Парадокс Надії Савченко

Після оголошення вироку Надії Савченко політики, адвокати і експерти почали робити систематичні заяви про імовірний обмін українки вже в найближчий час. Звісно, це великою мірою обнадіює як її близьких і рідних, так і всіх, кому не байдужа доля Надії.

Водночас у Росії категорично заявили, що рішення з приводу Савченко може прийняти лише особисто Путін. Тобто рішення буде політичним, і Кремль, тим самим, відкрито запрошує сторони до торгів.

Щоправда останні будуть вкрай непростими, так як свіже соцопитування громадської думки в Росії показало, що більшість росіян проти втручання президента в цю справу. Вказана обставина має непересічне значення, оскільки весь судовий процес від початку і до кінця був символічною акцією демонстрації сили та авторитету як для внутрішньої аудиторії, так і для геополітичних конкурентів. Тож тепер, щоб піти всупереч волі своїх громадян, Путіну необхідно отримати вигідну компенсацію від міжнародної спільноти, насамперед, від США. Він має показати своєму суспільству, що «порушення» національного законодавства буде компенсовано зростанням геополітичного авторитету Москви в разі обміну Савченко, отриманням значно більших поступок від України і Заходу. Тому про обмін полонянки лише на двох ГРУшників, очевидно, говорити не доводиться. Це далеко не той масштаб, який може зрівнятися з символічністю справи викраденої українки.

Взагалі тут виник парадокс. З одного боку, безпрецедентна увага міжнародної спільноти до справи Савченко, тиск світових лідерів і громадянського суспільства на російську владу сприяють її звільненню. Але з іншої сторони, саме ця увага загострює у російської влади і громадян відчуття «обложеної фортеці», яке не дозволяє піти на поступки. І чим більшим є тиск, тим більший авторитет заробить Путін, якщо не піддасться на заклики світових лідерів. Чим більше ми будемо розповідати про найскоріше звільнення Савченко, тим сильнішою буде спокуса у Кремлі цього не зробити, вкотре показавши свою силу, непохитність і безкомпромісність.

Сказане аж ніяк не означає, що ліпше мовчати, склавши руки. Однак навряд є потреба займатися обнадійливими пророцтвами, які не мають під собою твердого підґрунтя і лише живлять наміри ворога вчинити всупереч нашим очікуванням.