Чим Паризькі події дискредитують Мінські угоди?

Зверніть увагу, всі дії французької влади по ліквідації начебто гнізд тероризму у Парижі, це – не більше, не менше – повна дискредитація так званих мінських домовленостей.  Поважна держава, яка відповідає  за життя, здоров’я,  спокій своїх громадян, завжди вчиняє рішуче і безкомпромісно щодо тих, хто бере зброю до рук, влаштовує терористичні акти.

         Уже в перші години після групових розстрілів у столиці, серед ночі, Франсуа Олланд заявив: Франція рішуче змінить Конституцію, внісши до неї правки стосовно того, що всі громадяни республіки, які вчиняють силові дії проти французів будуть позбавлені громадянства, підлягатимуть негайній депортації за межі держави.

         Як підкреслив тоді ж глава держави, за межі держави видворятимться й ті, хто має окрім французького інші паспорти і буде помічений у протиправних діяннях.

         У  той же час, маленький французький мсьє, який уже другий рік турботливо повчає українців, як їм бережно, дбайливо належить ставитися до різного роду бойовиків, найманців, убивць на сході Донбасу, тут явно проковтнув жабу. Яка, скажіть, будь ласка, різниця між нелюдями, котрі розстрілювали французів біля паризького стадіону Stade de France, у концертному залі  Le Batacla і інших місцях мегаполісу над Сеною і тими, хто убивав українців, за бажання не допустити плюндрування їхнього національного прапора, хто безжалісно розстріляв трьох підлітків, які на своїй рідні землі вигукнули святі слова «Слава Україні!»? І там і там, стріляли з російських «Калашникових». Але в Україні попри те, бандити застосовують важку зброю, знищують усе живе і цивілізаційну інфраструктуру з «Градів», мінометів. Населенні пункти, домівки перетворюють на місячний ландшафт. І по нині ось уже другий рік поспіль на нашій землі щоднини лунають залпи, гинуть військові й цивільні громадяни. За даними ООН, кількість жертв терористичної атаки росіян на український Донбас складає понад вісім тисяч осіб…

         Так ось, після перших же пострілів, перших жертв у Парижі, переляканий мсьє Олланд заявив на весь світ, що «це війна». А в нас, коли роками течуть, на жаль, не висихають буквально  ріки крові українців, це зветься до болю сухо і безбарвно – «АТО». Буцімто, там триває якась локальна, не варта особливої уваги операція. Хоча на цвинтарях наших міст і сіл вже тисячі могил воїнів-патріотів.

         Усе це дуже схоже на те, як цими днями в одному з музеїв Голодомору я побачив до оторопіння промовистий запис: «Причина смерті: українець…»

         Подібне виглядає так. Якщо терористи напали на Францію і на французів, то це світова проблема, їх має захищати весь світ, з чим, звичайно ж, не можна не погодитись. А ось коли на територію України свої терористичні підрозділи ввела Росія, анексувала Крим, знищує, стирає у попіл ще одну територію нашої держави, то з цим треба покірно миритися, сідати за стіл перемовин з тими, кого московіти виставляють у ролі своїх представників від імені убивць і мародерів. Для зручності терористів, мсьє Олланд та його «миротворча» посестра фрау Меркель «придумали», звичайно ж, з подачі гаспадіна Путіна, перемовний, діалоговий Мінськ, його утаємничені від українського народу підкилимні домовленості, страшніші для України і нашого народу за мінне поле.

         Цікаво, чому турботливий мсьє Франсуа Олланд не шукає нині тих, хто координує терористичні напади у Франції, аби їх неодмінно посадити за стіл перемовин за українсько-мінським згубним варіантом? Ну, десь у Гваделупі, у Сен-Пер’є чи на Мікелоні? Це ж якось, даруйте, не по-людськи виходить, як собак пристрілювати терористів, не вислухавши претензій, не почаювавши з ними… Як того вимагає президент Франції від України, яку атакували московітські орди терористів…

А амністії французьким убивцям, дозвольте поцікавитись,  не буде? Чому ж тоді варварам на українській землі її мсьє Олланд вимагає так наполегливо? Абсолютний, як на мене, перпендикуляр...

         (У дужках, курсивом зазначу: я давно і наполегливо стверджую, що Мінськ не може бути місцем врегулювання конфлікту. Хоча б тому, що це не вільна від рашівського впливу територія. Мінськ - насамперед столиця союзної (Росії та Білорусії) держави. Тут все начинено феесбешною гебнею і її спостережною технікою. Тому їхати до Мінська на перемовини, все одно, що посилати своїх посланців під ворота дачі в Новоогарьово. В Мінську все налаштовано на створення комфорту, підтримки дій і ганебних учинків терористів та їхніх посланників. Вусатий путінолиз Лукашенко видав указ про зняття всіх обмежень, оплати за перевезення через Білорусь вантажів до так званих ДНР/ЛНР. Хіба не зрозуміло, що це за вантажі? Уже на цій основі потрібно вимагати відмови від базування перемовного процесу в Мінську. Але чи почують це на Банковій?)

         У 2015 році Україна за рівнем впливу на неї тероризму досягла найбільшого регресу: відповідно до Глобального рейтингу, який ведуть науковці американського Університету у штаті Меріленд,  у цій проблемі наша держава за рік загрозливо піднялася на 39 позицій і займає нині ризиковане дванадцяте місце – поміж Єгиптом і Сомалі. Це трішки краще, як в Іраку, Нігерії, Афганістані, Пакистані та Сирії. Поки що….

         Але цього всього маленькому французькому лідеру не хочеться бачити й чути. На таке він просто закриває очі. Попід столом люб’язно тисне руки товаріщу Путіну. А цими днями збирається навіть до нього у гості. Путін має захистити Олланда від терористів. І сміх, і гріх…

         А коли серйозно, то що швидше київське керівництво піддасть сумніву цей зашморг на шиї України, так звані Мінські домовленості, які є кроком до зради Конституції, територіальної цілісності держави, тим швидше припиниться кровопролиття на сході Донбасу. Не забуваймо: Україна не президентська, а парламентсько-президентська держава і Верховна Рада має, повинна обов’язково зажадати від пана Порошенка детально прозвітувати за ці вельми дивні Мінські угоди. Хто їх там від імені українського народу укладає, від чийого імені? Що там, попиваючи коньяки з путінолизом Лукашенком, роблять Л. Кучма, який давно вже має сидіти на нарах за організацію і запуск масової корупції у владі, за смерть Георгія Гонгадзе, кум В. Путіна – В. Медведчук, а також такий собі дивний діяч від донецького директорату Януковича – Н. Шуфрич?

         Події в Парижі відкрили нам очі на зрадливі Мінські угоди.