Чи відбудеться Відродження УС ПГС «Україна - ЄС»?

Створення Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна - ЄС (УС ПГС ), що передбачено ст.ст. 469-470 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС є великою подією в громадянському суспільстві України. Адже долучення широкої громадскості до імплементації положень Угоди є позитивним кроком в реалізації євроінтеграційних мрій українців. Активна участь представників від ІГС в цьому процесі показала широку підтримку курсу країни на євроінтеграцію. Початок формування УС ПГС був, дійсно, демократичним, що обіцяло прогресивний розвиток громадянського суспільства, оскільки туди ввійшли найактивніші представники громадскості. Це був перший рік, рік перших проб, пошуків шляхів ефективного розвитку та компромісів заради реалізації спільної мети. З'явилися перші паростки прогресу розбудови громадянського суспільства. Але згодом сталося не так як гадалося. В процес подальшого формування Платформи втрутилися, як профспілкові об'єднання, так і організації роботодавців і процес формування громадянського суспільства, так би мовити, перетворився в такий собі приватний комерційних клуб «на трьох», заради того, аби отримати кошти ЄС. Схоже це влаштовувало усіх: і, так званих, представників громадскості (читати фонд «Відродження»), і представників профспілкових об’єднань (читати Федерація профспілок України), і організації роботодавців (читати Федерація роботодавців України) , які поділили сфери впливу, домовившись про квоти, власного представництва в формуванні УС ПГС. Таким чином, ціль досягнуто – УС ПГС «прихватизовано», гроші від ЄС згодом отримано. Тепер лише залишилося розділи отримані кошти «по справедливості», що з часом так і відбулося. Але далі мова не про гроші.

Чому УС ПГС «Україна - ЄС» так і не стала центром розбудови громадянського суспільства в Україні. Аби зрозуміти це, трохи історії з досвіду існуючого, так званого, соціального діалогу.

Відомо, що і профоб'єднання (ФПУ), і організації роботодавців (ФРУ) монопольно представляють відповідні сторони в усіх інституціях соціального партнерства, які створені на тристоронній основі, в рамках діючого законодавства про соціальний діалог, разом з державою. Вдавати, що вони там досягли значних успіхів, це вводити в оману себе та громадскість, адже реалії життя як членів профспілок, так і представників малого та середнього бізнесу на сьогодні просто катастрофічні. Звісно долучення таких партнерів до переформатування УС ПГС, апріорі не могло привести до позитивних зрушень в розвитку громадянського суспільства. Новостворена, вірніше переформатована на «трьох» УС ПГС реально, в інтересах суспільства, так і не запрацювала.

УС ПГС була сформована в кількості 15 осіб, як то по три особи від кожної сторін (роботодавці, профспілки, громадські об'єднання) та шляхом квотного захоплення 6 робочих груп, вже с повноваженнями учасників не на рік, як було раніше, а  на 2,5 роки. І як передбачалося, що усі члени повинні мати рівні права. Що дійсно було реалізовано лише в частині рівності прав і можливостей їздити на спільні засідання до Брюсселю. Вся ж діяльність УС ПГС почала розвиватися лише через робочі групи, всі інші члени, штучно перетворилися в статистів, чи «весільних генералів» платформи. Керівники робочих груп, здебільшого отримали гранти, сторони поділили кошти, лише представники від роботодавців та дехто з громадскості не отримали їх. Як кажуть, процес формування платформи завершено, а грошові потоки сконцентрувалися в, так званій Громадській синергії (читати фонд «Відродження»). Проведення засідань робочих груп з сумнівними темами за кошти Громадської синергії, освоєння грантових коштів отримувачами, поїздки працівників фонду Відродження по регіонах, тощо ось ті конкретні досягнення, що можуть певним чином характеризувати діяльність УС ПГС в Україні. Яка користь від цього для суспільства, спросите Ви? А нульова. Ціль, як кажуть досягнута, кошти отримані, розподілені між своїми підлеглими. Налагоджена, так звана, діяльність штатних грантоїдів, що вже давно звикли жити лише за рахунок грантів, їх діяльність пішла звичним шляхом. А щодо стимулювання розвитку громадянського суспільства, то це питання так і залишилось риторичним. Займатися його розвитком виявилось не цікавим, а ні  Федерації профспілок України, представники яких змирилися з диктатом фонда Відродження, їх, так званого голови УС ПГС, а ні представникам Федерації роботодавців України, які, останнім часом, як на мене, справедливо ігнорують УС ПГС.

На сьогодні діяльність УС ПГС, здебільшого, зводиться до того, аби продовжувати створювати справну картинку, так званої, потужної діяльності перед представниками влади України чи ЄС. 

Висновок один. Формат створення УС ПГС повністю не відповідає запитам суспільства, оскільки ізначально її створення було запрограмовано не на мобілізацію громадскості заради вирішення проблем суспільства, мобілізації громадських організацій в справі імплементації Угоди про асоціацію, а на створення гарної картинки перед ЄС заради отримання коштів.

Через півроку спливає термін повноважень наявних членів УС ПГС. Вже на сьогодні ясно, що так як є далі не може бути. Громадянське суспільство в очікуванні кардинального переформатування УС ПГС, яка б слугувала не реалізації намірів ділків від громадскості, вони себе явно дискредитували, а відповідала б запитам всього громадянського суспільства України, формувалась би за рахунок дійсно відповідальних, спроможних та відомих своєю активною діяльностю в регіонах громадських представників, а не формувалася вибірковими, прикормленими грантами, сумнівними представниками, як від громадськості, так і від профспілок чи роботодавців. Своє право бути представленим в такій поважній Платформі, мають виборювати громадські діячі, які своєю громадською позицією, надзвичайною громадською працею, конкретними здобутками завоювали свій авторитет в регіонах України серед людей, а не в теплих владних кабінетах Києва.

Але про це далі...