Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.

22.04.2013 18:00

Отчуждение имущества стоимостью 50 % имущества юрлица

Ольга Льодіна Юрист

Ответ на вопрос "Является ли решение об отчуждения имущества юридического лица на сумму, которая составляет пятьдесят и более процентов имущества такого лица, исключительной компетенцией высшего органа управления?" однозначный в отношении акционерных обще

Ответ на вопрос "Является ли решение об отчуждения имущества юридического лица на сумму, которая составляет пятьдесят и более процентов имущества такого лица, исключительной компетенцией высшего органа управления?" однозначный в отношении акционерных обществ (там порог полномочий исполнительного органа даже ниже - 10 %). А как обстоит дело с юридическими лицами других организационно-правовых форм? Давайте рассмотрим подробнее.

Уставами многих юридических лиц ^{^[1]} предусмотрено, что решение об отчуждения имущества общества на сумму, которая составляет пятьдесят и более процентов имущества общества, относится к исключительной компетенции высшего органа управления.

Читайте такожГроші з лиманів. Нові гравці заходять до унікального бізнесу марикультури Кому українці платять за воду. Десятка найприбутковіших виробників води Бізнес-тиждень: На що піде $60 млрд допомоги США і що врятує від аварійних відключень електроенергії

Существует ли ограничение полномочий исполнительного органа на заключение сделок в привязке к стоимости активов такого юридического лица, если это прямо не предусмотрено учредительными документами юридического лица? (т.е. является ли заключение таких сделок исключительной компетенцией высшего органа управления?)

Для тех, у кого нет времени читать пояснение, сразу озвучу свою рекомендацию.

Рекомендация: независимо от содержания учредительных документов (в отношении компетенции исполнительного органа) проверять финансовую отчетность контрагента и в случае, если цена договора составляет пятьдесят и более процентов имущества контрагента,– требовать протокол высшего органа управления, которым оформлено решение на заключение такой сделки.

Пояснения

Указанная рекомендация обусловлена тем, что согласно абз. 2 ч. 2 ст. 98 ГК Украины решение, в частности, об отчуждении имущества общества на сумму, которая представляет пятьдесят и больше проценты имущества общества принимаются (высшим органом управления) большинством не менее чем в 3/4 голосов, если иное не установлено законом.

Однако приведенная норма прямо не указывает, что решение об отчуждение имущества на указанную сумму относится к исключительной компетенции высшего органа управления, и допускает двойную трактовку (обе трактовки нашли свое отображение в судебной практике), а именно:

1) Принятие решений по указанному вопросу относится к исключительной компетенции высшего органа управления (на подтверждение указанной позиции см. Постановление ВХСУ от 08.07. 2008 р. № 37/589[2][1], Письмо Верховного Суда от 01.08.2007 "Практика рассмотрения судами корпоративных споров" – в письме речь идет об акционерном обществе, но разъяснение дано до вступления в силу Закона Украины «Об акционерных обществах»[2]).

(Интересным является тот факт, что, учитывая ст. 59 Закона Украины «О хозяйственных обществах», нормы которой являются специальными по отношению нормам ГК Украины, указанное решение может приниматься простым большинством участников ООО, некоторые государственные регистраторы даже отказываются регистрировать уставы, в которых указано, что данный впорос принимается ? голосов участников).

2) указанная норма только порядок принятие решений, т.е. данной нормой урегулирован процедурный вопрос: решение по соответствующему вопросу считается принятым, если за него проголосовало определенное количество участников (см. Постановление ВХСУ от 13.12.2005 № 2-20/8724-2005 [3] , Постановление Верховного Суда от 10.04.2012 № 3-16гс12 [4] , Постановление ВХСУ от 23.05.2012 № 2/261 [5] ).

Дабы избежать указанной двусмысленности в уставы многих юридических лиц включено положение о том, что решение об отчуждения имущества общества на сумму, которая составляет пятьдесят и более процентов имущества общества, относится к исключительной компетенции высшего органа управления.

Но даже если указанное положение отсутствует в уставе контрагента, учитывая противоречивую судебную практику, моя вышеуказанная рекомендация релевантна (в случае если цена договора составляет пятьдесят и более процентов имущества контрагента,– требовать протокол высшего органа управления, которым оформлено решение на заключение такой сделки).

Стоит также принять во внимание, что к имуществу суды в большинстве случаев относят не только «физическое» имущество, но и деньги и имущественные требования. Например, в постановлении ВХСУ от 18.01.2011 г. по делу № 16/47 предметом рассмотрения является признание договора недействительным на основании превышения компетенции исполнительного органа, который заключил договор аренды (иск подало юридическое лицо-арендодатель, чей исполнительный орган заключил такой договор без решения высшего органа управления).

Возможные негативные последствия при заключении исполнительным органом сделки на указанную сумму без принятия соответствующего решения высшего органа управления

Такая сделка может быть признана недействительной на основании ч. 3 ст. 215, ч 2 ст. 203, абз. 2 ч. 2 ст. 98 ГК Украины.

Последствием признания сделки недействительной будет двусторонняя реституция.

Сама по себе двусторонняя реституция не так плоха, но… многие юристы неоднократно сталкивались с проблематичностью истребования денег (имущества) у недобросовестного контрагента. Это может быть особо проблематично при наличии дела о банкротстве такого контрагента.

В тоже время, по мнению автора, вероятность признания сделки на указанном основании достаточно невысока.

В случае если контрагент оспаривает сделку на основании указанной нормы и отсутствия решения его высшего органа управления, можно вспомнить о ч. 3 ст. 92 Гражданского кодекса Украины. Согласно указанной норме в отношениях с третьими лицами ограничения полномочий касательно представительства юридического лица не имеет юридической силы, кроме случаев, когда юридическое лицо докажет, что третье лицо знало или согласно всем обстоятельствам не могло не знать о таких ограничениях. О необходимости применения указанной нормы при возникновении споров о признании сделок недействительными указывается, в частности, в п. 42 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.10.2008 № 13 «О практике рассмотрения судами корпоративных споров» и в п. Рекомендациях Высшего хозяйственного суда Украины от 28.12.2007 № 04-5/14 «О практике применения законодательства в рассмотрении дел, возникающих из корпоративных отношений».

Также стоит обратить внимание, что последующее одобрение сделки, в т.ч. осуществленное исполнительным органом, заключившим такую сделку с превышением полномочий, делает действительной такую сделку с момента ее заключения (см. п. 9.2 Разъяснения Высшего арбитражного суда Украины от 12.03.1999 № 02-5/111 «О некоторых вопросах практики решения споров, связанных с признанием сделок недействительными», постановление ВХСУ от 18.01.2011 г. по делу № 16/47).

[1] АО здесь и далее рассматриваться не будут, как указывалось ранее, автор считает, что нормы Закона Украины «Об акционерных обществах» дают однозначный ответ на заданный выше вопрос.

[2] Далее в примечаниях идут цитаты с документов, на которые в тексте сделаны ссылки.

[1] Рішення щодо відчуження майна товариства на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства приймається більшістю у 3/4 голосів загальними зборами акціонерів ЗАТ «Водограй-Рівне» (ч. 2 ст. 98 ЦК України).

За наявними матеріалами справи, Господарський суд м. Києва, було встановлено, що Загальні збори акціонерів ЗАТ «Водограй-Рівне» рішень щодо відчуження майна товариства не приймало та не уповноважувало голову правління створювати юридичні особи, а тому голова правління ЗАТ «Водограй-Рівне»діяла з перевищенням меж своєї компетенції та не маючи на це повноважень прийняла рішення щодо відчуження майна товариства та передала його до статутного капіталу ТОВ «Водограй-Джерело».

[2] Господарським судам необхідно враховувати, що рішення, прийняті наглядовою радою з перевищенням повноважень, зокрема, з питань, що належить до виключної компетенції загальних зборів учасників (акціонерів) товариства, повинні визнаватися недійсними.

Так, у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27 червня 2006 р. за касаційним поданням Генерального прокурора України та касаційною скаргою ВАТ "Оріана" на постанову Вищого господарського суду України від 22 березня 2006 р. у справі за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ФДМУ і ВАТ "Оріана" до ЗАТ "Лукор" про визнання недійсним рішення спостережної ради ЗАТ "Лукор" від 31 січня 2005 р. встановлено, що рішення про передачу майна ЗАТ "Лукор" до статутного фонду ТОВ "Карпатнафтохім" мали право приймати загальні збори акціонерів, а не спостережна рада, оскільки зазначеним рішенням спостережна рада здійснила відчуження майна ЗАТ "Лукор" на користь іншої особи. А відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК рішення загальних зборів учасників про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів.

[3] Виходячи з системного аналізу частини 2 ст. 98 ЦК України, вбачається, що рішення, зокрема, про відчуження майна товариства на суму п’ятдесят і більше відсотків майна товариства приймається більшістю не менше як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом. Тобто, у наведеній нормі йдеться про те, що на відміну від загального порядку прийняття рішень загальними зборами учасників товариства - проста більшість голосів –по деяким питанням необхідна більшість у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законодавством. Таким чином, нормою, якою позивач обґрунтував свої вимоги, а суди першої та апеляційної інстанцій - рішення по даній справі, врегульовано лише процедурне питання діяльності загальних зборів учасників товариства, а не питання компетенції цього органу. Разом з тим, компетенція вищого органу акціонерного товариства –загальних зборів акціонерів визначена іншою нормою - ст. 159 ЦК України, яка не передбачає таких повноважень, як затвердження (дача згоди) на укладення угод на суму, що перевищує 50 і більше відсотків майна акціонерного товариства. Отже, вказане питання не відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства.

Аналогічна оцінка змісту ст.ст. 98 та 159 ЦК України надана у постанові Вищого господарського суду України від 13 грудня 2005 року у справі № 2-20/8724-2005, за якою Верховний Суд України відмовив в порушенні провадження з перегляду. Наведена позиція співпадає також і з науковим висновком, долученим до матеріалів справи під час її розгляду Верховним Судом України в порядку частини 2 ст.111-22 ГПК України (а. с. 285-289, том 8).

[4] Ч. 1 ст. 98 ЦК України передбачає право загальних зборів приймати рішення у всіх питаннях діяльності товариства, у тому числі і тих, що віднесені до компетенції інших органів, але це не є підставою вважати, що вказана норма встановлює коло питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів; ця норма надає право загальним зборам приймати рішення з будь-яких питань та встановлює порядок (якщо законом не встановлено іншого порядку), прийняття рішень із питань внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства.

[5] Дело о гостинице «Мир» ;)

Виходячи з системного аналізу частини 2 ст. 98 ЦК України, вбачається, що рішення, зокрема, про відчуження майна товариства на суму п’ятдесят і більше відсотків майна товариства приймається більшістю не менше як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом. Тобто, у наведеній нормі йдеться про те, що на відміну від загального порядку прийняття рішень загальними зборами учасників товариства - проста більшість голосів –по деяким питанням необхідна більшість у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законодавством. Таким чином, нормою, якою позивач обґрунтував свої вимоги, а суди першої та апеляційної інстанцій - рішення по даній справі, врегульовано лише процедурне питання діяльності загальних зборів учасників товариства, а не питання компетенції цього органу. Разом з тим, компетенція вищого органу акціонерного товариства –загальних зборів акціонерів визначена іншою нормою - ст. 159 ЦК України, яка не передбачає таких повноважень, як затвердження (дача згоди) на укладення угод на суму, що перевищує 50 і більше відсотків майна акціонерного товариства. Отже, вказане питання не відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства.

Таким чином, підстави для визнання спірних угод недійсними з мотиву порушення сторонами вимог частини 2 ст. 98 ЦК України відсутні.