Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
23.11.2011 15:13

Проект нової редакції Закону України "Про страхування". Роз.XVIII - XX

Адвокат

Розділ X VIII
ІНСПЕКЦІЙНІ ПЕРЕВІРКИ СТРАХОВИКІВ, СТРАХОВИХ 
ТА/АБО ПЕРЕСТРАХОВИХ БРОКЕРІВ

Стаття 150. Інспекційні перевірки страховиків, страхових 
та/або перестрахових брокерів

1. Кожний страховик є об’єктом проведення перевірки на місці посадовими особами уповноваженого органу чи аудиторами, призначеними зазначеним органом.

2. Перевірка проводиться з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій страховика, достовірності звітності страховика і дотримання страховиком законодавства про страхування, в тому числі нормативно-правових актів уповноваженого органу.

3. Перевірка страховиків, страхових посередників проводиться відповідно до плану, затвердженого уповноваженим органом. Планова перевірка проводиться не частіше одного разу на рік. Про проведення такої перевірки уповноважений орган зобов’язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 10 днів до її початку.

4. Страховик зобов’язаний забезпечити посадовим особам уповноваженого органу та іншим уповноваженим ним особам вільний доступ до всіх документів та інформації з дотриманням правил цієї статті, а при перевірці на місці — можливість вільного доступу в робочий час в усі приміщення страховика.

5. Керівництво страховика призначає компетентного представника для надання необхідних документів та пояснень і надає приміщення для роботи працівників уповноваженого органу.

6. Уповноважений орган може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки страховика у разі необхідності щодо перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше виданих приписів, за дорученням правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевірки достовірності і правильності укладених договорів страхування і перестрахування та у разі надходження інформації від страхувальників про порушення. Таке рішення повинне бути підписане головою уповноваженого органу або уповноваженою ним особою.

7. Для здійснення своїх повноважень щодо нагляду уповноважений орган має право безоплатно одержувати від страховика інформацію про його діяльність та пояснення з окремих питань діяльності страховика.

8. Не допускається подання матеріалів про результати перевірки третім особам у разі, коли у матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства.

9. У ході перевірки страховика уповноважений орган має право перевіряти будь-яку звітність афілійованої особи страховика про взаємовідносини із страховиком з метою визначення впливу відносин з афілійованою особою на фінансовий стан страховика. Для проведення перевірки афілійовані особи подають уповноваженому органові сприяння відповідно до положень цієї статті в тому самому порядку, що застосовується до страховиків.

Стаття 151. Перевірка осіб, щодо яких уповноважений 
орган провадить наглядову діяльність

1. Уповноважений орган має право проводити перевірку осіб, щодо яких провадить наглядову діяльність, з метою дотримання законодавства щодо страхової діяльності. Уповноважений орган має право вимагати від таких осіб подання будь-якої інформації, необхідної для проведення перевірки. Інспектовані особи зобов’язані подавати уповноваженому органові інформацію за запитом у визначений ним строк.

2. До осіб, які можуть бути об’єктом перевірки уповноваженого органу, належать:

1) власник істотної участі страховика, якщо уповноважений орган вважає, що він не відповідає вимогам, установленим цим Законом щодо істотної участі, або негативно впливає на фінансову безпеку і стабільність страховика;

2) особа, що придбала істотну участь у страховику без письмового дозволу уповноваженого органу.

3. Об’єктом перевірки уповноваженого органу може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про провадження нею страхової діяльності без ліцензії.

Розділ XIX
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ УПОВНОВАЖЕНОГО ОРГАНУ

Стаття 152. Оскарження рішень уповноваженого органу

1. Страховик або інші особи мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність уповноваженого органу чи його посадових осіб, а також рішення тимчасового адміністратора та ліквідатора, їх дії чи бездіяльність.

2. Рішення про призначення тимчасового адміністратора або ліквідатора можуть бути оскаржені в суді у разі відсутності підстав, визначених цим Законом.

3. Оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.

4. При розгляді в суді справи, порушеної у зв’язку із застосуванням цього Закону проти уповноваженого органу або його службовця, тимчасового адміністратора або ліквідатора тимчасовий адміністратор, ліквідатор або спеціаліст, призначений представляти або допомагати тимчасовому адміністратору або ліквідатору, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок рішень, дій або бездіяльності, що вчинені згідно з обов’язками та повноваженнями або в ході їх виконання у рамках тимчасової адміністрації або ліквідації страховика, якщо такі дії або бездіяльність були умисними.

5. Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки тимчасового адміністратора або ліквідатора, відшкодовується згідно із законодавством, нормативно-правовими актами уповноваженого органу та договорами про страхування відповідальності.

6. Оскарження або інший судовий розгляд, пов’язаний з оскарженням, не зупиняють тимчасову адміністрацію, ліквідацію страховика, здійснення інших оскаржуваних заходів та прийняття рішень.

Розділ XX
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім положень, передбачених пунктами 3—8 цього розділу.

2. Пункт 48 статті 1 щодо філії страховика-нерезидента, абзац другий частини п’ятої статті 3, статті 42—50, пункт 5 частини четвертої статті 36, частина шістнадцята статті 37, пункт 7 частини третьої статті 145 щодо прийняття рішення про ліквідацію філії страховика-нерезидента набирають чинності через п’ять років з дня вступу України до Світової організації торгівлі.

3. До 1 січня 2016 року для страхових компаній, які отримали ліцензії на провадження страхової діяльності стаття 36 застосовується у наступній редакції:

Стаття 36. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика

1. Платоспроможність страховика забезпечується виконанням установлених частиною другою цієї статті вимог до платоспроможності, проведенням уповноваженим органом оцінки їх виконання та його втручанням у разі невиконання таких вимог.

2. Страховик зобов’язаний на будь-яку звітну дату дотримуватися таких вимог до платоспроможності:

1) сформувати технічні резерви в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу;

2) мати суму активів, визначених цим Законом категорій для покриття в повному обсязі технічних резервів, розраховану в порядку, встановленому уповноваженим органом;

3) мати регулятивний капітал у розмірі не меншому, ніж встановлений відповідно до вимог цього Закону;

4) виконувати умови щодо взяття участі в централізованих страхових резервних фондах у випадках, передбачених законодавством.

3 Мінімальний розмір регулятивного капіталу встановлюється як найбільша з двох величин: мінімальний розмір статутного капіталу страховика ( мінімальний розмір гарантійного депозиту — для філії страховика-нерезидента) або нормативний запас платоспроможності.

4. Мінімальний розмір статутного капіталу встановлюється в розмірі, еквівалентному:

1) 220 млн. грн.. — для страховика, який здійснює класи страхування інші, ніж ті, що належать до галузі страхування життя;

2) 330 млн. грн.. — для страховика, який здійснює класи страхування, що належать до галузі страхування життя;

3) 330 млн. грн.. — для страховика, який здійснює страхування великих ризиків, визначених цим Законом;

4) 330 млн. грн.. — для перестраховика;

5) мінімальному розмірові гарантійного депозиту — для філії страховика-нерезидента.

5.  Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами страхування іншими, ніж ті, що належать до галузі страхування життя, визначається з урахуванням розміру премій чи внесків за останній календарний рік, або середнього річного розміру вимог за останні три повні календарі роки. У разі, коли страховики здійснюють страхування виключно за одним чи декількома класами, передбаченими пунктами 8, 9, 14 частини третьої статті 5 цього Закону, середній річний розмір вимог розраховується за останні сім повних календарних років.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами іншими, ніж ті, що належать до галузі страхування життя, з урахуванням вимог абзаців сімнадцятого - двадцять першого цієї частини, на будь-яку звітну дату повинен дорівнювати більшій з визначених величин, а саме:

перша величина (на основі премій):

розраховується загальна сума премій чи внесків, нарахованих за договорами страхування та за договорами вхідного перестрахування протягом останнього повного календарного року; Величина премій, нарахованих щодо класів, передбачених пунктами 11, 12, 13  частини третьої статті 5 цього Закону, збільшується на 50%.

з отриманої суми вираховується загальна сума премій чи внесків, повернутих страхувальникам та перестрахувальникам протягом останнього повного календарного року та загальна сума відрахувань у централізовані страхові резервні фонди, що виникають щодо премій чи внесків, які використовуються для розрахунку, та загальна сума податків, що нараховується на такі премії або внески;

до подальшого розрахунку використовується більша з величин: або отримана сума, або сума брутто зароблених страхових премій протягом останнього повного календарного року; при цьому сума брутто зароблених страхових премій за цей період розраховується шляхом збільшення загальної суми страхових премій чи внесків, нарахованих за договорами страхування, співстрахування та за договорами вх ідного перестрахування, на суму резервів незароблених премій станом на початок цього періоду і зменшення на загальну суму премій чи внесків, повернутих страхувальникам та перестрахувальникам протягом цього періоду, та на суму резервів незароблених премій станом на кінець цього періоду;

величина, одержана у такий спосіб, ділиться на дві частини: перша частина розміром до 500 млн.грн. включно станом на кінець останнього повного календарного року,  друга частина становить решту; 18 відсотків і 16 відсотків зазначених частин відповідно підраховуються і додаються;

підрахована сума множиться на коефіцієнт, що розраховується як відношення суми вимог за останні три повні календарні роки, зменшеної на суми, що компенсовані (компенсуються) перестраховиками за  останні три повні календарні роки, до суми вимог за останні три повні календарні роки; такий коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,5; при цьому сума вимог розраховується шляхом збільшення загальної суми нарахованих протягом цього періоду страхових виплат на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на кінець цього періоду і зменшення на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на початок цього періоду;

друга величина (на основі вимог):

розраховується загальна сума виплат, нарахованих за договорами страхування (без вирахування суми виплат, сплачених перестраховиками і ретроцесіонерами) протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

до отриманої суми додається сума виплат, нарахованих за договорами перестрахування з перестрахувальниками, протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

до отриманої суми додається сума резервів збитків за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками станом на кінець останнього повного календарного року;

із суми, що залишилася, вираховується сума резервів збитків за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками станом на початок періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

з отриманої суми вираховуються суми, отримані шляхом реалізації страховиком права вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток, та шляхом набуття страховиком права власності на застраховане майно протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

одна третина чи одна сьома суми (відповідно до періодів, визначених абзацом першим цієї частини), одержаної у такий спосіб, ділиться на дві частини: перша частина розміром до 350 млн.грн. включно станом на кінець останнього повного календарного року, друга частина становить решту; 26 відсотків і 23 відсотки зазначених частин відповідно підраховуються і додаються.

підрахована сума множиться на коефіцієнт, що розраховується як відношення суми вимог за останні три повні календарні роки, зменшеної на суми, що компенсовані (компенсуються) перестраховиками за останні три повні календарні роки, до суми вимог за останні три повні календарні роки; такий коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,5; при цьому сума вимог розраховується шляхом збільшення загальної суми нарахованих протягом цього періоду страхових виплат на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на кінець цього періоду і зменшення на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на початок цього періоду.

 

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами, що належать до галузі страхування життя, на будь-яку звітну дату дорівнює величині, яка визначається як сума результату множення загальної величини математичного резерву на коефіцієнт 0,05 та результату множення загальної величини резерву за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, на коефіцієнт 0,01.

6. Розмір регулятивного капіталу страховика визначається як частина в активах, вимоги до яких встановлено частиною сьомою цієї статті, що залишається після вирахування зобов’язань, вимоги до яких встановлено частиною десятою цієї статті.

7. Сума активів, що приймається до розрахунку регулятивного капіталу, визначається як сума окремих статей активів балансу та сум на позабалансових рахунках з огляду на такі особливості:

1) активи, обтяжені іншими зобов’язаннями, ніж зобов’язання за договорами страхування, перестрахування та співстрахування, враховуються в розмірі, що не перевищує балансової вартості таких зобов’язань;

2) активи, якими представлені технічні резерви, враховуються в загальному розмірі, що не перевищує розміру технічних резервів з урахуванням суми часток перестраховиків;

3)  активи, якими відповідно до законодавства можуть бути представлені технічні резерви (крім прав вимоги до перестраховиків та активів, зазначених у пункті 1 цієї частини якими представлені технічні резерви), враховуються в розмірі, зменшеному на суми, які враховані в пункті 2 цієї частини;

4) права вимоги до перестраховиків враховуються лише у складі активів, якими представлені технічні резерви, з огляду на встановлені обмеження щодо такого представлення;

5)  інші активи, крім зазначених у пункті —3 цієї частини, беруться до розрахунку в розмірі, встановленому нормативно-правовими актами уповноваженого органу, з огляду на те, що не враховується:

а) вартість нематеріальних активів;

б) довгострокова дебіторська заборгованість;

в) Гудвіл;

г) вартість інших необоротних активів;

д) вартість запасів;

е) вартість векселів;

є) дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, строк якої перевищує три місяці;

ж) дебіторська заборгованість за виданими авансами;

з) інша поточна дебіторська заборгованість;

і) інші оборотні активи;

й) витрати майбутніх періодів.

к) вартість інших цінних паперів, якщо такі цінні папери не пройшли відповідно до норм законодавства процедуру лістингу на фондовій біржі, не були внесені до біржового реєстру, не перебувають в обігу на фондовій біржі;

6)  для проведення розрахунку регулятивного капіталу уповноважений орган може вимагати застосування страховиками лише певного методу проведення оцінки активів із числа передбачених стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

7) суми, що обліковуються на позабалансових рахунках, можуть бути враховані при проведенні розрахунку регулятивного капіталу відповідно до вимог частини дванадцятої цієї статті.

8. Сума зобов’язань, що приймається для проведення розрахунку регулятивного капіталу, визначається в розмірі суми зобов’язань за балансом з урахуванням суми часток перестраховиків у технічних резервах, зменшеної на суму субординованого боргу, що відповідає вимогам частини девятої цієї статті, та збільшеної на суми на позабалансових рахунках, що враховуються відповідно до вимог частини десятої цієї статті.

9. На вимогу страховика та за наявності наданих ним підтверджень уповноважений орган може видати дозвіл щодо неврахування в складі зобов’язань при визначенні регулятивного капіталу суми субординованого боргу (але не більше ніж 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу), що відповідає таким вимогам:

1) кошти за субординованим боргом сплачено страховику у повному обсязі;

2) у договорі про одержання субординованого боргу міститься положення, згідно з яким у разі банкрутства або ліквідації страховика кошти за субординованим боргом повертаються лише після задоволення вимог усіх інших кредиторів такого страховика;

3) договір про надання субординованого боргу може бути змінений лише після погодження з уповноваженим органом;

4) не більше 25 відсотків такого субординованого боргу становлять субординовані позики з визначеною датою погашення;

5) для позик із визначеною датою погашення початковий строк погашення повинен становити не менш як п’ять років. Не пізніше ніж за рік до дати виплати страховик повинен подати уповноваженому органові для схвалення план, в якому зазначено, як розмір регулятивного капіталу утримуватиметься або буде приведений до достатнього  рівня на дату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якому субординований борг є складовою частиною регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх п’яти років до дати проведення виплати із щорічним зменшенням його первинної вартості не менш ніж на 20 відсотків;

6) субординовані позики, строк погашення яких не визначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови повідомлення уповноваженого органу за п’ять років до початку такого погашення, крім випадків, коли такі позики більше не розглядаються як складова частина регулятивного капіталу чи коли для дострокового погашення потрібна згода уповноваженого органу;

7) страховик повертає кошти за субординованим боргом за умовою договору не раніше ніж через п’ять років. Уповноважений орган може дозволити дострокове повернення коштів за субординованим боргом згідно із заявою страховика, якщо це не призведе до порушення вимог платоспроможності страховика.

10. Сума на позабалансовому рахунку, розмір якої становить не менш як 10 відсотків підсумку активів балансу, враховується при проведенні розрахунку регулятивного капіталу в порядку та в розмірі, встановлених уповноваженим органом.

11. Страховик має достатній рівень регулятивного капіталу, якщо розмір регулятивного капіталу, визначений відповідно до частини восьмої цієї статті, перевищує величину, що розраховується як сума мінімального розміру регулятивного капіталу та встановлених уповноваженим органом додаткових вимог до регулятивного капіталу.

12. Зменшення розміру регулятивного капіталу нижче достатнього рівня є індикатором раннього запобігання можливим проблемам із платоспроможністю і потребує виконання страховиком рекомендацій уповноваженого органу із зазначеного питання або плану фінансового оздоровлення щодо відновлення розміру регулятивного капіталу, загальні вимоги до якого встановлюються уповноваженим органом.

13. У разі зменшення розміру регулятивного капіталу нижче мінімального розміру регулятивного капіталу уповноважений орган застосовує до страховика в установленому порядку заходи впливу.

14. У разі зменшення розміру регулятивного капіталу порівняно зі станом на попередню звітну дату більш як на 10 відсотків страховик повинен надати разом із звітністю уповноваженому органу пояснення щодо такого зменшення.

15. Для забезпечення виконання страховиками зобов’язань щодо окремих класів страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління такими фондами. Положення про зазначені фонди затверджуються уповноваженим органом, якщо інше не передбачено законом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

16. Якщо страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує 10 відсотків суми регулятивного капіталу та технічних резервів, страховик зобов’язаний укласти договір перестрахування за умови, що частина ризику, яка залишається у страховика, не може перевищувати установлених у цій частині обмежень, та забезпечити набрання чинності договором перестрахування не пізніше набрання чинності договором страхування.

17. Вимоги цієї статті застосовуються до перестраховиків, що отримали ліцензію на провадження перестрахової діяльності як виключного виду діяльності, з урахуванням вимог до регулятивного капіталу перестраховика, установлених уповноваженим органом.»

4. Частина друга статті 43 цього Закону застосовується до новоутворених страховиків з дня набрання чинності цим Законом, а до страховиків, які мали такий статус, — через сім років з дня набрання чинності цим Законом.

5. Учасники страхового ринку, визначені пунктами 1, 2, 4, 6 і 7 частини першої статті 8 цього Закону та створені до набрання чинності цим Законом, зобов’язані протягом двох років привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону.

6. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

7. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40—44, ст. 356):

1) частину третю статті 95 доповнити абзацом такого змісту:

“Законом можуть бути встановлені вимоги до положення про створену в Україні філію іноземної юридичної особи, в тому числі щодо повноважень філії набувати права та обов’язки від імені іноземної юридичної особи, бути позивачем та відповідачем у суді.”;

2) у частині першій статті 560 слова “страхова організація” виключити.

8. Частину першу статті 45 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 42—43, ст. 378) доповнити словами “який подає висновки про доцільність ліквідації страховика та пропонує кандидатуру ліквідатора.”

9. У Законі України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 31-32, ст. 263, 2005 р., № 13, ст. 652, № 16, ст. 259, 2006 р., № 27, ст. 234, № 37, ст. 310):

1) частину першу статті 19 доповнити абзацом такого змісту:

         „У разі внесення змін до відомостей про керівника юридичної особи, яка провадить страхову (перестрахову) діяльність, додатково подається  документ про надання письмової згоди на це Уповноваженого органу”;

2) статтю 24 після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:             

        "У разі державної реєстрації юридичної особи, яка має намір провадити страхову (перестрахову) діяльність, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається  документ про надання письмової згоди Уповноваженим органом на призначення голови правління та головного бухгалтера страховика."

        У зв’язку з цим частини восьму — дванадцяту вважати відповідно частинами дев’ятою – тринадцятою.

 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net