На шляху до очищення. Підсумки антикорупційної політики 2016 року

Минулого тижня був опублікований звіт Європейської рахункової палати. Відповідно до його висновків, Україна визнана найбільш корумпованою країною Європи. "Попри зусилля з реформування, Україна досі сприймається як найбільш корумпована країна в Європі", - йдеться у звіті.

Незважаючи на невтішні для нас висновки, прогрес все ж помітний. У тому ж звіті зазначено, що в Україні вдалося реалізувати, в тому числі й за допомогою Європейського союзу, комплекс заходів по боротьбі з корупцією. Їх результати ще належить побачити.

Справ у цьому напрямку багато. Система корупційних зв’язків і практик в Україні вибудовувалася десятиліттями. Ми лише на початку шляху до очищення.

З упевненістю можна сказати: якщо 2015 рік був роком формування антикорупційної інфраструктури, то 2016-й з впевненістю можна вважати роком старту реальної роботи антикорупційної системи.

Системі антикорупційних органів бути!

В Україні функціонально вибудована система антикорупційних органів. Хоча в «пазлі» ще не вистачає кількох елементів (наприклад, того ж Спеціалізованого антикорупційного суду), проте, в цілому, система працює і вже почала приносити перші плоди. НАЗК, САП, НАБУ цілком працездатні й продуктивні органи.

Буквально днями голова НАБУ Артем Ситник оприлюднив підсумки роботи свого відомства за 11 місяців 2016 року. Станом на 1 грудня в провадженні перебувають 256 кримінальних справ, за якими відшкодовано понад 100 мільйонів гривень. Вдалося запобігти розкраданню 583 мільйони гривень. Сума попереджених збитків по справам, які спрямовані до суду, - 82 мільярди гривень!

Національне агентство з питань запобігання корупції не менш плідно розпочало свою роботу. Варто згадати реалізацію першого етапу е-декларування. На жаль, цьому відомству приділяється менше уваги, ніж тому ж НАБУ. Хоча на нього покладено найбільш відповідальна функція - саме воно створює інституційні механізми запобігання корупції.

НАБУ та Антикорупційна прокуратора мають справу з наслідками: фактами корупції, збитками тощо. Але не в їхніх повноваженнях розвиток системи превентивних механізмів (вдосконалення процедур, законодавчого поля, створення антикорупційної культури). Зараз в пріоритеті каральні заходи, а не профілактична робота. Це, в принципі, відповідає сьогоднішньому моменту, але системно не зовсім вірно й правильно.

Трапляються конфлікти між тими ж профільними органами: прокуратурою та НАБУ, НАЗК та НАБУ. Але все ж, я оцінюю це виключно як недоліки росту. Конфлікти не виникають лише там, де нічого не робиться. У суперечці народжується істина. Протиріччя, впевнений, стануть поштовхом до вдосконалення системи.

Е-декларування - світло в темній кімнаті, де відбувалися не менш темні справи.

Реалізацію проекту е-декларування за своїм масштабом можна порівняти хіба що з проголошенням акту про незалежність. Було дано старт в життя одному з найважливіших механізмів контролю суспільства над державним апаратом. Відкрилася завіса над такою сакральною таємницею як доходи осіб, які живуть на утриманні держави.

Інформація, наявна в е-деклараціях, повинна стати не просто привабливою картинкою, а стартом тотальної боротьби з корупцією. За підсумками декларування назріла необхідність створення більш дієвого механізму перевірки походження задекларованих статків.

Правоохоронні та антикорупційні органи повинні мати можливість перевіряти все майно на предмет легальності його придбання. За підсумком перевірки ініціювати кримінальне, адміністративне провадження.

Виховувати, запобігати, розслідувати, штрафувати... Перспективи антикорупційної системи в 2017 році.

В найближчий час необхідно ухвалити закон про «Спеціалізований антикорупційний суд». Без цього, багато в чому, ті справи, що розслідуються НАБУ та САП, ризикують так і залишитися без реального вироку з витікаючими з цього покараннями.

Має бути проведений другий етап е-декларування. Ним будуть охоплені особи, які опинилися поза першою хвилею.

В майбутньому ми ще повернемося до питання про розширення кола осіб, котрим таке декларування буде обов'язковим. На моє глибоке переконання, декларації повинні заповнювати усі без виключення громадяни, які живуть за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів (лікарі, вчителі, рядові чиновники відомств різного рівня). Тому що хворобою корупції охоплений весь державний організм, починаючи з низового рівня.

Мусимо вирішити питання з еклектичністю системи антикорупційних органів. Більш щільно працювати над створенням «єдиного антикорупційного вікна». Під цим не слід розуміти, що я виступаю за підпорядкування системи якомусь одному органу або особі. Ні. проте єдиноначальність в цьому питанні має бути.

Сьогодні працюють НАБУ, САП, НАЗК, кожен з яких робить певну частку роботи але, при цьому, відсутній ефективний єдиний антикорупційний центр, який би взяв на себе всю повноту відповідальності за боротьбу з корупцією в державі. У цій частині нам ще належить попрацювати.

Варто не боятися переймати успішний досвід в боротьбі зі злом корупції у інших країн. Адаптувати і використовувати. Додати до цього більше політичної волі і: виховувати, запобігати, розслідувати, штрафувати, садити. Боротьба з корупцією - це щоденна копітка робота. На цьому шляху не повинно бути ні зупинок, ні перепочинку.

Все ж найбільшим викликом для всієї антикорупційної системи, і в 2017 році, і в усі наступні роки, буде завдання прищепити суспільству «антикорупційну культуру». Чиновник, депутат, суддя, державний клерк, звичайний громадянин повинні знати, розуміти, що корупція - це зло, яке краде майбутнє у країни, теперішніх та майбутніх поколінь українців. Що корупція - це злочин, за який в обов'язковому порядку буде покарання. Його неможливо уникнути нікому і ні за яких обставин. Таке розуміння і буде справжньою перемогою над корупцією!