Чому в Україні не розвивається класичний факторинг?

Факторингом в Україні звикли називати операції за якими банк або інша фінансова установа, яка має право надавати факторингові послуги, купує дебіторську заборгованість в іншого банку або кредитної установи, а потім, самостійно стягує цю заборгованість із б

Факторингом в Україні звикли називати операції за якими банк або інша фінансова установа, яка має право надавати факторингові послуги, купує дебіторську заборгованість в іншого банку або кредитної установи, а потім, самостійно стягує цю заборгованість із боржника. Зазвичай такі договори укладають, щоб позбутись проблемної дебіторської заборгованості, викупити у банка свій же кредит або з іншими цілями, пов’язаними з переміщенням цінних активів. В умовах стабільно складної економічної ситуації цей вид факторингу досить непогано розвивається.

Існує ще один вид факторингу, не настільки відомий широкій аудиторії. Це факторинг у його класичному, економічному розумінні. Його головною метою є фінансування фактором клієнта, поповнення його обігових коштів, по-суті, класичний факторинг є грошово-кредитною операцією.

Суть класичної факторингової операції полягає у тому, що банк або інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (фактор), надає клієнту за плату фінансування (зазвичай строком до 120 днів) в обмін на відступлення клієнтом на користь фактора прав вимоги до боржників, які виникли з договорів поставки, надання послуг тощо.

В обмін на право вимоги дебіторської заборгованості фактор одразу виплачує клієнтові аванс, зазвичай у розмірі до 90% від вартості відступленого зобов’язання, а решту суми - після отримання відповідних виплат від боржника.

Оплата послуг фактора здійснюється за рахунок комісії за надання фінансування чи інших платежів, а також відсотків річних за використання грошей.

Користуючись класичним факторингом, бізнес отримує можливість:

- розширювати частку компанії на ринкуза рахунок залучення додаткових обігових коштів;

- отримувати додатковий прибуток за рахунок поповнення оборотних коштів і збільшення обсягу продажів;

- формувати нові конкурентні переваги за рахунок надання покупцям тривалих відстрочок платежу;

- подолати проблеми касових розривів за рахунок індивідуального графіку проведення операцій по фінансуванню.

Вартість грошей, отриманих за договором факторингу майже така сама як і кредитних. З іншого боку отримання коштів за факторинговою операцією не вимагає надання поруки чи інших форм забезпечення, що суттєво полегшує життя бізнесу.

За даними організації Factors Chain International в економічно розвинутих країнах, наприклад у тих, які за даними Світового Банку 2015 році увійшли в десятку країн світу з найвищим рівнем ВВП, ринок класичного факторингу у 2015 році оцінювався колосальними сумами:

Китай - 406 102 млн євро

Великобританія - 350 622 млн євро

Італія - 183 004 млн євро

США – 95 000 млн євро

Щодо України, то за інформацією Нацкомфінпослуг обсяг договорів факторингу в Україні у 2015 році склав 16,56 млрд. грн. або приблизно 631,5 млн. євро. З них обсяг класичного факторингу склав всього 5,6 млрд. грн. або 213,6 млн євро.

Що ж заважає розвитку класичного факторингу в Україні?

Перше, це те, що факторинг в основному фінансується за рахунок власних коштів факторів. За даними Нацкомфінпослуг, починаючи з 2010 року з кожним роком факторингові операції все більше і більше фінансуються за рахунок власних коштів, а частка банківських кредитів чи інших позикових коштів зменшується.

Суть класичного факторингу вимагає, щоб фактору постійно були доступні значні суми, якими можна швидко профінансувати клієнтів. Так як сьогодні в Україні мова про дешеві кредити для фінансування факторингу не йде, то ця сфера бізнесу і не може активно розвиватись.

Навіть, якби у факторів був доступ до дешевих грошей, є друга проблема, яка гальмує розвиток класичного факторингу - це тотальні неплатежі за боргами.

В Україні сьогодні бізнес ведеться за правилом: «Можеш не платити – повинен не платити». За даними представників Мін’юсту в Україні виконується близько 10% судових рішень.

Дуже часто боржники вдаються до такого способу уникнення сплати боргу як банальний «злив». Внаслідок нескладних маніпуляцій протягом кількох годин з фірми виводяться всі активи, а директором і єдиним учасником стає інвестор із Середньої Азії. За таких умов фактор ризикує, що Клієнт, якого він профінансував в один день перетвориться на мильну бульбашку, а судове рішення про стягнення заборгованості можна залишити собі на пам'ять.

Як висновок, для того, щоб в Україні розвивався класичний факторинг необхідно, по-перше, щоб фактори мали доступ до дешевих банківських кредитів, а по-друге, щоб існували ефективні механізми оперативного стягнення заборгованості із боржників.