Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.

22.04.2013 18:00

Отчуждение имущества стоимостью 50 % имущества юрлица

Ольга Льодіна Юрист

Ответ на вопрос "Является ли решение об отчуждения имущества юридического лица на сумму, которая составляет пятьдесят и более процентов имущества такого лица, исключительной компетенцией высшего органа управления?" однозначный в отношении акционерных обще

Ответна вопрос "Является ли решение оботчуждения имущества юридического лица на сумму, которая составляет пятьдесят иболее процентов имущества такого лица, исключительной компетенцией высшегооргана управления?" однозначный в отношении акционерных обществ (тампорог полномочий исполнительного органа даже ниже - 10 %). А как обстоит дело сюридическими лицами других организационно-правовых форм? Давайте рассмотримподробнее.

Уставамимногих юридических лиц^{^[1]}предусмотрено, что решение об отчуждения имущества общества на сумму,которая составляет пятьдесят и более процентов имущества общества, относится кисключительной компетенции высшего органа управления.

Читайте також11 млрд доларів тому, кого немає. На що просила гроші Україна в Берліні Чим відрізняється військовий рекрутинг від мобілізації Криза мобільного зв’язку. Скільки коштуватиме подовження зв'язку під час відключень

Существует ли ограничение полномочий исполнительногооргана на заключение сделок в привязке к стоимости активов такого юридическоголица, если это прямо не предусмотрено учредительными документами юридическоголица? (т.е. является ли заключение таких сделокисключительной компетенцией высшего органа управления?)

Для тех, у кого нет временичитать пояснение, сразу озвучу свою рекомендацию.

Рекомендация: независимо от содержания учредительных документов (в отношениикомпетенции исполнительного органа)проверятьфинансовую отчетность контрагента и в случае, если цена договора составляетпятьдесят и более процентов имущества контрагента,– требовать протокол высшего органауправления, которым оформлено решение на заключение такой сделки.

Пояснения

Указанная рекомендацияобусловлена тем, что согласно абз. 2 ч. 2 ст. 98 ГК Украины решение, вчастности, об отчуждении имущества общества на сумму, которая представляетпятьдесят и больше проценты имущества общества принимаются (высшим органомуправления) большинством не менее чем в 3/4 голосов, если иное не установленозаконом.

Однако приведенная норма прямоне указывает, что решение об отчуждение имущества на указанную суммуотносится к исключительной компетенции высшего органа управления, и допускаетдвойную трактовку (обе трактовки нашли свое отображение в судебной практике), аименно:

1) Принятиерешений по указанному вопросу относится к исключительной компетенции высшегооргана управления (на подтверждение указанной позиции см. ПостановлениеВХСУ от 08.07. 2008 р. № 37/589[2][1],Письмо Верховного Суда от 01.08.2007 "Практика рассмотрения судамикорпоративных споров" – в письме речь идет об акционерном обществе, норазъяснение дано до вступления в силу Закона Украины «Об акционерных обществах»[2]).

(Интереснымявляется тот факт, что, учитывая ст. 59 Закона Украины «О хозяйственных обществах»,нормы которой являются специальными по отношению нормам ГК Украины,указанное решение может приниматься простым большинством участников ООО,некоторые государственные регистраторы даже отказываются регистрировать уставы,в которых указано, что данный впорос принимается ? голосов участников).

2) указаннаянорма только порядок принятие решений, т.е. данной нормой урегулированпроцедурный вопрос: решение по соответствующему вопросу считается принятым,если за него проголосовало определенное количество участников (см.Постановление ВХСУ от 13.12.2005 № 2-20/8724-2005[3], ПостановлениеВерховного Суда от 10.04.2012 № 3-16гс12[4], Постановление ВХСУ от23.05.2012 № 2/261 [5]).

Дабы избежать указаннойдвусмысленности в уставы многих юридических лиц включено положение о том, чторешение об отчуждения имущества общества на сумму, которая составляет пятьдесяти более процентов имущества общества, относится к исключительной компетенциивысшего органа управления.

Но даже если указанное положениеотсутствует в уставе контрагента, учитывая противоречивую судебную практику,моя вышеуказанная рекомендация релевантна (в случае если цена договорасоставляет пятьдесят и более процентов имущества контрагента,– требоватьпротокол высшего органа управления, которым оформлено решение на заключениетакой сделки).

Стоит также принять во внимание,что к имуществу суды в большинстве случаев относят не только «физическое»имущество, но и деньги и имущественные требования. Например, впостановлении ВХСУ от 18.01.2011 г. по делу № 16/47 предметомрассмотрения является признание договора недействительным на основаниипревышения компетенции исполнительного органа, который заключил договор аренды (искподало юридическое лицо-арендодатель, чей исполнительный орган заключил такойдоговор без решения высшего органа управления).

Возможные негативные последствия при заключении исполнительныморганом сделки на указанную сумму без принятия соответствующего решения высшегооргана управления

Такая сделка может быть признананедействительной на основании ч. 3 ст. 215, ч 2 ст. 203, абз. 2 ч. 2 ст. 98 ГКУкраины.

Последствием признания сделкинедействительной будет двусторонняя реституция.

Сама по себе двусторонняяреституция не так плоха, но… многие юристы неоднократно сталкивались спроблематичностью истребования денег (имущества) у недобросовестногоконтрагента. Это может быть особо проблематично при наличии дела о банкротстветакого контрагента.

В тоже время, по мнению автора,вероятность признания сделки на указанном основании достаточно невысока.

В случае если контрагентоспаривает сделку на основании указанной нормы и отсутствия решения его высшегооргана управления, можно вспомнить о ч. 3 ст. 92 Гражданского кодекса Украины.Согласно указанной норме в отношениях с третьими лицами ограничения полномочийкасательно представительства юридического лица не имеет юридической силы, кромеслучаев, когда юридическое лицо докажет, что третье лицо знало или согласновсем обстоятельствам не могло не знать о таких ограничениях. О необходимостиприменения указанной нормы при возникновении споров о признании сделокнедействительными указывается, в частности, в п. 42 Постановления ПленумаВерховного Суда Украины от 24.10.2008 № 13 «О практике рассмотрения судамикорпоративных споров» и в п. Рекомендациях Высшего хозяйственного суда Украины от28.12.2007 № 04-5/14 «О практике применения законодательства в рассмотрениидел, возникающих из корпоративных отношений».

Также стоит обратить внимание,что последующее одобрение сделки, в т.ч. осуществленное исполнительным органом,заключившим такую сделку с превышением полномочий, делает действительной такуюсделку с момента ее заключения (см. п. 9.2 Разъяснения Высшего арбитражногосуда Украины от 12.03.1999 № 02-5/111 «О некоторых вопросах практики решенияспоров, связанных с признанием сделок недействительными», постановление ВХСУ от18.01.2011 г. по делу № 16/47).

[1] АО здесь и далее рассматриватьсяне будут, как указывалось ранее, автор считает, что нормы Закона Украины «Обакционерных обществах» дают однозначный ответ на заданный выше вопрос.

[2] Далее в примечаниях идут цитатыс документов, на которые в тексте сделаны ссылки.

[1]Рішення щодо відчуження майна товариства насуму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства приймаєтьсябільшістю у 3/4 голосів загальними зборами акціонерів ЗАТ «Водограй-Рівне» (ч.2 ст. 98 ЦК України).

За наявними матеріалами справи,Господарський суд м. Києва, було встановлено, що Загальні збори акціонерівЗАТ «Водограй-Рівне» рішень щодо відчуження майна товариства не приймало та неуповноважувало голову правління створювати юридичні особи, а тому головаправління ЗАТ «Водограй-Рівне»діяла з перевищенням меж своєї компетенції та немаючи на це повноважень прийняла рішення щодо відчуження майна товариства тапередала його до статутного капіталу ТОВ «Водограй-Джерело».

[2] Господарським судам необхідновраховувати, що рішення, прийняті наглядовою радою з перевищенням повноважень,зокрема, з питань, що належить до виключної компетенції загальних зборівучасників (акціонерів) товариства, повинні визнаватися недійсними.

Так, упостанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27червня 2006 р. за касаційним поданням Генерального прокурора України та касаційноюскаргою ВАТ "Оріана" на постанову Вищого господарського суду Українивід 22 березня 2006 р. у справі за позовом Першого заступника прокурораІвано-Франківської області в інтересах держави в особі ФДМУ і ВАТ"Оріана" до ЗАТ "Лукор" про визнання недійсним рішенняспостережної ради ЗАТ "Лукор" від 31 січня 2005 р. встановлено, щорішення про передачу майна ЗАТ "Лукор" до статутного фонду ТОВ"Карпатнафтохім" мали право приймати загальні збори акціонерів, а неспостережна рада, оскільки зазначеним рішенням спостережна рада здійснилавідчуження майна ЗАТ "Лукор" на користь іншої особи. А відповіднодо абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК рішення загальних зборів учасників про відчуженнямайна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майнатовариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів.

[3] Виходячи з системного аналізучастини 2 ст. 98 ЦК України, вбачається, що рішення, зокрема, про відчуженнямайна товариства на суму п’ятдесят і більше відсотків майна товаристваприймається більшістю не менше як у ѕ голосів, якщо інше не встановленозаконом. Тобто, у наведеній нормі йдеться про те, що на відміну від загальногопорядку прийняття рішень загальними зборами учасників товариства - простабільшість голосів –по деяким питанням необхідна більшість у ѕ голосів, якщоінше не встановлено законодавством. Таким чином, нормою, якою позивачобґрунтував свої вимоги, а суди першої та апеляційної інстанцій - рішення поданій справі, врегульовано лише процедурне питання діяльності загальнихзборів учасників товариства, а не питання компетенції цього органу. Разом зтим, компетенція вищого органу акціонерного товариства –загальних зборівакціонерів визначена іншою нормою - ст. 159 ЦК України, яка не передбачає такихповноважень, як затвердження (дача згоди) на укладення угод на суму, щоперевищує 50 і більше відсотків майна акціонерного товариства. Отже, вказанепитання не відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерноготовариства.

Аналогічнаоцінка змісту ст.ст. 98 та 159 ЦК України надана у постанові Вищогогосподарського суду України від 13 грудня 2005 року у справі № 2-20/8724-2005,за якою Верховний Суд України відмовив в порушенні провадження з перегляду.Наведена позиція співпадає також і з науковим висновком, долученим до матеріалівсправи під час її розгляду Верховним Судом України в порядку частини 2ст.111-22 ГПК України (а. с. 285-289, том 8).

[4] Ч. 1 ст. 98 ЦК України передбачає правозагальних зборів приймати рішення у всіх питаннях діяльності товариства, у томучислі і тих, що віднесені до компетенції інших органів, але це не є підставоювважати, що вказана норма встановлює коло питань, віднесених до виключноїкомпетенції загальних зборів; ця норма надає право загальним зборам прийматирішення з будь-яких питань та встановлює порядок (якщо законом не встановленоіншого порядку), прийняття рішень із питань внесення змін до статутутовариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більшевідсотків майна товариства.

[5]Дело о гостинице «Мир» ;)

Виходячи з системного аналізу частини 2 ст. 98 ЦКУкраїни, вбачається, що рішення, зокрема, про відчуження майна товариства насуму п’ятдесят і більше відсотків майна товариства приймається більшістю неменше як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом. Тобто, у наведенійнормі йдеться про те, що на відміну від загального порядку прийняття рішеньзагальними зборами учасників товариства - проста більшість голосів –по деякимпитанням необхідна більшість у ѕ голосів, якщо інше не встановленозаконодавством. Таким чином, нормою, якою позивач обґрунтував свої вимоги,а суди першої та апеляційної інстанцій - рішення по даній справі, врегульованолише процедурне питання діяльності загальних зборів учасників товариства, а непитання компетенції цього органу. Разом з тим, компетенція вищого органуакціонерного товариства –загальних зборів акціонерів визначена іншою нормою -ст. 159 ЦК України, яка не передбачає таких повноважень, як затвердження (дачазгоди) на укладення угод на суму, що перевищує 50 і більше відсотків майнаакціонерного товариства. Отже, вказане питання не відноситься до виключноїкомпетенції загальних зборів акціонерного товариства.

Аналогічна оцінка змісту ст.ст. 98 та 159 ЦК України надана упостанові Вищого господарського суду України від 13 грудня 2005 року у справі №2-20/8724-2005, за якою Верховний Суд України відмовив в порушенні провадженняз перегляду. Наведена позиція співпадає також і з науковим висновком, долученимдо матеріалів справи під час її розгляду Верховним Судом України в порядку частини2 ст.111-22 ГПК України (а. с. 285-289, том 8).

Таким чином, підстави для визнання спірних угод недійсними змотиву порушення сторонами вимог частини 2 ст. 98 ЦК України відсутні.

Усі матеріали автора