Рух уперед на місці

Минулої середи уряд затвердив проєкт державного бюджету на 2022 рік. Зниження дефіциту бюджету до 3,5% ВВП, економічне зростання на 3,8%, очікувана інфляція на рівні 6,2%, незначне зниження курсу гривні до долара до позначки 28,6 грн. – звучить непогано. Але в Україні держбюджет, на жаль, це більше політичний інструмент, аніж ретельно опрацьований макроекономічний документ. І проєкті на 2022 рік не став виключенням.

Почнемо з того, що параметри зростання економіки та відповідні до них планові надходження до бюджету взяті з Економічної Стратегії 2030. Проте протягом цього року жоден із пунктів Стратегії щодо змін до податкового та регуляторного законодавства не розроблений і не затверджений парламентом. Тобто позитивні плани росту показників є, а того, на чому вони мали би ґрунтуватись, немає. Відповідно, реалістичність райдужних планів зростання під питанням. 

Власне, через відсутність реформ, не передбачається  якісних змін у структурі доходів держбюджету. Як і раніше, податок на додану вартість (ПДВ) на імпортні та національні товари та послуги становитиме майже половину дохідної частини бюджету. Так само податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) буде приносити казні більше, ніж податок на прибуток підприємств.

 

Виникає питання – якщо не заплановано сприятливих для економіки реформ у податковій сфері, то за рахунок чого можливе досягнення показників бюджету? Такий варіант можливий виключно у випадку збереження сприятливих умов на світових ринках металу та сільськогосподарської продукції. Отже уряд сподівається, що ціни на металопрокат і зернові залишаться на нинішньому високому рівні.

 

Сподівання уряду на високі ціни на сировину частково виправдані. Але ж давайте не забувати про те, в якому нестабільному та непередбачуваному світі ми живемо. Нинішнє зростання цін на газ в Європі є тому найкращим та найновішим прикладом. Торгові війни, неочікуване економічне сповільнення в супердержавах, чергова хвиля пандемії, безпекова криза будь-де у світі – все це може розбити на друзки нинішні вигідні для українських експортерів умови. Якщо ж світова кон'юнктура на український експорт зміниться, бюджет буде недоотримає щонайменше 10-12% від плану.

Окрім цього, «помічником» урядовців у планах зростання доходів бюджету безперечно є інфляція. Зростають внутрішні ціни – автоматом зростають ПДВ та акциз, а з ними і доходи бюджету. Навіщо нам економічне зростання, якщо доходи зростають і так?

 

Розрив між запланованим приростом ВВП та надходжень викликає подив. У липні уряд затвердив Бюджетну декларацію на 2022-2024 рік, де запланував ріст ВВП у 2022 році на 3,8%. Згідно поданого проєкту держбюджету-2022 доходи зростають на 14%. Тобто, економіка зростає менше ніж на 4%, а доходи більш як на 14%? В липні інфляцію планують на рівні 6,2%, а у вересні «не помічають», що вона вже сягнула 10% на рік. Які економічні передумови для того, що у 2022 році вона сповільниться?

 

Отже, коли побачите чергові бравурні звіти Уряду чи податківців про перевиконання планів по зборам у бюджет, зважайте, що таке перевиконання ґрунтується виключно на сприятливій для експорту сировини світовій кон'юнктурі, ручному «витрушуванні» податків з підприємців і на двозначному показнику інфляції.

 

До речі, проєкт держбюджету яскраво показує всю «антиолігархічну» політику уряду та профільного податкового комітету Ради під головуванням Гетманцева. Нагадаю, що вони проштовхують у раді скандальний та цинічний законопроєкт №5600. На графіку показано порівняння надходжень до бюджету від податків у 2021 році та у проєкті на 2022 рік. Фізичні особи, громадяни, сплатять зі своїх доходів майже на 17% більше, ніж торік, а олігархи з ренти на природні ресурси – лише на 11% більше.

Ще кілька слів про 5600. Чимало видатків у запропонованому проєкті бюджету уряд поставив у залежність від того, чи буде прийнятий цей закон. Наприклад, перепис населення та реставрація культурних об’єктів будуть під загрозою без ухвалення позитивного рішення по 5600. Така логіка формування бюджету знаходиться за межами розуміння. Фактично це є шантаж депутатів з боку урядовців і безвідповідальність перед громадянами.

 

Варто також сказати про заплановані 3,8% росту ВВП. Це вкрай недостатні темпи, адже цього року очікується зростання світової економіки на 5,6%. Звичайно, це середні цифри ­– хтось виросте на 2%, а хтось і на 7-10%. Прогноз українського ВВП на 2021 – 3,4%. Отже, ми відстаємо від світу в цілому та мінімально пришвидшуємось в 2022 році.

 

Змінити ситуацію кардинальним шляхом можуть тільки якісні зміни в економічному регулюванні, зокрема, зменшення податкового тиску та спрощення адміністрування податків. Інакше не буде жодних ані внутрішніх, ані зовнішніх інвестицій в економіку та відповідного економічного зростання. Не буде ніякого реального збільшення доходів держбюджету. Без таких змін нашою «надією» на благополуччя залишатимуться сприятливі розклади на світових ринках металу, зерна та олії, а ще допомога МВФ і інфляція. А що, якщо цього не буде? Ризики занадто високі, щоб зволікати з реформами.