блоги

13 лютого 2015 року у Голосіївському районному суді м. Києва відбулось перший «електронний суд» документи до якої були надіслані скаржником виключно у БЕЗ ПАПЕРОВІЙ ФОРМІ: шляхом подання електронного документу та засвідчення електронним цифровим підписом.

Зважаючи на суть спору, особливо цікаво було спостерігати за процесом. А саме. Фізична особа подала до органів прокуратури заяву про злочин, пов’язаний з порушенням правил тиші у день виборів. Така заява була подана у формі електронного документу з дотриманням всіх вимог, встановлених законом. Але прокуратура, всупереч нормам КПК України, не внесла заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не надала відповіді заявнику про стан його заяви у встановлені строки. Представник прокуратури у судовому засіданні наполягав на тому, що прокуратура поінформувала  заявника (направивши звичайного листа на адресу заявника через 12 днів з моменту подачі заяви), що заява не зареєстрована в реєстрі  у зв’язку із неможливістю переглянути інформацію, подану заявником за допомогою оптичного диску. Більше того, прокуратура має позицію, що подача заяв до прокуратури повинна відбуватись виключно в паперовій формі, як того вимагає закон про звернення громадян.

Треба зазначити, що процес подання заяв до органів влади та суду за допомогою електронного документу був своєрідним тестом, що може дати повну картину того, чи готова держава до діалогу з суспільством та громадянами в рамках електронного урядування, про процес втілення якого вже так довго декларується політиками, чиновниками. Ідея такого експерименту та її реалізація належить Володимиру Фльонц та команді  ГО «Електронна Демократія». Процесуальні документи та представництво в суді – адвокат Тарасенко Анатолій Володимирович. Мета -  «зобов’язати прокуратуру приймати документи в електронній формі, а на практиці - довести можливість такого звернення і в інші органи державної влади».

Результат: суд прийняв заяву в формі електронного документу до свого провадження, весь процес до моменту винесення та оформлення судового рішення, в т.ч. і направлення судових повісток, відбувалось у електронній формі, технічно суд не вбачає за перешкоду подачу документу особою у формі електронного документу, виходячи з того, що електронний документ повинен бути оформлений згідно вимог законів «про електронний документ та електронний документообіг» та «електронний цифровий підпис». Насправді, для нас, присутніх на такому судовому засіданні, це було приємним відкриттям: професійність, пунктуальність та рівень технічного забезпечення саме цього судового процесу може стати гарним прикладом для державних органів і, навіть, інших судів. Що, нажаль, не можна сказати про прокуратуру:

прокуратура Голосіївського району м. Києва вважає, що подача заяви в формі електронного документу є підставою для залишення такої заяви без розгляду:

електронна пошта прокуратури не працює в належному режимі - представник прокурора не спромігся поцікавитись перед засіданням електронною адресою прокуратури, заявивши, що звернення громадян через електронну пошту прокуратурою не розглядаються. Заява в електронній формі, надіслана у вигляді інформації на оптичному носії, на думку, прокуратури, не прийнятного формату, а отже розгляду  не підлягає. Тим паче,що інструменти для обміну інформації та її зберігання в електронній формі у прокуратури є. Вже згаданий Єдиний Реєстр як програмний продукт має технічні можливості для створення та зберігання інформації у електронному вигляді, саме внесення інформації до реєстру уповноваженою особою автоматично засвідчується електронним цифровим підписом, тому не зрозумілий спротив працівників прокуратури. Адже наразі ми бачимо дублювання документів прокуратурою у електронному та  паперовому вигляді.

Повний перехід на електронний формат – це лише питання часу.

Чому б державним органам не бути проактивними у процесу?

Непрофесійність та неграмотність осіб, які мають такі широкі владні повноваження, на нашу думку, ставить під загрозу розвиток сфери електронного врядування в Україні і задача громадянського суспільства – як мінімум популяризувати таку проблему, придати широкого розголосу з метою позитивних змін у процес розвитку електронного докуметообороту, як максимум – створити авторитетну практику  з відносин особа-держава, оформлених за допомогою документів в переважно електронній формі.

Давайте долучимось разом до такої корисної ініціативи!