Паперовий флот України
Україна досі є заручником власної безвідповідальності
Починаючи із 2018 року тема відновлення українського військового флоту посіла важливе місце в порядку денному. Ми збираємось будувати воєнно-морські бази в Очакові і Бердянську, США та Великобританія надає нам військові катери типу Island, фінансування збільшується. Але…
Але, весь український флот – це по суті збір старих бляшанок, з яких тільки катери класу Island та бронекатери проекту № 58150 «Гюрза» можуть виконувати протидесантні операції, ну або принаймні не розвалитись за перші півгодини бою. Але і вони є заручниками українською корупції і не далекоглядності українських цивільних посадовців.
Я вже не раз згадував у своїх блогах про трагедію Донузлава, коли у 2014 році наш Чорноморський флот був замкнений у Донузлавській бухті через дії російських окупантів, які просто затопили на виході з бухти два судна (військовий катер і буксир). І нашим морякам не залишилось нічого окрім як відкрити кінгстони і пустити флот на дно.
Все могло скластись інакше, якби в Чорноморського флоту України в Донузлаві був свій буксирний флот, але на відміну від росіян ми таким багатством не володіли.
За вісім років війни ми повторюємо ту ж саму помилку, не маємо власного флоту забезпечення, а без нього наш флот залежить від доброї волі Портофлоту, який розвалюється, або приватні буксирні компанії, які ніколи не будуть працювати безкоштовно, або в умовах загрози втрати власного майна.
Але в Українських портах працюють не просто приватні буксирні компанії, але й просто російські. Те ж ТОВ «Трансшип», у 2014 році переєстрували свої дочірні компанії в Криму за російським законодавством і тепер не просто працює в Росії, а й має підряди від російської оборонки.
Так як український військовий флот базується в акваторії торгівельних флотів, то поразка під Донузлавом може з легкістю повторитись в будь якому порту України. достатньо лише росіянам, затопити два буксири на виході чи то з порту Одеса, чи то Южного. І все. У військових буксирів немає. «Портофлот» знищили, приватні буксирні компанії не полізуть. Їм простіше домовитись з окупантом. І весь наш героїчний флот разом з катерами типу Island опиняється замкненим в акваторіях портів, і дістається ворогу.
Не можна сказати, що держава взагалі не розуміє цієї загрози. Служба Безпеки України кошмарить ТОВ «Трансшип» на предмет співпраці з окупантом, але гуманні одеські суди завжди не на боці держави. РНБО зараз розробляє Стратегію морської безпеки України, яка включає в себе поліпшення безпекової інфраструктури портів. Але це все полуміри.
Діяти треба вже, і зміни потрібні радикальні. По-перше, необіхдно розігнати всю морську адміністрацію і на її місці створити Морське Адміралтейство, яке буде розвивати морську галузь через призму безпекових ризиків і захисту суверенітету України.
Друге, всі приватні компанії, які працюють на території країни-окупанта мають бути позбавлені можливості працювати в Україні, ті хто їх кришиють на чолі із заступником Міністра інфраструктури Ю.Васьковим, мають бути звільнені із займаних посад.
Третє, до відповідальності мають бути притягнені всі хто вбивав «Портофлот». (Вбивався він трьома шляхами: 1) необґрунтоване заниження вартості послуг, коли «Портофлот» працював у збиток; 2) необґрунтоване завищення вартості послуг, коли «Портофлот» простоював через відсутність замовлень; 3) розпродаж або віддання в оренду свого флоту без рівноцінної заміни. Наприклад, в Одеському торговому порту всі ці три схеми були у цьому році. І до речі кум Міністра інфраструктури Васькова Мясковський зараз дорозпродає «Портофлот»
Четверте, відновлення «Портофлоту» і створення буксирного флоту ВМС України. Саме буксири, ці маленькі морські віслючки, можуть суттєво посилити захищенність акваторії портів і в майбутньому військово-морських баз.
Без цих чотирьох умов, наш військовий флот – паперовий. Він навіть з гаваней не встигне вийти і стане здобиччю супротивника. Росія рано чи пізно нападе. Питання лише в готовності держави до відсічі, і я дуже сподіваюсь, що в Української влади з’явиться інстинкт самозбереження.
- Кабмін-шатл: змінилися крісла, але не пілоти Дана Ярова 17:12
- HR-документообіг: коли кожна хвилина – це репутація Олександр Вернигора 16:52
- ЗЕД і валютний контроль у 2025 році: що варто знати бізнесу Юлія Мороз 15:05
- Виклики і успіхи у врегулюванні авіаційних страхових спорів Сергій Дзіс 14:32
- Що означає URC2025 у Римі для енергетики України та ЄС: підсумки та аналітика Ростислав Никітенко 11:11
- Молдавський експеримент: коли іноземні експерти замінюють народний суверенітет Юрій Григоренко 10:19
- Заметки по итогам Римской конференции: вопросы возрождения Украины Вільям Задорський вчора о 18:59
- Что меняется в отсрочке для преподавателей: разбор законопроекта №13193 Віра Тарасенко вчора о 15:30
- Що означає історичне рішення ЄСПЛ у справі "Україна та Нідерланди проти росії" Юлія Овчинникова 12.07.2025 20:59
- Пенсійна рулетка Андрій Павловський 11.07.2025 19:35
- Чому у відпустках приймають рішення про звільнення? Ольга Малахова 11.07.2025 17:10
- Made in Vietnam, approved in Kyiv: схема по-новому Дана Ярова 11.07.2025 17:02
- Час розблокувати будівництво нових об'єктів та залучення інвестицій в громадах Лариса Білозір 10.07.2025 20:41
- Заповіт у Дубаї: нові можливості для українців у DIFC Courts Олена Широкова 10.07.2025 15:45
- Конфлікти у бізнесі: як перетворити загрозу на джерело зростання Олександр Скнар 10.07.2025 14:36
-
Американці отримали контроль над одним з найбільших зернових терміналів в Одесі
Бізнес 16185
-
50 000 грн при народженні та 7000 грн щомісяця: уряд схвалив нову підтримку родин з дітьми
Фінанси 8043
-
Як почати день так, щоб усе встигати: робоча формула перших 30 хвилин
Життя 6360
-
У медзакладах Києва відбулися обшуки: БЕБ розслідує махінації з eHealth – фото
Бізнес 4342
-
Бути собою чи грати на публіку: чи варто ділитися своєю вразливістю в Instagram
Життя 3159