Демократія – це не мета, а процес. Або чому треба йти на вибори?

Демократія – це не якась міфологізована й ідеалізована мета. Передовсім, це – процес. І вибори є однією з ключових його ланок.

Під час зустрічей із виборцями я вислухав чимало скаргстосовно неремонтованих під’їздів, розбитих доріг, відсутності освітлення, незаконнихзабудов та інших проблем. Особисте спілкування із людьми різного віку та статкузасвідчило, що вони готові активно спілкуватися й об’єднуватися задля спільноговтілення громадських ініціатив та вирішення питань. Однак, проблемою №1 була ізалишається байдужість переважної більшості киян.

З цілком об’єктивних причин, звинувачувати людей унизькому рівні політичної свідомості та електоральної відповідальності, неможна. Роки невиправних помилок, невиконаних обіцянок та невиправданихсподівань привели українське суспільство до зневіри та, часто, зрозумілогонегативного ставлення до політиків усіх рівнів.

Не сприяло встановленню довіри й зміна виборчогозаконодавства, менш ніж за півроку до проведення виборів. Більшість людей не розуміють,хто ці люди на білбордах, звідки вони з’явилися і які ідеї пропонують. Водночас,чинна виборча система побудована таким чином, що у разі низької активностігромадян на виборах, їхній округ може лишитися без представника у міській раді,а, заразом, і без відповідальної за проблеми округу людини

В ідеалі, кандидат мав би працювати із локальною громадоютривалий час і бути удостоєним права представляти її інтереси у міській раді. Поприте, що я був обраний за списком і працював над глобальними питаннями міста,приділяючи найбільше уваги питанням корупції, я працював і над болючими для могомікрорайону питаннями. Протистояв скандальній забудові на Слобідці, блокувавтрибуну під час ухвалення рішення про продовження терміну оренди ділянки длязабудовника, ходив на суди та мітинги. Виступав у складі ініціативної групипроти нового ДПТ Лівобережки, згідно із яким біля мого будинку мав вирости цілиймасив хмарочосів, без урахування жодних інфраструктурних потреб району.Підтримував ініціативу моїх сусідів зі створення органу самоорганізаціїнаселення, який має стати проміжною ланкою та додатковою точкою опору длядепутата, що працюватиме на громаду мікрорайону.         

За нетривалий час після впровадження нової системи ядвічі обійшов кожен будинок на моєму окрузі. І знаю про усі проблемні та болючіпитання мешканців. Я готовий дослухатися до громади, дискутувати, відповідатина гострі й критичні питання, але мають бути активні й небайдужі громадяни, щобїх ставити.

Нехай наша політична та виборча система не є досконалими,важливо пам’ятати,що демократія – це не якась міфологізована й ідеалізована мета. Передовсім, це– процес. І вибори, як пряма форма народовладдя, є однією з ключових йоголанок. Як казав відомий філософ, нація – це щоденний плебісцит, тим паче, нація,що прагне до демократії.

Демократична форма правління, за яку роками боровсяукраїнський народ, відстоюючи її на майданах та проливаючи кров героїв,передбачає якомога активніше залучення людей до суспільно-політичних процесів.Тож, я закликаю усіх не залишатися осторонь і не делегувати право вирішуватидолю свого міста іншим. Якщо сьогодні ви не віддасте свій голос за певногокандидата, завтра ви не матимете права вимагати чогось у місцевої влади абоскаржитися на неї. Ваш голос – це мандат, який ви обмінюєте на конкретні зобов’язанняз боку вашого депутата. Не змарнуйте його!