Коли батьківство тане в сутінках: закон як останній промінь
Розповідаю, як закон розвіює тіні батьківської байдужості, спираючись на реальну справу, власну практику та міжнародний погляд, щоб захистити дитину там, де зв’язок давно згас.
Тримаю в руках постанову Касаційного цивільного суду від 9 лютого 2025 року у справі № 147/277/24, папір пахне холодною справедливістю, але за рядками – людські долі, розірвані зв’язки, дитячі очі, що шукають відповідей там, де їх давно немає. Ця справа – не просто юридичний прецедент, а дзеркало, у якому відображається крихкість батьківства і сила права, коли воно нарешті стає на бік дитини. Я, сімейний адвокат, у своїй практиці бачила багато історій, але ця змушує задуматися: що таке батьківство – обов’язок, почуття чи просто слово, яке можна викреслити з життя?
Порожнеча там, де мав би бути батько
Усе почалося з позову матері. Її слова в суді були гострі, як осінній вітер: колишній чоловік, біологічний батько її доньки, п’ять років не цікавився дитиною. Не телефонував, не питав про здоров’я, не приходив із подарунками на день народження. Дівчинка 2018 року народження – уже не немовля, а маленька особистість, яка цього року переступить поріг школи. Але в її світі батька немає. Єдина згадка про нього – у свідоцтві про народження, та й та здається випадковою, як загублений лист у поштовій скриньці.
Я уявляю цю дитину: її сміх, її запитання, її спроби зрозуміти, чому той, хто мав би бути поруч, просто зник. П’ять років – це не просто цифра, це епоха в житті малолітньої людини. За цей час вона навчилася ходити, говорити, малювати сонце на папері. А він? Він не знає ні її улюбленого кольору, ні того, як вона боїться темряви. Психоемоційний зв’язок між ними не просто ослаб – його ніколи не було. І це не моя вигадка, а факт, підтверджений свідченнями матері, служби у справах дітей і, що найголовніше, самим батьком.
У міжнародній практиці питання позбавлення батьківських прав розглядається крізь призму інтересів дитини. Наприклад, у Великій Британії принцип "welfare of the child" визначає, що право на батьківство – це не привілей, а відповідальність. У справі "Re B (A Child)" (2013) Верховний суд наголосив, що відсутність емоційного зв’язку та тривала бездіяльність батька можуть бути підставами для припинення його прав. Українські суди також дедалі частіше звертаються до таких підходів.
Слова проти тиші: суперечка в судах
Районний суд слухав цю справу з холодною байдужістю, притаманною установам, які звикли до формальностей. Батько заперечував позов. Він стояв перед суддею і казав, що хоче брати участь у житті доньки, що готовий виховувати її. Але слова – це лише звуки, якщо за ними немає дій. П’ять років мовчання важать більше, ніж пів години красномовства в залі суду. Суд вирішив: підстав для позбавлення батьківських прав немає. Крайній захід, мовляв, не виправданий.
Апеляційний суд підтримав цю позицію. Там батько пішов далі – подав заяву про відмову від батьківських прав, ніби вирішив остаточно зняти з себе тягар, який і так не ніс. Але суд відхилив і це, заявивши, що сама по собі згода батька не є підставою для такого рішення. Я читаю ці рядки й відчуваю, як у горлі стоїть гіркота. Скільки ще часу суди витрачатимуть на формальності, поки дитина чекає на стабільність? Її життя – не папір, який можна відкласти в шухляду.
У міжнародній практиці, наприклад, у Німеччині, процеси щодо позбавлення батьківських прав значно динамічніші. Суд може швидко ухвалити рішення, якщо встановлено, що контакт з батьком шкодить дитині або якщо той проявляє тривалу байдужість. В Україні цей процес досі забюрократизований, але рішення Верховного Суду в цій справі свідчить, що ми рухаємося в правильному напрямку.
Верховний Суд: голос на захист дитини
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду став тією точкою, де закон нарешті заговорив мовою справедливості. Усі учасники справи – мати, батько, служба у справах дітей – погодилися: позбавлення батьківських прав цього чоловіка відповідає найкращим інтересам дитини. І я вірю, що це не просто слова. Дівчинка росте в сім’ї, де є любов, турбота, чоловік, якого вона називає татом. Вітчим – не просто "новий чоловік матері", а той, хто взяв на себе відповідальність, яку біологічний батько відкинув.
Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій і задовольнив позов. Чому? Бо побачив те, що інші проігнорували: затягування справи – це не просто бюрократія, це удар по дитині. Рік судових розглядів – це рік невизначеності для дівчинки, яка вже готується до школи. Суд послався на Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи: у справах, де є діти, має бути принцип невідкладності. І я згодна: кожна згаяна хвилина – це тінь на її майбутньому.
Скільки ще дітей чекають, поки закон розвіє тіні їхнього дитинства? Я не знаю відповідей на всі запитання, але знаю одне: коли закон стає на бік дитини, світло перемагає. І це, мабуть, найголовніше.
- НеБезМежне право Сергій Чаплян вчора о 21:44
- Недоторканні на благо оборони: головне – правильно назвати схему Дана Ярова вчора о 19:33
- Корпоративний добробут: турбота про співробітників чи форма м’якого контролю? Анна Пархоменко вчора о 15:04
- Як AI змінює структуру бізнесу: замість відділів – малі команди і агентні системи Юлія Гречка вчора о 14:07
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася Наталія Павлючок вчора о 09:50
- Проведення перевірок в частині вчинення мобінгу: внесено зміни до законодавства Анна Даніель вчора о 01:16
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини Юрій Бабенко 30.06.2025 17:15
- Як повернутись до програмування після довгої IT-перерви Сергій Немчинський 30.06.2025 16:39
- Моральна шкода за невиконання рішення суду Артур Кір’яков 30.06.2025 14:21
- Путінський режим знову показує своє справжнє обличчя: цього разу – проти азербайджанців Юрій Гусєв 30.06.2025 10:51
- Зелений прорив 2025: як відновлювана енергетика відкриває шлях для України Ростислав Никітенко 30.06.2025 10:22
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков 28.06.2025 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 746
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 481
- Реформа "турботи" 251
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини 132
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок 118
-
Найдорожчі весілля в історії: 5500 дронів, верблюди й нескінченна розкіш Безоса, Амбані та Чарльза
Життя 34073
-
"Кремль втрачає контроль". Що означає конфлікт Росії з Азербайджаном
18940
-
"Гарантії безпеки" Кадирової представлять Україну на 61-й Венеційській бієнале: деталі
Життя 12825
-
На Черкащині викрили незаконний видобуток каолінів: за майже три роки – 14 000 тонн
Бізнес 8543
-
Bloomberg: Росія хоче продати частку у першій турецькій АЕС "Аккую" за $25 млрд
Бізнес 5885