Право користування водоймою – оренда водного об’єкта чи землі?

Економіка не буде чекати, поки законотворці узгодять положення двох кодексів. А виділення землі під водними об’єктами так чи інакше триває.

Наше законодавство містить багато різночитань і неоднозначних моментів, які ставлять складні питання не лише перед звичайними громадянами, але й перед юристами, законодавцями та й самими державними органами, які здійснюють регулювання тієї чи іншої сфери. Тож продовжую цикл статей, присвячений проблемам земельного законодавства.

Разом чи окремо

Довгий час оформлення права користування водоймами та земельними ділянками під ними в Україні проводилось окремо. Оренда водного дзеркала посвідчувалася договором оренди водного об’єкта, а оренда земельної ділянки дна цього об’єкта – договором оренди землі. Причому, що найбільш цікаво, повноваження щодо надання цих двох об’єктів в оренду належали різним органам влади.

Ситуація, звісно, абсурдна. Як можна користуватись земельною ділянкою дна водойми, не користуючись при цьому самою водоймою? Чи навпаки: водойма ж не висить в повітрі, вона нерозривно зв’язана з землею.

Хоча і стаття 373 Цивільного кодексу України, і стаття 79 Земельного кодексу України закріплювали положення про те, що право власності  на земельну ділянку поширюється на водні об’єкти, які на ній розташовані, у водне законодавство це правило імплементовано не було.

Наслідки такої ситуації очевидні і доволі проблемні. По-перше, особа, яка уклала договір оренди водного об’єкта, але не взяла в оренду земельну ділянку під ним, в розумінні земельного законодавства винна у самозахопленні землі, та ще й завданні збитків державі, ухиляючись від сплати до бюджету орендної плати. По-друге, надання в оренду водного об’єкта без землі не фіксується у Державному земельному кадастрі, що гіпотетично  може призвести до того, що в кадастрі земельна ділянка буде значитись, як вільна, а отже – її можна надати в оренду третій особі. «Приємний подарунок» для орендаря водного об’єкта!

Ну, і по-третє, такий стан справ створює сприятливі умови для виникнення численних судових справ з приводу незаконності того чи іншого договору.

Верховна Рада здійснила спробу зняти вказані неузгодженості. Змінами до Водного кодексу, внесеними Законом України «Про аквакультуру», було встановлено, що надання в оренду водних об’єктів здійснюється тими органами влади, які розпоряджаються земельними ділянками під ними.

Але повністю проблема так і не була вирішена. До цього часу Водний кодекс передбачає укладення договору оренди водного об’єкту, а не земельної ділянки.

У результаті, практика застосування цих норм є дуже різною в кожному регіоні України. Десь укладають тільки договори оренди водного об’єкта, десь два різні договори – договір оренди землі і договір оренди водного об’єкта. Іноді органи влади взагалі відмовляються укладати будь-який договір, мотивуючи це тим, що це питання недостатньо врегульоване законодавством.

Дискусійним є також питання, чи повинні проводитись земельні торги при наданні в оренду водних об’єктів. Земельний кодекс вимагає їх проведення лише при укладенні договору оренди земельної ділянки, а не водного об’єкту.

Існує також велика проблема з можливістю оформлення земельних ділянок, які розташовані на дні водного об’єкта. Частіше всього це потрібно для будівництва об’єктів, які розташовані частково на суходолі, частково – на дні водного об’єкта. Це – причали, об’єкти портової інфраструктури, термінали, гідроспоруди.

Водний кодекс vs Земельний кодекс

Хоча Водний кодекс України у статті 51 і передбачає, що надання в користування водних об’єктів здійснюється тими органами влади, які розпоряджаються земельними ділянками під ними, інша стаття цього Кодексу надає повноваження щодо розпорядження водними об’єктами загальнодержавного значення Кабінету Міністрів України. В свою чергу стаття 122 Земельного кодексу надає Кабміну повноваження щодо розпорядження землею лише під територіальним морем. Всі інші землі несільськогосподарського призначення передаються в користування місцевими радами та місцевими держадміністраціями. І як зістикувати ці положення? Все ж таки Кабмін чи місцева влада? А це – далеко не теоретичні питання! Життя не стоїть на місті, а економіка не буде чекати, поки законотворці узгодять положення двох кодексів. Виділення землі під водними об’єктами так чи інакше триває, інакше ми можемо взагалі забути про розвиток інфраструктури. Але кожне таке рішення органу влади опиняється під загрозою визнання нечинним за рішенням суду. Тому що порушується або Земельний, або Водний кодекс. І такі судові справи, на жаль, непоодинокі.

Нинішня ситуація, як дуже часто у нас буває, не в останню чергу пов’язана із міжвідомчими чварами і небажанням того чи іншого відомства втрачати контроль за використанням водних об’єктів. Дуже часто говорять про те, що у разі, якщо остаточно закріпити повноваження за розпорядженням землею під водними об’єктами за органами місцевого самоврядування та місцевими адміністраціями, все швидко роздерибанять і держава втратить всі важелі контролю у цій сфері. І це можна зрозуміти, бо рівень корупції органів влади у земельних питаннях зашкалює.

Однак слід відрізняти водний об’єкт як природний комплекс і водний об’єкт як об’єкт цивільних прав. Від того, що право користування водним об’єктом буде оформлено договором оренди земельної ділянки, цей об’єкт не перестане бути частиною водного фонду держави, і усі норми актів законодавства, які забезпечують його захист, будуть продовжувати застосовуватись. Кожен орендар буде нести обов’язок щодо захисту водного об’єкта. Якщо державні органи будуть нормально контролювати виконання цих обов’язків, питань не виникне.

Наведені проблеми обговорювались у Аграрному комітеті за участі відповідних центральних  органів виконавчої влади при розгляді різних законопроектів. Висловлювались різні точки зору. Лунали ідеї щодо надання усіх повноважень щодо розпорядження будь-яким водним об’єктом Кабміну. Інші фахівці відстоювали ідею щодо максимальної децентралізації таких повноважень. Але майже усі учасники цих суперечок були одностайними в одному питанні – правовий статус земельної ділянки та водойми на ній потрібно зістиковувати.

Дещо на цю тему вже було реалізовано у підготовлених законопроектах. Зокрема, редакцією законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об'єктів у комплексі з земельними ділянками» (р.№ 3157), підготовленою комітетом до другого читання, все ж таки, знімається певна частина вказаних проблем. Відповідно, підставою для користування орендованим водним об’єктом буде договір оренди земельної ділянки, але із встановленням у ньому обов’язків орендаря щодо збереження водного об’єкта. Але питання залишились. І нас чекає кропітка робота над їх вирішенням.