Майдан та його перспективи. Майдан як специфічна українська національна ідея.
Не буду вдаватися до історичних деталей буття українського народу, але без коротенького історичного екскурсу не обійтися. Почну з того, що в усі часи український народ був схильний самостійно і публічно вирішувати усі свої суспільні проблеми. Історично склалося так, що способом прийняття відповідальних суспільних рішень було загальне віче громади на майдані. Це було однією з ключових ознак усіх руських (тільки не треба путати з російськими) земель і відповідних громад. На майданах обиралися голови громад, козацькі гетьмани і отамани, на майдані громада могла вказати князю «Путь чист», просто кажучи, прогнати недобросовісного князя. Саме так поступила новгородська громада з князем Олександром, так званим, Невським, котрий відзначився вірною службою ординському ханові і запеклою боротьбою з істинною Руссю.
Московія, як державне утворення, виникла в надрах Золотої Орди, сприйняла як свої власні принципи Великої Яси Чингізхана і, врешті-решт, успадкувала монголо-татарську державність. Майже усі 200 років ординського панування над руськими землями Московські князі призначалися ординським Ханом і вірно служили йому. Саме в цей час московські князі крок за кроком нищать все, що несло з собою руські принципи і руські традиції, завойовують і підкоряють собі руські землі. Збираючи данину для хана, вони не забували і про себе. Таким чином до кінця 17-го століття Московія повністю не тільки колонізувала руські землі, а й захопила майже усі землі Золотої Орди і в 1706 році привласнила собі назву Російська імперія. З того часу відбулося повне знищення Русі Російською імперією.
Така коротенька історична преамбуло до того, про що я хочу написати по суті. Історичних досліджень на цю тему уже достатньо. Тому я нікого ні в чому не буду переконувати, а тим, хто зацікавиться проблемою відносин між Московією і Русю пораджу звернутися до наукових напрацювань на тему Московії, що є в сіті.
А тепер по суті. Саме Майдан 2004 року заставив мене згадати історію Київської та Новгородської Русі, які в свій час були досить досконалими системами суспільного розвитку. Новгородська Русь була одним з найдосконаліших європейських державних утворень того часу. Достатньо сказати, що уже в той час перед новгородцями не стояло питання про смертну кару, а ми ще і сьогодні дискутуємо з цього приводу. Саме народ мав владу в особі князя, а не навпаки.
Майдан кінця 2004 року я сприйняв як воскресіння руських традицій, бо це дійсно, в своїй основі була народна дія, який вийшов захищати свою гідність. У багатьох Майдан породив надію, що Україна прощається назавжди зі своїм імперським і совковим минулим. Але Майдан було зраджено і внаслідок цього, після кроку вперед Україна зробила три кроки назад. Саме зрада того, з ким учасники Майдану і суспільство в цілому пов?язували відродження України привела до влади злочинний клан, який впродовж чотирьох років державу і суспільство.
Але суспільство, розбуджене Майданом 2004 року, не стало чекати подальшого розвитку подій і знову заявило про свою гідність і вірність староруським традиціям контролювати владу і міняти її у відповідності до законів у відповідні терміни, або достроково у випадку, якщо влада веде себе не належним чином. Не буду переповідати перебіг подій на Майдані Незалежності в Києві і в усій Україні в листопаді і грудні 2013 року і в січні та лютому 2014 року, бо вони відомі усім. Зупинюсь на нинішній ситуації і перспективах та ролі Майдану в майбутньому. В цьому контексті хочу звернути увагу шановних співвітчизників на деякі проблеми.
Перше. Сьогодні можна почути, що майдан вирішив своє завдання і він може припинити існування. Але що вирішив Майдан? Відсторонив від влади злочинну групу Януковича? Так! А що далі? Обрано нового Президента. А де гарантія, що він не піде шляхом свого попередника? Нема такої гарантії. А хіба злочинці із попередньої влади покарані? Ні, як і ті злочинці, що фальсифікували попередні президентські і парламентські вибори. Багато чого ще не зробив Майдан. Якщо говорити про функції майдану, то він вирішив тільки одну руйнівну. Але країна не може жити за рахунок руйнації.
Про появу тенденції зневажливого ставлення до майдану свідчить той факт, що Віче 1 червня з усіх колишніх ораторів Майдану «ощасливив» своєю присутністю тільки Віталій Кличко і то тільки тому, що його персонально запросили. Та і він почував себе уже не так комфортно, як у дні, коли він ще боровся за владу. Тобто, для нової, як і для будь-якої влади Майдан уже не потрібний. Але чи непотрібний він Українській державі і українському суспільству? Залишимо питання відкритим для самостійної відповіді кожним громадянином.
Друге. Сьогодні багато хто б?ється над тим як увіковічити пам?ять про Майдан як історичну віху в історії незалежної України і тих, хто віддав своє життя за його перемогу. Безумовно, це зробити необхідно, але недостатньо. Хіба молоді люди, які тільки вступали в самостійне життя віддали його за те, щоб позбутися від Януковича і щоб їм побудували Меморіал? Звичайно, ні. Вони віддавали життя не стільки за те, щоб скинути Януковича, скільки за майбутнє України. Тому зупинитися на півдорозі Майдан не має права.
Третє. Фізичний Майдан, як якась постійна група людей у відповідному місці може припинити своє існування, але не як ідея і як суспільна інституція. Майдан, як ідея, - це ідея інституційного контролю суспільства над владою і співпраці суспільства з владою. Образно кажучи, Майдан – це своєрідна українська національна ідея єдності суспільства і влади. Формою реалізації такої національної ідеї може бути Віче відповідного рівня: села, селища, міста, району, області і Загальнонаціональне Віче. Віче – це форма діалогу між владою і громадянами на відповідному рівні, звіту влади перед громадою, визначення чергових завдань громади і влади тощо.
В такому розумінні Майдан і Віче повинні мати відповідну правову базу і відповідний політико-правовий статус. Тому Майдан, як фізична реальність, не має права припиняти своє функціонування до того часу, поки на законодавчому рівні не буде прийнято відповідний Закон України і Положення про Майдан і Віче в Україні.
В організаційному плані Майдан повинен бути громадською структурою з офіційними, законом визначеними повноваженнями і завданнями, що діє виключно на громадських засадах. На відповідному рівні (село, селище, місто, район, область, країна) на Віче обирається Координаційна Рада, яка відслідковує ситуацію у відповідній громаді і приймає відповідне рішення про скликання Віче. Все це і інше повинне бути визначене Законом і Положенням.
Четверте. Головна увага Майдану в найближчій перспективі повинна бути зосереджена, по-перше, на тиску на владу з метою повної реалізації вимог Майдану щодо покарання злочинців, боротьби з корупцією, призначення позачергових парламентських виборів, відповідальності вищих посадових осіб за дотримання законів державної служби, в тому числі продаж Президентом свого бізнесу, як першого кроку подолання олігархії і таке інше. По-друге, необхідно невідкладно організувати підготовку нормативно-правової бази діяльності Майдану в умовах еволюційного розвитку суспільства і державі.
Такі деякі думки стосовно сутності, стану і перспектив відродження староруської традиції взаємодії суспільства і влади на основі функціонування громадянського Майдану і Віча як способу безпосереднього спілкування громади з відповідною владою.
