Найбільший в світі дискомфорт

За мерства Кличка Київ входить до антирейтингу найгірших столиць світу.

Коли я чую, як Віталій Кличко говорить про те, що він йтиме на другу каденцію, бо мусить довести до кінця все розпочате ним на посаді мера, то бачу доволі сумну картину. Бачу, як Київ сповзає вниз у рейтингу комфортних міст світу – все нижче й нижче, до невеселої компанії найгірших населених пунктів планети – сирійського Дамаску, Дакки з Бангладеш, нігерійського Лагосу та пакистанського Карачі. Власне, більше столиці України й прямувати нікуди – лише до повного провалу. Ось про це Кличко точно подбає.

Цьогорічний рейтинг комфортності міст від Global Liveability поставив Київ на 118-те місце. Напевно, це можна вважати прогресом, адже у 2017-му ми посідали 131-шу сходинку. Але, це, напевно, лише тому, що наразі не підведено підсумки поточного, 2018-го, року. Впевнений: до кінця грудня життя підкине киянам ще немало сюжетів та інформаційних приводів для того, аби оцінити ступінь придатності їхнього міста до життя, а також й визначити міру компетентності свого градоначальника. І тоді наступний Global Liveability ще більше вразить нас своїми цифрами.

Якщо коротко, то чим запам’ятається киянам 2018 рік?

Почнемо зі злоби дня – з розцінок на комунальні послуги. Так, ЖКГ-тарифи ростуть по всій країні, але життя в столиці додає свої нюанси. Наприклад, те, що «Київводоканал» збирається закуповувати у «Дніпроазоту» рідкий хлор по безумній ціні 1300 євро за тонну, майже напевно позначиться на вартості холодної води та водовідведення. А ось іще цікава цифра:  заступник голови КМДА Пантелєєв говорить про те, що влада Києва закупила газ у компанії «Укрнафтобуріння» для забезпечення паливом київських ТЕЦ. «Закупили у компанії «Укрнафтобуріння» по 10200 грн. за 1000 куб. м, обсяг близько 18 млн куб. м.», – інформує він.

Для кращого розуміння: озвучена Пантелєєвим ціна є комерційною, і, до речі, через високу вартість закупівлі в КМДА обіцяють використовувати паливо в «економному режимі». Але хтось все одно має за нього платити – безперечно, це будуть кияни, які можуть побачити у своїх платіжках суми вищі, ніж середня «температура по палаті». І це при тому, що з початку літа півміста сидить без гарячої води. Сплачуючи за «комуналку», столичні мешканці формують бюджет Києва, яким градоначальники не вміють (або не хочуть) розпоряджатися раціонально та ефективно. Ще нюанс: одним зі співвласників «Укрнафтобуріння» є Ігор Коломойський, чиїй групі «Приват» належить і «Дніпроазот» з його рідким хлором. Те, що Київ віддано на відкуп олігархам, не додає йому ані привабливості, ані комфорту.

І ще пару слів про великий бізнес, але вже в контексті здорожчання проїзду. Нова ціна за «один жетончик» у розмірі 8 гривень впроваджувалася, зокрема, й тому, що виникла потреба у виплаті одного фіктивного боргу. Йдеться про 2 млрд. грн., які київський метрополітен буцімто винен компанії «Укррослізинг», котра раніше була підконтрольна Юрію Іванющенку, а тепер належить російсько-українському олігарху Павлу Фуксу.

Ця історія також відома, а почалася вона ще тоді, коли команда Черновецького уклала кабальний договір з фірмою-прокладкою «Укррослізинг» на покупку російських вагонів метро. Спочатку борг перед цією фірмою становив 360 млн. грн., але потім, завдяки спеціально прописаним в договорі невигідним умовам, він виріс до 1,9 млрд. грн. Тобто – в 6 разів. Тож тепер кияни мають щомісячно скидатися по 200-300 гривень, аби мільярдер Фукс став ще багатшими.

При цьому, звісно, про підвищення комфорту проїзду мова навіть не йде. Те саме  й у наземному транспорті. Ба навіть більше: враження таке, що після здорожчання проїзних талонів на маршрути виходить ще менше рухомого складу, аніж до того. До спеціальних київських «зручностей» додамо й чисельні скарги містян, що кондуктори раптово «вимерли» як клас, натомість у значній кількості «народилися» контролери, і ця обставина перетворює майже кожну поїздку на кориду. Всього цього, певна річ, у Global Liveability не знають, хоча для кращого занурення в атмосферу міста представникам агентства варто було б заслати до Києва свого емісара й зобов’язати його бодай раз «покататися» у час пік в одному з київських тролейбусів.

Тим паче, що Кличко сам запрошував іноземних експертів ознайомитися з місцевими принадами. Рік тому, коли The Economist розмістив Київ у десятці найгірших столиць світу – у хвості списку та у сусідстві з охопленими війною африканськими містами – мер дуже обурився і написав листа авторові рейтингу, запросивши експерта журналу Джона Копстейка приїхати до Києва. В цьому випадку градоначальник обіцяв показати йому особисто те, чим він керує.

«Я б хотів запросити вас в наше прекрасне історичне європейське місто в будь-який зручний для вас час», – написав Кличко. І додав, що «у нього склалося враження», ніби автор рейтингу ніколи не був в Києві, а відтак йому неодмінно слід нанести візит в Україну. Що ж, вщент розбиті сходинки у підземних переходах центру міста, тотальна відсутність громадських вбиралень, неможливість пересуватися Києвом на візках та з візочками, прогнилі іржаві маршрутки без кондиціонерів, мальовничий безлад різнокаліберних МАФів, безперечно, справили б на Копстейка незабутнє враження. На щастя, минулоріч Копстейк так і не приїхав, але, може, цього року до нас завітає хтось із Global Liveability?     

В якості найсвіжіших досягнень мерства Кличка закордонним гостям можна було б показати стан столичних мостів. А якщо вони б ризикнули вкусити місцевого екстриму, то запропонувати їм проїхатися Мостом метро, мостом Патону або Повітрофлотським шляхопроводом – з обов’язковою екскурсією до опор цих мостів, які перетворилися на мотлох. А насамкінець зводити приїжджих, наприклад, на Поштову площу чи до Гостиного двору й продемонструвати, як свідомо руйнуються пам’ятки старовини та історичні артефакти.  

Не сумніваюся, що все побачене, почуте та відчуте настільки би вразило столичних гостей, що вони посунули би Відень, Мельбурн, Осаку, Калгарі та Сідней з ТОП-5 найбільш комфортних міст. Куди їм всім до Києва, де за 5 останніх років показник комфортності життя впав відразу на 12,6 відсотка?! Втішає тільки одне: іноземні «специ» до нас точно не приїдуть, а відтак у Києва є шанс затриматись у рейтингу на дещо вищих щаблях, аніж знищений бомбами Дамаск.