проаналізовано постанову Верховного Суду від 11.12.2018 року по справі № 813/2113/16 щодо принципу індивідуальної відповідальності, закріпленого у ст. 61 Конституції України
Під новий рік Верховний Суд дивує всіх своїми рішеннями…
Так, відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.
З аналізу ст. 526 ЦК України, вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таке правило є універсальним як для договірних, так і недоговірних зобов’язань.
Статтею 52 ЦК України визначено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Ще Верховний Суд України, у постанові від 04.12.2013 року по справі № 6-125цс13 зробив висновок, що однією із особливостей підстав припинення зобов’язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Цей висновок підтвердила Велика палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року по справі № 338/180/17. Проте, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 11.12.2018 року по справі № 813/2113/16 дійшов висновку, що не можна притягувати фізичну особу за правопорушення, вчинене нею під час здійснення підприємницької діяльності, оскільки фізична особа не відповідає за дії ФОП, так як порушується принцип індивідуальної відповідальності, закріплений у ст. 61 Конституції України.
Фабула справи:15 лютого 2016 року працівниками Золочівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення, у якому зафіксовано факт продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, ОСОБА_2, продавцем Приватного підприємства «ОСОБА_1» в селі Жуків Золочівського району Львівської області.
06 червня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. ............ ............ Проте податковим органом не враховано положення статті 61 Конституції України, в якій зазначається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно відповідальність за порушення частини 2 статті 17 Закону повинна нести виключно фізична особа-підприємець, в даному випадку фізична особа-підприємець ОСОБА_1, проте на момент перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення діяльність цієї особи вже було припинено.
З наведеного вбачається, що фактично Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду постановою від 11.12.2018 відкрив можливість фізичним особам підприємцям уникати відповідальність у вигляді збільшення грошових зобов'язань за порушення законодавства шляхом передчасної ліквідації.
