Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
23.11.2011 15:13

Проект нової редакції Закону України "Про страхування". Роз.XVIII - XX

Адвокат

Розділ X VIII
ІНСПЕКЦІЙНІ ПЕРЕВІРКИ СТРАХОВИКІВ, СТРАХОВИХ 
ТА/АБО ПЕРЕСТРАХОВИХ БРОКЕРІВ

Стаття 150. Інспекційні перевірки страховиків, страхових 
та/або перестрахових брокерів

1. Кожний страховик є об’єктом проведення перевірки на місціпосадовими особами уповноваженого органу чи аудиторами, призначеними зазначениморганом.

2. Перевірка проводиться з метою визначення рівня безпеки істабільності операцій страховика, достовірності звітності страховика ідотримання страховиком законодавства про страхування, в тому числінормативно-правових актів уповноваженого органу.

3. Перевірка страховиків, страхових посередників проводитьсявідповідно до плану, затвердженого уповноваженим органом. Планова перевіркапроводиться не частіше одного разу на рік. Про проведення такої перевіркиуповноважений орган зобов’язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 10днів до її початку.

4. Страховик зобов’язаний забезпечити посадовим особамуповноваженого органу та іншим уповноваженим ним особам вільний доступ до всіхдокументів та інформації з дотриманням правил цієї статті, а при перевірці намісці — можливість вільного доступу в робочий час в усі приміщення страховика.

5. Керівництво страховика призначає компетентного представникадля надання необхідних документів та пояснень і надає приміщення для роботипрацівників уповноваженого органу.

6. Уповноважений орган може прийняти рішення про проведенняпозапланової перевірки страховика у разі необхідності щодо перевірки фактів,викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірностіпоказників звітності, виконання вимог раніше виданих приписів, за дорученнямправоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевіркидостовірності і правильності укладених договорів страхування і перестрахуваннята у разі надходження інформації від страхувальників про порушення. Такерішення повинне бути підписане головою уповноваженого органу або уповноваженоюним особою.

7. Для здійснення своїх повноважень щодо нагляду уповноваженийорган має право безоплатно одержувати від страховика інформацію про йогодіяльність та пояснення з окремих питань діяльності страховика.

8. Не допускається подання матеріалів про результати перевіркитретім особам у разі, коли у матеріалах перевірки відсутні дані про фактипорушень законодавства.

9. У ході перевірки страховика уповноважений орган має правоперевіряти будь-яку звітність афілійованої особи страховика про взаємовідносиниіз страховиком з метою визначення впливу відносин з афілійованою особою нафінансовий стан страховика. Для проведення перевірки афілійовані особи подаютьуповноваженому органові сприяння відповідно до положень цієї статті в томусамому порядку, що застосовується до страховиків.

Стаття 151. Перевірка осіб, щодо яких уповноважений 
орган провадить наглядову діяльність

1. Уповноважений орган має право проводити перевірку осіб, щодояких провадить наглядову діяльність, з метою дотримання законодавства щодострахової діяльності. Уповноважений орган має право вимагати від таких осібподання будь-якої інформації, необхідної для проведення перевірки. Інспектованіособи зобов’язані подавати уповноваженому органові інформацію за запитом увизначений ним строк.

2. До осіб, які можуть бути об’єктом перевірки уповноваженогооргану, належать:

1) власник істотної участі страховика, якщо уповноважений органвважає, що він не відповідає вимогам, установленим цим Законом щодо істотноїучасті, або негативно впливає на фінансову безпеку і стабільність страховика;

2) особа, що придбала істотну участь у страховику без письмовогодозволу уповноваженого органу.

3. Об’єктом перевірки уповноваженого органу може бути такожособа, щодо якої є достовірна інформація про провадження нею страховоїдіяльності без ліцензії.

Розділ XIX
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ УПОВНОВАЖЕНОГО ОРГАНУ

Стаття 152. Оскарження рішень уповноваженого органу

1. Страховик або інші особи мають право оскаржити в суді вустановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльністьуповноваженого органу чи його посадових осіб, а також рішення тимчасовогоадміністратора та ліквідатора, їх дії чи бездіяльність.

2. Рішення про призначення тимчасового адміністратора аболіквідатора можуть бути оскаржені в суді у разі відсутності підстав, визначенихцим Законом.

3. Оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення абодії.

4. При розгляді в суді справи, порушеної у зв’язку іззастосуванням цього Закону проти уповноваженого органу або його службовця,тимчасового адміністратора або ліквідатора тимчасовий адміністратор, ліквідаторабо спеціаліст, призначений представляти або допомагати тимчасовомуадміністратору або ліквідатору, несуть відповідальність за шкоду, заподіянувнаслідок рішень, дій або бездіяльності, що вчинені згідно з обов’язками таповноваженнями або в ході їх виконання у рамках тимчасової адміністрації аболіквідації страховика, якщо такі дії або бездіяльність були умисними.

5. Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки тимчасовогоадміністратора або ліквідатора, відшкодовується згідно із законодавством,нормативно-правовими актами уповноваженого органу та договорами про страхуваннявідповідальності.

6. Оскарження або інший судовий розгляд, пов’язаний зоскарженням, не зупиняють тимчасову адміністрацію, ліквідацію страховика,здійснення інших оскаржуваних заходів та прийняття рішень.

РозділXX
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крімположень, передбачених пунктами 3—8 цього розділу.

2. Пункт 48 статті 1 щодо філії страховика-нерезидента, абзацдругий частини п’ятої статті 3, статті 42—50, пункт 5 частини четвертої статті 36,частина шістнадцята статті 37, пункт 7 частини третьої статті 145 щодоприйняття рішення про ліквідацію філії страховика-нерезидента набираютьчинності через п’ять років з дня вступу України до Світової організаціїторгівлі.

3. До 1 січня 2016 року для страхових компаній, які отрималиліцензії на провадження страхової діяльності стаття 36 застосовується унаступній редакції:

Стаття 36. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика

1. Платоспроможність страховика забезпечується виконаннямустановлених частиною другою цієї статті вимог до платоспроможності,проведенням уповноваженим органом оцінки їх виконання та його втручанням у разіневиконання таких вимог.

2. Страховик зобов’язаний на будь-яку звітну датудотримуватися таких вимог до платоспроможності:

1) сформувати технічні резерви в порядку, визначеному цимЗаконом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу;

2) мати суму активів, визначених цим Законом категорій дляпокриття в повному обсязі технічних резервів, розраховану в порядку,встановленому уповноваженим органом;

3) мати регулятивний капітал у розмірі не меншому, ніжвстановлений відповідно до вимог цього Закону;

4) виконувати умови щодо взяття участі в централізованихстрахових резервних фондах у випадках, передбачених законодавством.

3 Мінімальний розмір регулятивного капіталу встановлюється якнайбільша з двох величин: мінімальний розмір статутного капіталу страховика( мінімальний розмір гарантійного депозиту — для філіїстраховика-нерезидента) або нормативний запас платоспроможності.

4. Мінімальний розмір статутного капіталу встановлюється врозмірі, еквівалентному:

1) 220млн. грн.. — для страховика, який здійснює класи страхування інші, ніж ті, щоналежать до галузі страхування життя;

2) 330 млн. грн.. —для страховика, який здійснює класи страхування, що належать до галузістрахування життя;

3) 330 млн. грн.. —для страховика, який здійснює страхування великих ризиків, визначених цимЗаконом;

4) 330 млн. грн.. — для перестраховика;

5) мінімальному розмірові гарантійного депозиту — для філіїстраховика-нерезидента.

5.  Нормативнийзапас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класамистрахування іншими, ніж ті, що належать до галузі страхування життя,визначається з урахуванням розміру премій чи внесків за останній календарнийрік, або середнього річного розміру вимог за останні три повні календарі роки.У разі, коли страховики здійснюють страхування виключно за одним чи декількомакласами, передбаченими пунктами 8, 9, 14 частини третьої статті 5 цього Закону,середній річний розмір вимог розраховується за останні сім повних календарнихроків.

Нормативний запасплатоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами іншими,ніж ті, що належать до галузі страхування життя, з урахуванням вимог абзацівсімнадцятого - двадцять першого цієї частини, на будь-яку звітну дату повинендорівнювати більшій з визначених величин, а саме:

перша величина (наоснові премій):

розраховуєтьсязагальна сума премій чи внесків, нарахованих за договорами страхування та задоговорами вхідного перестрахування протягом останнього повного календарногороку; Величина премій, нарахованих щодо класів, передбачених пунктами 11, 12,13  частини третьої статті 5 цьогоЗакону, збільшується на 50%.

з отриманої сумивираховується загальна сума премій чи внесків, повернутих страхувальникам таперестрахувальникам протягом останнього повного календарного року та загальнасума відрахувань у централізовані страхові резервні фонди, що виникають щодопремій чи внесків, які використовуються для розрахунку, та загальна сума податків, що нараховується на такіпремії або внески;

до подальшогорозрахунку використовується більша з величин: або отримана сума, або сумабрутто зароблених страхових премій протягом останнього повного календарногороку; при цьому сума брутто зароблених страхових премій за цей періодрозраховується шляхом збільшення загальної суми страхових премій чи внесків,нарахованих за договорами страхування, співстрахування та за договорами вх ідного перестрахування, на суму резервівнезароблених премій станом на початок цього періоду і зменшення на загальнусуму премій чи внесків, повернутих страхувальникам та перестрахувальникампротягом цього періоду, та на суму резервів незароблених премій станом накінець цього періоду;

величина, одержана утакий спосіб, ділиться на дві частини: перша частина розміром до 500 млн.грн.включно станом на кінець останнього повного календарного року,  друга частина становить решту;18 відсотків і 16 відсотків зазначених частин відповідно підраховуються ідодаються;

підрахована сумамножиться на коефіцієнт, що розраховується як відношення суми вимог за останнітри повні календарні роки, зменшеної на суми, що компенсовані (компенсуються)перестраховиками за  останні три повнікалендарні роки, до суми вимог за останні три повні календарні роки; такийкоефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,5; при цьому сума вимог розраховуєтьсяшляхом збільшення загальної суми нарахованих протягом цього періоду страховихвиплат на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на кінецьцього періоду і зменшення на суму резервів заявлених, але не врегульованихзбитків станом на початок цього періоду;

друга величина (наоснові вимог):

розраховуєтьсязагальна сума виплат, нарахованих за договорами страхування (без вирахуваннясуми виплат, сплачених перестраховиками і ретроцесіонерами) протягом періодів,визначених абзацом першим цієї частини;

до отриманої сумидодається сума виплат, нарахованих за договорами перестрахування зперестрахувальниками, протягом періодів, визначених абзацом першим цієїчастини;

до отриманої сумидодається сума резервів збитків за договорами страхування та за договорамиперестрахування з перестрахувальниками станом на кінець останнього повногокалендарного року;

із суми, щозалишилася, вираховується сума резервів збитків за договорами страхування та задоговорами перестрахування з перестрахувальниками станом на початок періодів,визначених абзацом першим цієї частини;

з отриманої сумивираховуються суми, отримані шляхом реалізації страховиком права вимоги до осіб,відповідальних за заподіяний збиток, та шляхом набуття страховиком прававласності на застраховане майно протягом періодів, визначених абзацом першимцієї частини;

одна третина чи однасьома суми (відповідно до періодів, визначених абзацом першим цієї частини),одержаної у такий спосіб, ділиться на дві частини: перша частина розміром до350 млн.грн. включно станом на кінець останнього повного календарного року,друга частина становить решту; 26 відсотків і 23 відсотки зазначених частинвідповідно підраховуються і додаються.

підрахована сумамножиться на коефіцієнт, що розраховується як відношення суми вимог за останнітри повні календарні роки, зменшеної на суми, що компенсовані (компенсуються)перестраховиками за останні три повні календарні роки, до суми вимог за останнітри повні календарні роки; такий коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,5; прицьому сума вимог розраховується шляхом збільшення загальної суми нарахованихпротягом цього періоду страхових виплат на суму резервів заявлених, але неврегульованих збитків станом на кінець цього періоду і зменшення на сумурезервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на початок цьогоперіоду.

 

Нормативнийзапас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами,що належать до галузі страхування життя, на будь-яку звітну дату дорівнюєвеличині, яка визначається як сума результату множення загальної величиниматематичного резерву на коефіцієнт 0,05 та результату множення загальноївеличини резерву за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційнимифондами, на коефіцієнт 0,01.

6. Розмір регулятивного капіталу страховика визначається якчастина в активах, вимоги до яких встановлено частиною сьомою цієї статті, щозалишається після вирахування зобов’язань, вимоги до яких встановлено частиноюдесятою цієї статті.

7. Сума активів, що приймається до розрахунку регулятивногокапіталу, визначається як сума окремих статей активів балансу та сум напозабалансових рахунках з огляду на такі особливості:

1) активи, обтяжені іншими зобов’язаннями, ніж зобов’язанняза договорами страхування, перестрахування та співстрахування, враховуються врозмірі, що не перевищує балансової вартості таких зобов’язань;

2) активи, якими представлені технічні резерви,враховуються в загальному розмірі, що не перевищує розміру технічних резервів зурахуванням суми часток перестраховиків;

3)  активи,якими відповідно до законодавства можуть бути представлені технічні резерви(крім прав вимоги до перестраховиків та активів, зазначених у пункті 1 цієїчастини якими представлені технічні резерви), враховуються в розмірі,зменшеному на суми, які враховані в пункті 2 цієї частини;

4) права вимоги до перестраховиків враховуються лише ускладі активів, якими представлені технічні резерви, з огляду на встановлені обмеженнящодо такого представлення;

5)  інші активи, крім зазначених у пункті —3 цієї частини,беруться до розрахунку в розмірі, встановленому нормативно-правовими актамиуповноваженого органу, з огляду на те, що не враховується:

а) вартість нематеріальних активів;

б) довгострокова дебіторська заборгованість;

в) Гудвіл;

г) вартість інших необоротних активів;

д) вартість запасів;

е) вартість векселів;

є) дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги,строк якої перевищує три місяці;

ж) дебіторська заборгованість за виданими авансами;

з) інша поточна дебіторська заборгованість;

і) інші оборотні активи;

й) витрати майбутніх періодів.

к) вартість інших цінних паперів, якщо такі цінні папери непройшли відповідно до норм законодавства процедуру лістингу на фондовій біржі,не були внесені до біржового реєстру, не перебувають в обігу на фондовій біржі;

6)  для проведення розрахунку регулятивного капіталууповноважений орган може вимагати застосування страховиками лише певного методупроведення оцінки активів із числа передбачених стандартами бухгалтерськогообліку та фінансової звітності;

7) суми, що обліковуються на позабалансових рахунках,можуть бути враховані при проведенні розрахунку регулятивного капіталувідповідно до вимог частини дванадцятої цієї статті.

8. Сума зобов’язань, що приймається для проведеннярозрахунку регулятивного капіталу, визначається в розмірі суми зобов’язань забалансом з урахуванням суми часток перестраховиків у технічних резервах,зменшеної на суму субординованого боргу, що відповідає вимогам частини девятоїцієї статті, та збільшеної на суми на позабалансових рахунках, що враховуютьсявідповідно до вимог частини десятої цієї статті.

9. На вимогу страховика та за наявності наданих нимпідтверджень уповноважений орган може видати дозвіл щодо неврахування в складізобов’язань при визначенні регулятивного капіталу суми субординованого боргу(але не більше ніж 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу),що відповідає таким вимогам:

1) кошти за субординованим боргом сплачено страховику уповному обсязі;

2) у договорі про одержання субординованого боргу міститьсяположення, згідно з яким у разі банкрутства або ліквідації страховика кошти засубординованим боргом повертаються лише після задоволення вимог усіх іншихкредиторів такого страховика;

3) договір про надання субординованого боргу може бутизмінений лише після погодження з уповноваженим органом;

4) не більше 25 відсотків такого субординованого боргустановлять субординовані позики з визначеною датою погашення;

5) для позик із визначеною датою погашення початковий строкпогашення повинен становити не менш як п’ять років. Не пізніше ніж за рік додати виплати страховик повинен подати уповноваженому органові для схваленняплан, в якому зазначено, як розмір регулятивного капіталу утримуватиметься абобуде приведений до достатнього  рівня надату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якомусубординований борг є складовою частиною регулятивного капіталу, поступовозменшується протягом останніх п’яти років до дати проведення виплати ізщорічним зменшенням його первинної вартості не менш ніж на 20 відсотків;

6) субординовані позики, строк погашення яких невизначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови повідомленняуповноваженого органу за п’ять років до початку такого погашення, крімвипадків, коли такі позики більше не розглядаються як складова частинарегулятивного капіталу чи коли для дострокового погашення потрібна згодауповноваженого органу;

7) страховик повертає кошти за субординованим боргом заумовою договору не раніше ніж через п’ять років. Уповноважений орган можедозволити дострокове повернення коштів за субординованим боргом згідно іззаявою страховика, якщо це не призведе до порушення вимог платоспроможностістраховика.

10. Сума на позабалансовому рахунку, розмір якої становитьне менш як 10 відсотків підсумку активів балансу, враховується при проведеннірозрахунку регулятивного капіталу в порядку та в розмірі, встановленихуповноваженим органом.

11. Страховик має достатній рівень регулятивного капіталу,якщо розмір регулятивного капіталу, визначений відповідно до частини восьмоїцієї статті, перевищує величину, що розраховується як сума мінімального розмірурегулятивного капіталу та встановлених уповноваженим органом додаткових вимогдо регулятивного капіталу.

12. Зменшення розміру регулятивного капіталу нижчедостатнього рівня є індикатором раннього запобігання можливим проблемам ізплатоспроможністю і потребує виконання страховиком рекомендацій уповноваженогооргану із зазначеного питання або плану фінансового оздоровлення щодовідновлення розміру регулятивного капіталу, загальні вимоги до якоговстановлюються уповноваженим органом.

13. У разі зменшення розміру регулятивного капіталу нижчемінімального розміру регулятивного капіталу уповноважений орган застосовує достраховика в установленому порядку заходи впливу.

14. У разі зменшення розміру регулятивного капіталупорівняно зі станом на попередню звітну дату більш як на 10 відсотків страховикповинен надати разом із звітністю уповноваженому органу пояснення щодо такогозменшення.

15. Для забезпечення виконання страховиками зобов’язаньщодо окремих класів страхування страховики можуть утворювати централізованістрахові резервні фонди та органи, які здійснюють управління такими фондами.Положення про зазначені фонди затверджуються уповноваженим органом, якщо іншене передбачено законом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондівможуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власнихкоштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованихстрахових резервних фондів.

16. Якщо страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує10 відсотків суми регулятивного капіталу та технічних резервів, страховикзобов’язаний укласти договір перестрахування за умови, що частина ризику, яказалишається у страховика, не може перевищувати установлених у цій частиніобмежень, та забезпечити набрання чинності договором перестрахування не пізнішенабрання чинності договором страхування.

17. Вимоги цієї статті застосовуються до перестраховиків,що отримали ліцензію на провадження перестрахової діяльності як виключного видудіяльності, з урахуванням вимог до регулятивного капіталу перестраховика,установлених уповноваженим органом.»

4. Частина друга статті 43 цього Закону застосовується доновоутворених страховиків з дня набрання чинності цим Законом, а достраховиків, які мали такий статус, — через сім років з дня набрання чинностіцим Законом.

5. Учасники страхового ринку, визначені пунктами 1, 2, 4, 6 і 7частини першої статті 8 цього Закону та створені до набрання чинності цимЗаконом, зобов’язані протягом двох років привести свою діяльність увідповідність з вимогами цього Закону.

6. До приведення законодавства у відповідність з цим Закономзакони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що несуперечить цьому Закону.

7. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної РадиУкраїни, 2003 р., № 40—44, ст. 356):

1) частину третю статті 95 доповнити абзацом такого змісту:

“Законом можуть бути встановлені вимоги до положення простворену в Україні філію іноземної юридичної особи, в тому числі щодоповноважень філії набувати права та обов’язки від імені іноземної юридичноїособи, бути позивачем та відповідачем у суді.”;

2) у частині першій статті 560 слова “страхова організація”виключити.

8. Частину першу статті 45 Закону України “Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості ВерховноїРади України, 1999 р., № 42—43, ст. 378) доповнити словами “який подає висновкипро доцільність ліквідації страховика та пропонує кандидатуру ліквідатора.”

9. У Законі України „Про державну реєстрацію юридичних осіб тафізичних осіб-підприємців” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 31-32,ст. 263, 2005 р., № 13, ст. 652, № 16, ст. 259, 2006 р., № 27, ст. 234, № 37,ст. 310):

1) частину першу статті 19 доповнити абзацом такого змісту:

         „У разі внесеннязмін до відомостей про керівника юридичної особи, яка провадить страхову(перестрахову) діяльність, додатково подається документ про надання письмової згоди на це Уповноваженого органу”;

2) статтю 24 після частини сьомої доповнити новою частиноютакого змісту:             

        "У разідержавної реєстрації юридичної особи, яка має намір провадити страхову(перестрахову) діяльність, крім документів, які передбачені частиною першоюцієї статті, додатково подається документ про надання письмової згоди Уповноваженим органом напризначення голови правління та головного бухгалтера страховика."

        У зв’язку з цимчастини восьму — дванадцяту вважати відповідно частинами дев’ятою –тринадцятою.

 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net