Заходу не потрібна допомога Путіна

Задовго до російського втручання у війну на Близькому Сході почалися балачки про те, що Захід не впорається з ІДІЛ та іншими терористичними організаціями самотужки. Мовляв, для цього європейцям та американцям слід неодмінно заручитися підтримкою Москви. За допомогу Кремля з Путіна можна, наприклад, зняти санкції чи віддати йому Україну.

Але образ безсилого Заходу, який відчайдушно благає Путіна про допомогу через нездатність побороти Ісламську державу, хибний. Невже хтось вважає, що в міжнародної коаліції, до якої входять більше 60 держав-учасників на чолі з США, не вистачає літаків чи ракет для авіаударів у Сирії та Іраку? Невже комусь здається, що в союзників обмаль розвідувальної інформації чи військових спеціалістів? Безумовно, це не так. В європейців та американців вдосталь сил і засобів для того, аби ефективно боротися з ІДІЛ.

Причини загравання з Путіним приховані в іншому. Декларація намірів перегляду політики щодо Москви, яка часто лунає з вуст багатьох європейських політиків, нібито з метою створення військового союзу проти ІДІЛ – це лише прикриття. Насправді такі ухили в бік Кремля відображають нестримне прагнення європейського бізнесу повернути російські ринки. Саме збитки, які Європа несе від політики економічних санкцій проти Росії, є найбільш вагомим чинником ревізії відносин з Москвою.

Однак, попри свою військову могутність, Захід все ж не поспішає вживати рішучих кроків в боротьбі з ісламським радикалізмом. Головне застереження – боязнь втрат у наземній військовій операції, яка конче необхідна для остаточного знищення Ісламської держави. Але, боячись використовувати навчену і призначену для бойових дій армію на Близькому Сході, ЄС прирікає себе на роль жертви кривавих терактів. Збройні сили будь-якої країни покликані захищати своїх громадян від зовнішніх і внутрішніх небезпек. Поки що західні лідери захищають свої війська, від чого страждає мирне населення.