Громадська Палата України: не допустити прийняття рабського ТКУ

Необхідність оновлення трудового законодавства на сьогодні дійсно існує. Але те, що нам пропонують прийняти в Новому трудовому кодексу, є не що іншим, як згортанням процесів розбудови правової, демократичної, соціальної держави. Як відомо, ТКУ було прийнято за основу ще 25 травня 2008 року. Авторами цього драконівського кодексу є (парадокс в тому!), донедавного профспілковий діяч пан Хара, колишній профспілковий бос, пан Стоян і пан Сухий. Це три відомі депутати-«регіонали». До кінця квітня п. р. ВРУ планує винести на остаточне голосування проект ТКУ (№1108), що замінить собою чинний Кодекс законів про працю (1971 року). Однак “нове” - не означає “добре”. Ухвалення нового кодексу жодним чином не повинно обмежити ті права громадян, які ми зараз маємо. Такий механізм законотворення передбачає діяюча Конституція України. Але підготовлений до другого читання проект ТКУ є регресивним, він не містить норм та механізмів, які були би направлені на вирішення існуючих проблем трудової сфери: як неналежне оформлення трудових відносин, заробітної плати «в конвертах», відсутність чіткої системи ефективного громадського контролю в сфері праці; низької заробітної плати працівників тих підприємств, власники яких отримують високі прибутки; відсутністі в законодавстві чітко виписаних механізму участі найманих працівників в управлінні підприємством; відсутністі ефективного механізму захисту трудових прав працівників тощо. Більше того, проект ТКУ містить такі норми, які призведуть до появи нових, зараз не існуючих проблем у сфері трудових відносин. Він не узгоджується з деякими загальновизнаними принципами правової, демократичної, соціальної держави та громадянського суспільства; суперечить тим функціям і завданням, які має трудове законодавство в сучасній правовій державі; не має єдиних принципів побудови, а також характеризується можливістю подвійного тлумачення окремих його положень. Прослідковується серьезний перекос в бік закріплення прав роботодавців… Досить сказати, що відповідальність за порушення трудового закнодавства в новому ТКУ прописана в 5 статтях, тоді як відповідальність працівників – в понад 20. За новим трудовим кодексом робоча людина може практично опинитися в рабському становищі, так як повністю стане залежною від роботодавця на усіх стадіях трудових відносин: при прийомі на роботу (будуть процвітати «тіньові» відносини), в процесі роботи (буде фактично діяти безрозмірний робочий день та робочий тиждень,буде запроваджене відеоспостереження), в разі матеріальної відповідальності (роботодавець самостійно встановлюватиме збиток та провину робітника), при виходу на відпочинок (роботодавець самостійно видаватиме розпорядження коли і в який час йти у відпустку), а захистити ж своє право стане складно: колективний договір стане необов’язковим, КТС стане практично не дієвою, виграти справу в заангажованому суди практично не можливо (термін розгляду справ часто затягується), а, практично, основний форпост по захисту прав людей, - профспілки, практично виключаються з процесу захисту (погодження звільнення тепер не тре6а, як і все інше), ТОБТО тепер можна буде безкарно звільнити будь-кого, будь за що, в будь-який час… Фактично прийняття нового трудового кодексу – це спроба узаконити все те негативне, те беззаконня, що «напрацьовано» в трудовій сфері за роки незалежності України та те, що відбувається зараз в трудових відносинах, адже на сьогодні понад 75% роботодавців порушують існуючий КЗПП. В разі прийняття цього проекту ТКУ, він однозначно, призведе до серьезних негативних наслідків. За нашими прогнозами: - суттєво підсилиться експуатація трудящих, зросте безробіття, впаде зарплата людей, а в силу недосконалості податкової системи - значно зросте «тіньовий» сектор економіки, що значно зменшить надходження до соцфондів і, все це разом, призведе до різкого падіння соціальної захищенності людей. Можна спрогнозувати, що рабство працівників буде тотальним та системним, особливе це буде стосуватися занятих в сільській місцевості, де вже зараз люди працюють як раби. Прикро те, що боротьба «за» чи «проти» прийняття ТКУ проходить в залежності від того, де знаходиться політик, в опозиції чи при владі. Ті хто був у влади і підтримував колись введення цього кодексу, тепер же, знаходячись в опозиції, виступають проти, а інші навпаки, прийшовши до влади серьезно ратують за його прийняття, хоча в ньому за цей час нічого не змінилося. Доки буде так, - прогресу не буде. Є Конституція України, яка проголошує розбудову правової, демократичної, соціальної держави, чого насправді на практиці не відбувається. На наш погляд треба все ввести в правове русло, є право - має бути і правова відповідальність, мають діяти правові норми. Закони, що не містять правових норм, не можуть називатися законами, вони лише лобіюють корпоративні інтереси певних груп суспільства, і не регулють трудові відносини між людьми. Проект ТКУ, який підготовлений для розгляду ВРУ у другому читанні, має чіткі ознаки направленості на реалізацію інтересів найбільш багатих прошарків населення, які намагаються представити свої групові інтереси в якості інтересів всього суспільства. Демократичність в трудових відносинах має починатися з локального рівня, з підприємства, як основи розбудови демократичної держави. Цього немає. В ТКУ прописано усі обов’язки людини: справно ходити на роботу, натхненно працювати на роботордавця, віддавати здоров’я на власника, робити все аби роботодавець отримував надприбутки, - там немає хіба що обов’язка робітника справно вмерти на виробництві, - а ось чітко прописаних обов’язків роботодавця запезпечити належний, безпечний виробничий процес з забезпеченням трудового права немає. Скажімо, можно було б і погодитися з завпровадження з боку роботодавця відеопостереження на виробництві (що передбачається новим ТКУ), але такий контроль має бути паритетним. Якщо роботодавцю надається право споглядати за робітниками, то і робітники повинні мати таке ж право аби знати що робить в цей час роботодавець: чи розкрадає підприємство, чи ухиляється від податків, чи незаконно переводе гроші підприємства в офшори… Прикладом цього може бути ухиляння роботодавців від виконання обов’язків з виплати зарплати робітникам. Нещодавно прокураторою АР Крим порушено кримінальну справу (ч.2 ст. 382 КК) за фактом зловживань керівництвом судоремонтного заводу в Керчі, які замість необхідності погашення заборгованості з зарплати робітникам заводу, кошти, у розмірі 1,8 млн.грн., перевели на інші рахунки, та витратили їх, серед іншого, на оплату праці лише керівництва заводу. І це не поодинокі випадки, так поступали дуже багато підтриємств, заборгованість по виплаті зарплати сягає понад 1 млрд. грн. і немає перспективи, що люди отримають належне за свою працю. А те, що в Керчі порушили карну справу, скоріше виключиння с правил, ніж системна робота правоохоронних органів в цьому напрямку. Ось і виходить, що в той час, коли роботодавець знищує виробництво, все розкрадає, робітники не можуть проконтролювати його дії, так як не приймають участі в управлінні підприємством, не дивлячись на те, що таке їх право передбачено КЗПП (ст. 2 та ч.1 ст. 245). Але роботодавець безкарно порушує законодавство щодо його обов’язків створювати умови, які б забезпечували участь працівників в управлінні підприємством (ч.2 ст. 245 КЗПП). Та в новому ТКУ замість того, аби в розвиток управління підприємством з залученням робітників, визначити чіткі механізми цього процесу, це взагалі відсутнє. В разі прийняття цього ТКУ, він може стати знаряддям насилля над працівниками з боку роботодавців та держави. Аби цього не сталося, треба запровадити більш значну відповідальність роботодавця за дотримання трудового законодавства, як приклад, скажімо, треба ввести кримінальну відповідальність за допуск до роботи без оформлення, що значно може вирішити багато проблем. Виникає необхідність запровадити спеціалізовані трудові суди, які б мали можливість повноцінно, якісно та в стислі терміни розглядати трудові спори. Необхідність відхилення підготовленого до другого читання проекту Трудового кодексу України є очевидною. Потрібно лише аби це ще побачили Народні депутати України. За час, що пройшов від прийняття його в першому читанні ще з 2008 року багато чого змінилося і вже застаріло. Тому, аби створити все ж таки в країні цивілізовані трудові відносини, на наш погляд, необхідно розробити якісно новий Трудовий кодекс на базі принципів правової, демократичної, соціальної держави, принципів громадянського суспільства та враховуючи ті функції, завдання і принципи, які має трудове законодавство в сучасній правовій державі. Сподіваємося, що так воно і станеться, переможе доцільність, здоровий глузд і відданість Парламенту принципам законності та справедливості!