Проблематика сфери пільгового проїзду

Однією з нагальних проблем повсякденного життя українців, яка є заговореною-переговореною, проте досі знаходиться без рішень, є питання перевезень громадським транспортом категорій населення, що мають від держави право на пільги, та відшкодування цієї вартості власне перевізникам. Про реформу в дії та монетизацію пільг мова не йде, наразі треба домогтись, аби запрацювало хоча б те, що повинно працювати, маючи собою на мету полегшення життя як пільговикам, так й тим, хто надає їм послуги в транспортній сфері.

Законопроект, яким було внесено зміни щодо компенсації вартості пільгового перевезення з Державного бюджету (Закон №4024  "Про внесення змін до додатка № 3 і № 7 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" щодо фінансового забезпечення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян та інших передбачених законодавством пільг") був прийнятий за основу та в цілому народними депутатами ще 18 лютого, проте 4 квітня президент України його ветував, повернувши до Верховної Ради. Нажаль, це вето не було подолано народними обранцями, тому на сьогодні проблема є відкритою. Як виглядає питання є по суті:

Органи місцевого самоврядування через протиріччя ст.102 Бюджетного кодексу не мають змоги повноцінно профінансувати ці пільги з місцевих бюджетів. Деякі транспортні підприємства, а особливо ті, які надають послуги електротранспортом, не можуть бути дофінансовані з місцевих бюджетів через те, що відшкодування вартості пільгового перевезення повинно йти у вигляді цільової субвенції з Державного бюджету, адже місцеві бюджети не мають на те змоги. До того ж не слід забувати, що підприємства, які надають послуги з пільгового перевезення, й в минулі роки з певними складнощами добивалися компенсацій чи бартерних взаємозаліків, тому вони вже є в стані певних збитків. Нескінченно так тривати не може, зрозуміло, що терпець може урватися будь-якої миті - новітня історія України пам’ятає мітинги по містах різних областей та підпорядкувань водіїв маршруток за страйки працівників комунальних підприємств.

Заручниками з другого боку стають й, власне, самі пільговики. Найближчим часом якщо громадяни України, що отримали від своєї країни право на пільгове перевезення, не матимуть змоги його реалізувати, то можна припуститися  думки, що в подальшому, замість мовчазного очікування на реальні дії з боку влади, вони більш чітко виражатимуть свою позицію та шукатимуть вирішення цього питання якимось іншим чином.

Перевізники, в свою чергу, теж терпляче очікують та сподіваються на здоровий глузд в вирішенні наболілої проблеми, адже вони мають певний досвід, коли відшкодування або компенсація або інші види взаєморозрахунків щодо вартості пільгового перевезення відбувалася в кінці поточного року й підприємства на це йшли. Краще отримати хоч щось, ніж зовсім нічого.  

Проте представники транспортних компаній та муніципальних транспортних підприємств висловлюють певні побоювання та зневіру щодо знаходження рішень проблеми. Якщо даний законопроект №4024 не буде прийнятий найближчим часом, слід чекати загострення соціальної напруги. Приватні перевізники до пори до часу мають змогу перекривати витрати за рахунок свої власних  доходів, а ось що стосується комунального авто- та електротранспорту, то останні вже несуть великі збитки й  муніципалітети міст в режимі реального часу відчувають з ними проблеми.

Я, як депутат Київської обласної ради та Голова постійної комісії з питань бюджету та фінансів, готую ряд звернень до профільних установ та департаментів  та долучаюсь до активних громадян України щодо пошуку важелів, які дозволять найти рішення, що задовольнить усі сторони. Адже питання існування як факту того ж електротранспорту  або міжміських перевезень вже наступного року може встати на повістці дня будь-якого з міст обласного значення Київської області та загалом у всіх населених пунктах по країні.