Brexit - не привід опускати руки

Після оприлюднення результатів британського референдуму в Україні очікувано прокотилася нова хвиля песимізму. Політики в унісон говорять про негативні наслідки Brexit для нашої країни. І дійсно, без Британії, яка завжди рішуче підтримувала Київ у євроінтеграційних намірах і боротьбі з російською агресією, Європейський Союз суттєво змінить зовнішні і внутрішньополітичні пріоритети. І Україні в цих пріоритетах буде відведено значно менше місця, ніж раніше. Так, ЄС входить в глибоку кризу свого існування. Так, Росії цей сценарій грає на руку. І, так, підтримка Києва у протистоянні з Москвою може зменшитися. Та чи означає це незворотно трагічний наслідок для України?

Насправді, процеси, які відбуваються нині в Європі і світі загалом, доволі закономірні і об’єктивні. Існуючі проблеми назрівали щонайменше десятиліттями. І ми від само початку поводили себе вкрай наївно, коли розраховували на всеосяжну і безстрокову підтримку Заходу. Але треба розуміти, що за будь-яких обставин Україна не могла вічно залишатися темою № 1 європейської політики, так само, як не могли без кінця тривати антиросійські санкції. З одного боку, підтримка ЄС певний час давала змогу стримувати дії Росії, а з іншого – ця сама зовнішня підтримка ніколи не мотивувала нас пропонувати і втілювати в життя власні стратегії врегулювання конфлікту. Тому відволікання Заходу від української проблеми не залишить нам іншого виходу, окрім як іти на прийняття складних і непопулярних, важких, але потрібних рішень. Іншими словами, сьогодні варто не стільки розчаровуватися в комусь, робити невтішні прогнози і опускати при цьому руки, скільки тверезо оцінити наші реальні можливості і, виходячи з них, вирішувати проблеми безпеки і внутрішнього суверенітету. Погіршення зовнішньополітичних умов слід сприймати не як суворий вердикт, а як стимул для внутрішніх перетворень, які здатні стати найнадійнішою запорукою успішного вирішення конфлікту з Росією.