Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.

Поети це кращі квіти в палісаднику людей...

Якщо ви маєте в друзях справжнього, чудового поета, то вам вистачить романтики на все життя. Бо поети це кращі квіти в палісаднику людей. Вони нас навчають помічати красиве і зачудовуватись вічним і непереквітним, мислити образно, з опорою на уявлення та образи.

Колись давним-давно мій молодий побратим по газетному цеху Михайло Каменюк, з яким ми освоювали ази журналістики в зональній молодіжній газеті «Комсомольське плем’я» (видавалася на чотири області – три, що складають Поділля і Буковину), а потім й у «Вінницькій правді» написав гарні рядки: «Буде так, як скаже дощ: я тебе люблю…»  І мені ця фраза стала немовби базовим сигналом для того, аби створити щось гарне і мудре на папері. Сідаючи до комп’ютера, я подумки кажу собі: «буде так, як скаже дощ…», і регістри душі повертаються так, що мережаться рядки сповнені доброти і світлої сили, знаходяться слова свіжі й незасмальцовані, думка в’ється на письмі легко й пружно.

А ще в Михайла є рядки, які його читачами давно дробляться на афоризми: «любов не розбирають на грами», «кохання – не футбол: нема замін…», «безсмертний той, хто любить вічно. Рецепту іншого нема…», «ніч торгувала чорними свічками…», «соняшники як люди, горбаті від мудрості…». А ще – «Вітчизну мати – не три кімнати убрати в рушники і стелажі…».

Каменюк у професійних поетах з кінця сімдесятих. Його поезія – фонтан філософських новацій викладених мовою Вергілія. Щоправда такий оригінальний та непарадний шістдесятник, як Микола Холодний свого часу знайшов, що Михайло Каменюк найближче схожий на італійського посланця Богів з чотирнадцятого століття Франческо Петрарки. Його дослідження так і називалося «М. Каменюк і Петрарка». Наскільки це високе визнання, сподіваюся, розумієте, адже в сузір’ї великої рідномовної нашої поетики ще лише Олександра Олеся називали українським Петраркою.

Михайло Феодосійович видав десятки книжок хвилюючої, проникливої поезії, творів художньої прози, драматургії, переклав, зокрема, з російської унікальні книги Володимира Войновича «Життя і дивовижні пригоди солдата Івана Чонкіна», «Монументальна пропаганда», «Москва 2042» та багато інших.

Каменюк двічі очолював обласний телерадіокомітет, нині вчетверте за своє життя - голова Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України (НСПУ). Працював секретарем і членом правління НСПУ. Особливе його захоплення нині – випуск відновленого альманаху «Русалка Дністрова», де він головний редактор і водночас й керівник однойменного громадського об’єднання. А "Русалку..." започатковував (1837 р.) ще Маркіян Шушкевич...

Горджуся тим, що маю такого талановитого друга. І йому якраз нині, 10 листопада, виповнюється 68 літ. Засилаю зі столиці до чарівної Вінниці свої найщиріші привітання з побажанням здоров’я і нових творчих вдач, друже Михайле. Твори і люби до нестями! Бо так каже дощ…

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net