Розширюємо зону відповідальності і вчимося більше любити себе (і оточуючих)

Роздуми над книгою Пітера Аттіа Outlive та чому наш підхід до здоров'я не має обмежуватися поточним станом медицини

Я часто говорю про коригування курсу для нашого умовного Титаніка, який асоціюється з нашим тілом, нашим життям. Чи прислухаємося ми до порад, які, наприклад, даю вам я. Чи ігноруєте, як більшість інших, вважаючи, що життя від нас не залежить, і покладаючись на волю долі, або Бога, або влади чи культури, в якій ми знаходимося.

Якщо ви вмієте розділяти речі, над якими у вас є повний або частковий контроль, та тими, які від вас не залежать, і можете згодом розширювати свою зону контролю через власний досвід, вміння спілкуватися з іншими людьми, залучати ресурси під свої проєкти та ідеї, ви починаєте також розуміти, що наш корабель має змінити керування, і ви тут не просто пасажир без прав, що отримав квиток у третьому класі, і сидить собі чекає, що далі буде. Ні, ви самі — капітан свого корабля.

Люди сприймають медицину і свої відносини з лікарями як спорт, де ти лише глядач і спостерігаєш, як з твоїм тілом виробляють що завгодно. Це класичний підхід до медицини 2.0. Ви також маєте здобути свій GPS-навігатор, щоб швидко зрозуміти, коли ви відхилилися від обраного курсу.

Медицина 3.0 вимагає від вас набагато більше як від пацієнта. Ви маєте бути: Добре проінформовані Мати базову медичну самоосвіту (наскільки можливо через самонавчання і консультації) Чітко усвідомлювати свої дії Вміти правильно розраховувати ризики

Також ви маєте сильно бажати: Змінити звички, що глибоко вкорінилися, і зазвичай шкідливі чи щонайменш непродуктивні, нікуди вас не приведуть (окрім цвинтаря, вибачте, не втримався) Приймати нові виклики з високо піднятим забралом (вибачте за лицарську аналогію — нещодавно дивився "Робін Гуда") Виходити за межі зони комфорту по необхідності.

Ви завжди активно залучаєтеся до всього, що пов’язано з вашим здоров’ям та життям. Ви не ігноруєте проблеми, які зустрічаєте, і вмієте їх вирішувати. Приймаєте іноді складні, але виважені рішення на основі ваших знань, досвіду, даних та останніх досліджень у науці.

Ви — капітан свого корабля. І нехай ви будете кидатися в мене помідорами (зараз якраз буде сезон, сьогодні вівторок у нас день базару, сходжу перевірю, що там з цінами) та будете говорити, що у вас не та ситуація, все не так однозначно (вибачте), але ні — всі можуть щось зробити. Нарощувати усвідомленість, контроль за своїм життям, важливість чого я вам знову і знову натякаю прямим українським текстом, через систему Каірос. Вашого життя має бути більше, і в ньому має бути якомога більше магічних моментів. Ось такий пафосний вийшов параграф, ну ви, мабуть, вже звикаєте.

А тепер, шановне панство, перейдемо плавно до третьої секції книги Пітера Аттіа, що називається Ціль. Стратегія. Тактика.

Старий та мудрий Сунь Цзю (цікаво, хто це) якось сказав: “Стратегія без тактики — це найповільніший шлях до перемоги. Тактика без стратегії — це шум перед поразкою”.

Пітер наводить сумний приклад матері своєї подруги, яка була жвавою, активною пенсіонеркою, що грала в гольф та піклувалася про свій сад та город. Втім, одного разу вона отримала травму стегна, що призвело до того, що Софі більше не могла активно рухатися, сиділа на своєму ганку та переживала, в останні свої роки вона помітно погіршила свій розумовий стан та звичайно, що це призвело до неминучої загибелі.

Пітер призводить її приклад як типовий для більшості людей, які думають, що в старості вони також можуть насолоджуватися життям як і раніше (“це відкладемо до пенсії, там я відпочину, чи буду подорожувати, чи займатися улюбленим спортом”). Люди або не думають про старість, або уявляють її в дуже розмитих образах, і зазвичай обдурюють себе. Якщо, наприклад, тобі 40-45 років, ти не займаєшся спортом, ледве можеш пробігти сто метрів, і проклинаєш все на світі, якщо не працює ліфт, а тобі треба піднятися на п'ятий поверх, або ти не маєш чіткої програми харчування, і тобі лікар говорить, що твій цукор підвищений, але це ще не проблема, у всіх таке буває, ось коли у тебе буде діабет, і кінцівки перестануть працювати, тоді і приходь (або заїжджай на візку).

В економіці є такий термін - “гіперболічні дискаунти”, або знижки, зниження. Це про натуральну тенденцію людей обирати насолоду зараз, замість того, щоб отримати потенційну винагороду у майбутньому (пам’ятаєте про тест з чотирирічними дітьми і одну цукерку прямо зараз, чи дві, якщо вони витримають сидіти перед цукеркою дві години). Особливо якщо це пов’язано з важкою роботою.

Ви маєте обирати — працювати важко над своїм Healthspan — довжиною, тривалістю здорового життя, та підтримувати і покращувати свою фізичну форму та когнітивні функції головного мозку — кожен рік, кожне десятиліття (декаду) до старості. Дивитися за обрій сьогоднішнього дня, місяця, року, навіть десятиліття — вперед на 20-30-60 років.

Інакше, як з випадком із Софі — сила гравітації швидко заведе вас до могили.

Пітер наводить графічну демонстрацію того, як виглядає графік здорового життя та тривалості життя загалом. На осі ординат (ігрек) — тривалість здорового життя. Вона починається зі 100 відсотків, і по мірі того, як йде направо, по осі абсцис (ікс), здоров’я наше плавно погіршується, особливо в другій половині життя, після 40-50 років. Доки не досягає відмітки 0 — упирається до осі Х. Щодо Медицини 2.0, вона може трохи посунути нижню частину направо, подовжуючи тривалість життя, але на мінімалках по здоров’ю. Тобто навіть якщо у тебе залишилося 5 відсотків, і при відсутності піклування (перша лінія) ти би помер за 1 рік, за втручання Медицини 2.0 (пігулки від діабету або для роботи серця, також операційні втручання) у тебе є шанс протягнути ще 5-10 років з так званою маргінальною декадою.

Щодо Медицини 3.0, що фактично є колаборацією між пацієнтом і медичними досягненнями, та включає здоровий спосіб життя, здорове, якісне харчування, коригування свого курсу завдяки регулярним аналізам (в тому числі використанням постійного вимірювача глюкози), гарного сну та особливо фізичним вправам, ти не тільки подовжуєш життя, але робиш цю криву більш притягнутою до верхніх показників по здоров’ю. Іншими словами — ти більш-менш в здоровому стані проживаєш своє життя, яке до того ж помітно довше, і в кінці просто швидко згасаєш (це може бути у віці 90-100 або 110 років, залежно від індивідуальних факторів і майстерності притримуватися стратегії та тактики). І це виглядає набагато привабливіше, ніж проживати останні 10-15 років у стані крайнього занепаду, відсутності ентузіазму, хисту, життєвої сили, і не в змозі самостійно піклуватися про себе.

Якщо ви думаєте, що життєва сила рівномірно виходить з тебе, і це лінійний процес старіння, ви дурите себе, і не розглядаєте статистику по іншим людям. Зазвичай падіння якості життя (відповідно здоров’я) йде ривками, від одного епізоду до іншого. Як у випадку з Софією — вона впала і швидко втратила здоров’я (смерть у людей за 65 років протягом року після падіння і переломів — якщо я не помиляюсь, входить в десятку найрозповсюдженіших причин летальних результатів в світі). Так і буває найчастіше — якась тимчасова хвороба, необхідність лежати у ліжку 3-4 тижні, 2 місяці — і ти втрачаєш 50-70 відсотків м’язової маси, і вже не можеш її набрати. І щоб почуватися достойно в 70-80 років, ти маєш бути суператлетом, краще за 95 відсотків інших людей, і на гарному рівні тих, хто молодший за тебе на 20 років (в свої 50 я маю змагатися з 30-річними, хоча б по CO2Max). Ризик хронічних хвороб (включаючи рак) у людей похилого віку збільшується експоненційно.

Ваш рівень здоров’я за умови тренувань і дотримання правил залишається тим самим або покращується після 50 років. Ви можете бути в кращій фізичній формі в 65, ніж були в 45, і залишатися при доброму розумі і вміти доглядати за собою в 80-90 років, і виглядати на 10-20 років молодше.

В старості ви займаєтеся тим, що любите робити, і ніщо не обмежує вас. Ви живете довше, і довше живете краще.

Ми змінюємо уявлення, сприйняття довголіття, ми перевищуємо очікування суспільства про те, як має виглядати старість.

Замість десятиліття занепаду, яку Пітер Аттіа називає маргінальною декадою, ми отримуємо бонусну декаду, або дві-три, проживаючи в більш-менш здоровому стані до 90-100 років.

Наша ціль — не тільки відтермінувати смерть, але й отримати якомога більше від наших додаткових років. Ми не лякаємося залишком життя в старості, але — насолоджуємося ним.

На сьогодні все. Сидимо без світла, добре, що є ноутбук і запасний павербанк, і трохи мобільного інтернету.

Vale et Salve!