Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
19.09.2016 12:27

Якість водопровідної води в Україні: чому гірша ніж в ЄС?

Аналітик інформаційної кампанії «Сильніші Разом»

За даними Всесвітньої організації з охорони здоров'я водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 млн. осіб. До того ж вода може містити 13 тисяч токсичних речовин. Тому те, що питання якості питної води є надважливим, не п

Якою має бути якісна вода для пиття?

Не є секретом ні для кого, що у прозорій товщі води насправді може міститись безліч шкідливих для людського організму часток. В переліку є вся таблиця Менделєєва, і цілий «зоопарк» з найпростіших – бактерій, вірусів, мікроорганізмів, личинок та яєць шкідників. Тож не очищена належним чином вода для пиття може завдати організму значної шкоди. Наприклад, алюміній викликає рак грудей, хворобу Альцгеймера, аутизм; надлишок заліза збільшує ризик інфарктів, спричиняє захворювання печінки, слизових оболонок та шкіри; хром має канцерогенний ефект; хлориди подразнюють слизові оболонки, шкодять крові, органам травлення, а нітрати сприяють утворенню злоякісних пухлин.

Чиста і якісна питна вода не має кольору, запаху та неприємного смаку, а також відповідає сучасним, підтвердженим науково вимогам щодо кількісного вмісту хімічних та біологічних складових. Адже, безумовно, без жодних хімічних речовин вода теж користі не принесе. Тож є чітко виражені норми вмісту катіонів (алюміній, кадмій, хром, залізо, марганець, нікель, селеніум, уран, цинк та інші), аніонів (хлорид, ціанід, сульфати, нітрати та інші), а також мікробіологічних параметрів (різні палички та хворобоутворюючі бактерії) і інших сполук (бензол, діоксид хлору, пестициди та інші).

Ці параметри встановлюються науково-дослідним шляхом на національному рівні, а також рекомендуються Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Потім вони затверджуються виконавчою владою залежно від бажаних показників води для своїх громадян та технічної змоги цього досягти.

Озоном, ультрафіолетом і хлором – як очищають воду для пиття

Природну воду очищують з метою зробити її придатною до подальшого використання або споживання. Для цього застосовуються механічні (фільтрація), хімічні (хлорування чи озонування), фізичні (опромінення ультрафіолетом, кип’ятіння, відстоювання) та біологічні (мікроорганізми) методи обробки. Однаково важливим є очищення води і перед вживанням, і після використання. Адже вода може заподіяти шкоду як організму так і довкіллю, що є однаково небезпечно.

Фільтрація, як механічний спосіб очистки води, є поширеним у промислових і побутових масштабах. Дозволяє очистити воду від сміття, піску, пилу, навіть хімічних домішок та живих організмів залежно від типу та якості фільтру.

До хімічних методів очистки належать хлорування та озонування. Хлорування поширене у всьому світі, однак визнається все більш архаїчним методом і є небезпечним через побічні продукти розпаду хлору. Розвинені країни все частіше застосовують озонування (шляхом окиснення органічних сполук озоном досягається знезараження, дезодорація та знебарвлення), недоліком якого є передусім вартість та складність технології. Також під час хімічного очищення води застосовують соду, вапно, аміак, що допомагають очистити воду від кислот.

Фізичні способи очистки - кип'ятіння та опромінення ультрафіолетом. Кип'ятіння знищує майже всі шкідливі мікроорганізми, але є економічно невигідним у великих масштабах та не видаляє хімічного забруднення. Ультрафіолетове випромінювання ефективно видаляє біологічне забруднення без використання хімікатів та поширене у промислових масштабах, але також не діє на хімічне забруднення.

Біологічні методи очищення води застосовуються загалом до стічних вод і полягають у використанні мікроорганізмів, для яких поживним середовищем є органічні рештки від господарсько-побутових продуктів життєдіяльності людини. Здебільшого процес очищення відбувається у спеціальних водоймах, де повітря для діяльності мікроорганізмів надходить природнім шляхом, але існують і закриті системи такого очищення.

В сучасному світі методи очищення води комбінуються і застосовуються послідовно для досягнення кращого результату залежно від стану водозбірної чи відпрацьованої води, середовища та ресурсних можливостей.

Передовий досвід: що робить питну воду найякіснішою у Франції та Німеччині

В Європі чи не найкращі показники щодо поводження і очистки питної води мають місце в Німеччині та Франції.

Постачання та санітарна обробка питної води в Німеччині на найвищому рівні. Якість питної води відмінна, а прискіпливе поводження з відпрацьованою водою повсюдне. Наприклад, до мешканців Берліну питна вода потрапляє майже з 700 свердловин. В процесі очищення хлор не застосовується. Контроль якості дуже жорсткий, навіть більший, ніж до води в пляшках. Кожен німець може зайти на сайт, де після введення свого поштового індексу дізнається все про стан води, яку споживає. На очисних станціях вода збагачується киснем, що дозволяє абсорбувати з неї залізо та марганець з допомогою реагентів. Потім вода проходить через фільтри з піску.

У політиці поводження з питною водою Німеччина може завдячити наступним мірам: децентралізація управління в цій сфері (відповідальність за поводження з водою несуть муніципалітети), велика частка високотехнологічних очисних споруд, низькі втрати при транспортуванні води та низький рівень споживання води на одного мешканця. Останній показник позитивним є тому, що означає відсутність марної витрати води. З 1990 року по 2010 споживання води на одну особу в день впало з 145 до 121 літра. 99% мешканців мають доступ до централізованого водопостачання (решта мають приватні колодязі) та 93% мають доступ до централізованої каналізації, а решта користується локальними санітарними системами.

До того ж в країні нараховується 10 тисяч очисних споруд. На ринку існують близько 6,5 тисяч постачальників води різних форм власності та близько 7 тисяч санітизаторів, які є виключно в муніципальній власності та мають податкові послаблення. 94% відпрацьованої води проходить очистку згідно з найвищими вимогами Директив ЄС. Цей показник набагато більший ніж у Франції чи Великобританії. За результатами опитування, проведеного у 2007 році компанією BDEW, 92% опитаних були задоволені або дуже задоволені якістю їх питної води.

Наявність лічильників води майже всеосяжна, а ціна за кубічний метр холодної води для користувача становить близько 6 євро (близько 2 за постачання та 3 за відведення). Мінімальна заробітна плата в Німеччині близько €1500, а середня -  €3500. За воду родина з двох осіб платитиме приблизно €54 на місяць та  €650 на рік. Це 3,6% від мінімальної заробітної платні.

Французи також споживають дуже якісну питну воду з під крану. В порівнянні з Німеччиною (7%) втрати при транспортуванні вищі (26%), але тут вища конкуренція – діє більше приватних компаній (13 тисяч постачальників та 15 тисяч компаній по очистці води).

Відповідальність за поставку, збір та очищення води лежить на муніципалітетах. Вони ж часто віддають постачання та очистку води під довгострокові лізингові контракти приватним підприємствам та асоціаціям. За даними Міністерства навколишнього середовища Франції, 75% водопостачання та 50% санітизації знаходяться в приватних руках. А державою встановлюються науково розроблені стандарти якості води у 70 критеріях з верхньою і нижньою межею. Критерії розроблені на основі Денних норм споживання тих чи інших елементів і визначають їх граничні межі. По суті, з крану французів тече напів мінеральна вода.

В процесі очищення питної води застосовуються якісні та дорогі технології. Вода проходить етапи оброблення озоном, піщані фільтри, повторне озонування, і на завершення протікає через вугільні фільтри. Присутнє застосування хлору для знезараження та збереження води, а для збереження водопровідної системи застосовується ортофосфорна кислота, яка покриває плівкою труби з середини.

Відповідно до проведеного нещодавно дослідження компанією ТNS-Sofres, 87%французів задоволені станом та якістю води, якою вони користуються. 80% щодня п'ють водопровідну воду і 65% щоденної питної води французів - це водопровідна вода.

Щодо ціни, то можна припустити, що родина з 2-3 людей споживає 4 куб.м. холодної та 3 куб.м. гарячої води на місяць. Це €16,52 та €24,78 євро при середній ціні в €4.13 та €8.26 за куб холодної і гарячої води відповідно). Тож за рік така родина може сплатити за постачання та водовідведення приблизно €495,6. З сукупним мінімальним доходом €1400 на місяць ця  гіпотетична родина витратить біля 3% свого доходу на оплату водопостачання.

Україна: системи водопостачання здебільшого морально та фізично застарілі

Українці п'ють переважно воду з річок - це 80% води, решта 20%, береться з підземних прісних вод. Проблеми з якістю питної води комплексні: зношені водопровідні та насосні станції, очисні споруди, застарілі технологічні процеси та недбале ставлення до очищення вод після використання з боку місцевого самоврядування та підприємств різного рівня є причиною поганої якості питної води в нашій країні. Крім цього, в ході транспортування втрачається майже 25% води.

Центральним водозабезпеченням користуються більше 70% населення України. Це всі міста, майже 90% селищ міського типу та 23% сіл. За даними Укрстату (дані без урахування окупованих територій), протягом 2015 року було забрано з природних джерел 9,7 млн. км. куб. води. Потужність очисних споруд - 5,8 млн. км. куб води, тобто очистили трохи більше половини забраної води, а решту не очищували або очищували недостатньо якісно.

Поверхнева вода з річок Дніпра та Десни на очисних водопровідних спорудах проходить повний технологічний цикл очистки за допомогою реагентів: коагулянтів, флокулянтів, хлору, аміаку у відповідності до Державних санітарних правил і норм 2.2.4-171.-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Потім вода потрапляє у відстійники, далі у швидкі фільтри і накопичується в камерах озонування. Це на Дніпровській водопровідній станції. На Деснянській застосовується подібний процес за винятком азонування. Після цих процесів очищення та знезараження подається у централізовані системи водопостачання. Бортницька станція аерації— єдиний комплекс очисних споруд стічних вод міст Києва та 15-ти населених пунктів Київської області. Це складний комплекс інженерних споруд, устаткування і комунікацій, призначених для механічного та біологічного очищення стоків. На сьогодні на станції проходять очистку від 700 тис. до 900 тис.м.куб. стічних вод на добу. З урахуванням того, що в Київ подається приблизно 900 тис.м.куб. води щоденно, то очевидним є те, що потужностей БСА не достатньо. Аналогічні процеси очищення застосовуються і в інших містах України. Часто це доступні, прості і дешеві методи. Озонування ефективний, але дорожчий, тому менш поширений в Україні метод.

Контроль за якістю води має Державна санітарна служба. Близько 19 тисяч централізованих систем питного водопостачання контролюються санітарно-епідеміологічними станціями. Але кількість водопроводів, які не відповідають нормам, постійно збільшується. За 9 місяців 2015 року під контроль потрапили 198 водопровідних споруд (з 11.774 джерел централізованого водопостачання), з них не відповідали нормативам щонайменше 42 (21%). З 127.398 досліджень питної води за бактеріологічними показниками відхилення встановлено у 6,4% досліджень. Зі 151.432 санітарно-хімічних досліджень відхилення були у 9,3%. У питній воді децентралізованого водопостачання ці цифри виявилися більшими в 2-3 рази. Майже кожна 4 проба мала перевищений вміст нітратів, а ці елементи сприяють утворенню злоякісних пухлин.

Хоча водоканали стверджують, що після очищення українська вода відповідає стандартам ЄС, однак все одно з кранів тече рідина, що місцями має дивний колір та/або навіть смак. Причина зазвичай криється у жахливому стані трубопроводів та водопровідних систем, яким часто виповнюється понад півсотні років, а то й більше. Їх реконструкція потребує шалених грошей, тому й ця справа щоразу відкладається, і проблема залишається хронічно невирішуваною.

В даний час діє Закон України Про Загальнодержавну програму Питна вода України на 2006-2020 роки, який спрямований на реалізацію державної політики щодо забезпечення населення якісною питною водою, відповідно до Закону України Про питну воду та питне водопостачання. Програма розрахована на 15 років і буде виконуватися у три етапи. Станом на початок 2016 року, згідно з результатами проведених перевірок Рахунковою палатою України на виконання різних частин Програми, кошти держбюджету виділені у 2012 році використовувались не ефективно та с порушенням законодавства. У 2013-2015 роках програма взагалі не фінансувалась з держбюджету, а з місцевих бюджетів і інших джерел, що становило 70% фінансування, у запланованих обсягах також не виділялись. З цього випливає, що запланованих нормативно-правових та науково-технічних результатів Програми у 2012-2015 роках не досягнуто і виконання не забезпечено. Не розписуючи довго, можна зазначити, що Програма майже не виконувалась, порушення набрали системного характеру, ремонт очисних споруд виконувався несистемно і не послідовно, фінансування дуже часто було не прозоре та імовірність  виконання Програми по забезпеченню населення якісною питною водою до 2020 вкрай невелика. Можна з впевненістю констатувати, що рухаючись таким чином якість питної та іншої води в Україні буде падати з часом, а це прямий негативний вплив на здоров'я її громадян.

Тож по витратах на питну воду – ми на рівні розвинених європейських країн. А от з якістю води проблема дуже актуальна, як у містах, так і у містечках і селищах. Її вирішення дуже коштовне, хоча й життєво необхідне для здоров'я нації, однак держава, на жаль, не ставить це питання у перелік своїх першочергових пріоритетів, бо рух в питаннях поліпшення якості питної води майже не помітний.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net