інформація давала можливість зібрати серйозну психологічну карту респондента. Але Коган пішов ще далі. Разом з дозволом використовувати свої дані, кожен, хто проходив опитування, також давав згоду на використання даних з профілів його друзів. По суті, це була маніпуляція з політиками сайту, проте вона проходила в рамках закону і все тих же політик.

Більш того, формально Коган збирав інформацію лише для того, щоб використовувати її для своїх наукових досліджень. Проблеми між ним та Facebook почалися в той момент, коли стало відомо, що крім наукової роботи, Коган також продавав інформацію компанії CambridgeAnalitica.

Судячи з опису на їхньому сайті, це серйозна консалтингова фірма. Серед успішних кейсів її роботи – вибори по всьому світу, включаючи останню президентську гонку в США, коли компанія допомагала штабу Трампа в обмін на багатомільйонні гонорари, а також голосування за Brexit.

Насправді, такий формат використання даних вже був повністю заборонений. І відбувався лише тому, що Facebook не зміг розробити адекватного механізму протидії подібним схемами. У США, Британії та Європі ці дії порахували дуже грубим порушенням privacy.

Слова, точного аналога якого немає ані в українській, ні в російській мовах. Я нагадаю, що ніякого злому не відбулося – паролі та інші дані, що охороняються компанією, не були отримані третіми особами. Де-факто, АлексКоган і CambridgeAnalytica просто використовували публічно доступну інформацію, яку ми з вами самі викладаємо в соціальні мережі. Просто змогли її структурувати і подати так, щоб потім застосовувати в комерційних цілях і впливати на людей.

Попри це, сьогодні у CEO Facebook Марка Цукерберга проходить друге "роад шоу". Його хочуть бачити в Європейському парламенті, в парламенті Великобританії. Також Марк виступає в Конгресі США. Бо він поставив під ризик privacy жителів цих країн, які довіряли соціальної мережі.

І ось ми підходимо до того, що сьогодні має по-справжньому стурбувати українців – це реакція нашого суспільства і влади на кейс Facebook. Нагадаю, що в Україні є ціле Міністерство інформаційної політики, існують відділи кібербезпеки майже у всіх силових органах. Нарешті, ми відкрито говоримо про гібридну війну Росії проти України, яка ведеться в інформаційному полі. Ось тільки в реальності депутати, міністри і силовики зовсім не переймаються ситуацією з Facebook.

Звичайно, можна було б подумати, що це просто занадто далека сфера для українських чиновників. Але зовсім недавно один з українських телеканалів проаналізував роботу міністерств в різних соціальних мережах – Facebook, Twitter, YouTube та інших.

Виявилося, що майже всі держструктури мають досить популярні сторінки в соцмережах. У деяких, наприклад, на Facebook число підписників перевалює за 300 тисяч. Також в соціальних мережах активно постять багато чиновників – від перших осіб держави до міністрів і їх заступників.

Тобто, очевидно, що українська влада відмінно обізнана не тільки про факт існування соціальних мереж, але і непогано розбирається в механізмах їх роботи і навіть активно використовує соцмережі для своєї популяризації. Проте, ніхто не став запрошувати Марка Цукерберга в український парламент, як це зробили в інших країнах, щоб він дав пояснення щодо витоку даних. Ніхто не запитав у Марка, чи можемо ми бути спокійні, що ні CamridgeAnalitica, а якась "БауманкаРісерч" в цей самий момент не збирає дані про мільйони українців, щоб потім на їх основі будувати плани інформаційних атак, спрямований на дестабілізацію ситуації всередині країни.

Втім, на безпеку начхати і самим користувачам. Ми радо лайкаємо фейки і пишемо гнівні коментарі під новинами, які зроблені спеціально, щоб сіяти паніку всередині суспільства. Ми активно репостимо записи з безглуздих пабліків і посилання на ресурси, де немає жодної статті, підписаної реальним автором. Ми погоджуємося поділиться особистою інформацією з тестом "яка ти сьогодні квіточка", зовсім не розуміючи, на який ризик при цьому наражаємо себе і своїх друзів. І все це – наслідок низького рівня інформаційної грамотності населення, помноженого на повну відсутність розуміння слова privacy.

Однак чи ми можемо від цього захиститися? По одинці – тільки видаляючи сторінки і переходячи на кнопкові телефони. Але разом – змушуючи компанії і владу турбуватись про недоторканність наших даних. Нам давно пора усвідомити, що інформація – це найцінніший ресурс 21 століття. І якщо не вживати заходів уже сьогодні, зовсім скоро ми можемо опинитися в пастці, влаштованій на підставі наших з вами особистих даних, пропущених через багатошарову нейромережу, покликану відшукати найболючіші місця кожного і вдарити по ним.